Аліна Скінтей - Трон. Сяйво золота в темряві, Аліна Скінтей

Адріан, стоячи поруч, спостерігав за всім цим з невеликою напругою. Він відчував силу корони, яка неохоче, та все ж приймала і його.

Світло свічок, що мерехтіло в храмі, тепер здавалось ще темнішим і загадковішим. Хоча церемонія закінчилась, відчуття нових обов'язків і невизначеності залишилися, створюючи атмосферу, сповнену напруги.

Едейн злегка кивнув головою, і цей жест для Даерона був як сигналом до наступного етапу церемонії.

Адріан, залишаючись спокійним і зібраним, зробив крок вперед. Він дістав з-під мантії невеликий ключ-підвіску, яку Сільсія відразу ж впізнала. Ключ що був витканий із магічних символів, зараз випромінювали м'яке світло. Давній артефакт, що передавався з покоління в покоління родини Уайтів. Адріан тримав його, мов коштовність, що мала особливе значення.

Світло свічок, що миготіло в храмі, відкидало зловісні тіні на його обличчя, але він залишався зосередженим на своїй місії. Він підняв ключ до корони Сільсії, яка тепер сиділа на її голові, і почав вимовляти стародавнє заклинання. Адріан говорив на латині, мовляв, магічні слова були частиною великого ритуалу, що мав зняти печатку сили з Сільсії.

Його голос був чітким і ритмічним, кожне слово вимовлялося з особливою точністю. Як тільки останнє слово було вимовлене, ключ засвітився пітьмою. Тіні почало обгортати корону Сільсії, і печатка сили, що тримала її від звільнення своєї повної магічної потужності, малаб почати зніматися.

Корона, як живий об'єкт, відповіла на заклинання. Від неї почали виходити тонкі магічні хвилі, що обвивалися навколо Сільсії. Печатка та бар'єри, що стримували її силу, мали б зникати, а нова енергія заповнила її всю. Сільсія відчула, як всередині неї зростає потужний потік магічної сили, що раніше був стриманим.

Адріан продовжував вимовляти слова заклинання до того моменту, поки чорне світло ключа не стало яскравішим і не почало згасати. Коли заклинання завершилось, ключ і корона знову стали звичайними, але на обличчі Сільсії з’явився вираз глибокої концентрації на новій внутрішньої сили.

Адріан, переконавшись, що ритуал пройшов успішно, поклав ключ назад у свою мантію. Він подивився на Сільсію з відзначенням. Його обличчя знову стало непохитним, але його очі виказували певне задоволення.

Король Едейн, побачивши успішне завершення ритуалу, тихо взяв свою позицію. Його обличчя було покрите тінню втоми, але він виглядав задоволеним тим, що все пішло як заплановано. Раптом тишу храму порушив кашель. Спочатку це було лише легке кахикання Едейна, але швидко перейшло у сильний, задушливий кашель. Усі присутні повернули голови до короля, який ледь не втратив рівноваги. Король затулив рота рукою, але не зміг стримати крові, що почала текти з його вуст.

Сільсія, побачивши це, кинулася до батька. В її очах був страх і тривога. Вона обережно підтримала його, намагаючись допомогти, але король був надто слабкий.

— Батьку! — вигукнула вона, її голос наповнився панікою. Чи не вперше вона щиро назвала його батьком. — Що з тобою?

Адріан стояв непохитно, спостерігаючи за цією сценою. Його обличчя було незворушним, а в очах блищала холодна рішучість. Він не зробив жодного кроку, щоб допомогти королю. Його увага була зосереджена на короні Сільсії й власне їй самій.

Священник і свідки підбігли до короля, намагаючись надати йому допомогу. Едейн продовжував кашляти, його тіло починало тремтіти в легкийх конвульсіях. Сільсія тримала короля за руку.

— Швидко кличте лікаря! — закричала Аберхат. 

Священник та Елмарі кинулися виконувати цей наказ.

Адріан спостерігав за всім цим з невідворотною рішучістю. Він знав, що ця мить може змінити все, але його думки залишалися зосередженими на його клятвах і обов’язках перед королівством.

Адріан клацнув пальцями, вимовляючи заклинання:

— Tumsas bulta, — а після направив їх до своїх цілей.

В повітрі з’явилися стріли буквально матеріалізовані із темряви, Аберхат навіть не встигла моргнути як вони влучили у священника, Елмарі та її батька.

Три свідки, що затвердили шлюб Адріана і Сільсії перед богом Тораллаком тепер були мертвими.

Примітки:

Tumsas bulta — з лат. стріла темряви.