Andrew Kyrich - Талса.Тінь секвої, Andrew Kyrich

Перше замовлення — пара, яка поспішала на вокзал. Джейкоб швидко обрав найкоротший маршрут, майстерно оминаючи найбільші затори. Наступним пасажиром став бізнесмен, що їхав на ділову зустріч, і Джейкоб навіть встиг порадити йому зручний шлях для вечірнього повернення.

Вільний графік, про який він мріяв, дозволяв йому без поспіху пересуватися містом, досліджуючи кожен куточок і новий район, що з'явився за час його відсутності. Він відчував себе ніби на посту, але замість пошуку небезпеки, шукав нові можливості.

Замовлень було вдосталь, і Джейкоб, занурений у нову роль, усвідомлював, що ця робота не лише допомагає йому звикати до мирного життя, але й відкриває новий погляд на рідне місто. Проте навіть у цій, здавалося б, спокійній роботі, Джейкоб не міг повністю позбутися настороженості, яка роками була частиною його життя. Коли у нього випадали вільні хвилини між замовленнями, він розглядав вулиці Талси, знайомлячись із їхньою атмосферою, але його погляд все частіше зупинявся на чомусь незвичному.

На перший погляд, це були лише маленькі графіті, намальовані на стінах або розташовані в непомітних місцях. Але щоразу, коли він під'їжджав ближче або краще придивлявся, перед його очима з'являлися ті ж знаки, які він бачив раніше в парку — дерево секвої. Ці знаки не були великими, їх наче навмисно приховували, роблячи майже непомітними для звичайного ока. Проте для Джейкоба, з його натренованим зором, ці символи були занадто виразними, щоб їх ігнорувати.

Час від часу він помічав, як ці знаки з'являлися на різних будівлях, мостах, навіть на вуличних стовпах. Вони, здавалося, спостерігали за ним, будучи частиною більшої картини, яку Джейкоб поки що не міг скласти. Це відчуття тривоги, що почало прокрадатися в його думки, залишалося з ним щоразу, коли він помічав ці дивні мітки.

Ці знаки не давали йому спокою, і, хоч би як він намагався зосередитися на роботі, тінь таємниці знову огортала його повсякденне життя. Коли Джейкоб трохи звик до нових умов роботи, його організаторські навички, відточені під час служби, почали проявлятися. Щоб не втратити жодної деталі, він вирішив систематизувати все, що помічав на вулицях Талси, особливо ці дивні знаки у вигляді дерева секвої, які ставали все помітнішими.

Він витягнув свій блокнот, який завжди мав при собі, і почав уважно записувати всі свої спостереження. Щоразу, коли він натрапляв на цей символ, він не лише ставив позначку, а й намагався детально описати місце, де його виявив: будівлю, міст чи стовп, на якому він був розташований. Він також фіксував дату і час, намагаючись зрозуміти, чи існує якийсь шаблон у появі цих знаків.

Іноді він навіть зупиняв автомобіль, щоб зробити кілька фотографій на свій смартфон. Ці знімки були важливими для подальшого аналізу, оскільки він планував порівнювати їх між собою. Його інтуїція підказувала, що ці символи можуть бути частиною чогось більшого, що йому ще не відомо.

Кожного вечора, повертаючись додому після роботи, він переглядав свої записи та фотографії, намагаючись знайти зв’язок між ними. Здавалося, що ці знаки не випадкові. Їхнє розташування було розкидане по місту, але щось у цьому хаотичному порядку підказувало Джейкобу, що за цим криється певна логіка.

Цей процес занурював його в роздуми і відволікав від повсякденності. Йому все більше здавалося, що під зовнішнім спокоєм міста ховається щось темне і незвідане. Але що саме — залишалося загадкою, яку він був сповнений рішучості розгадати.

Джейкоб поступово звикав до нової роботи. Він швидко адаптувався до ритму життя таксиста і знаходив задоволення в спілкуванні з пасажирами. Кожен новий клієнт був як окремий маленький світ зі своїми історіями, переживаннями та мріями. Він уважно слухав їхні розповіді, дозволяючи собі хоча б на деякий час забути про власні проблеми.

Спостерігаючи за тим, як люди займаються повсякденними справами — йдуть на роботу, зустрічаються з друзями, роблять покупки — Джейкоб поступово відчував, як його власне життя починає налагоджуватися. Місто, яке спочатку здавалося йому чужим і похмурим, почало відкриватися з нових сторін. Він почав впізнавати знайомі обличчя, дізнаватися про нові заклади та події, що відбувалися в Талсі.

Робота водія таксі допомагала йому повільно, але впевнено повертатися до спокійного життя. Спілкування з пасажирами стало для нього своєрідною терапією. Він менше він відчував себе ізольованим від світу, а навпаки, починав знову відчувати зв'язок з оточуючими.

Цей процес відбувався поступово, але кожен день приносив Джейкобу нові маленькі перемоги. Він навчився цінувати прості радощі: ранкову каву перед роботою, тепле привітання від постійного клієнта, моменти, коли допомагав комусь вчасно дістатися до місця призначення.

Джейкоб усвідомлював, що шлях до повного відновлення ще довгий, але тепер відчував, що рухається в правильному напрямку. Робота, спілкування з людьми та спостереження за містом допомагали йому знайти своє місце в новому житті, де не було місця для війни, але було багато простору для надії та майбутнього.

Протягом наступних кількох днів Джейкоб зосередився на зборі інформації про символ секвої, який постійно з'являвся на стінах і парканах Талси. Він почав з інтернету, сподіваючись знайти щось про місцеві легенди чи таємничі організації, але все, що йому вдалося знайти, були лише загальні відомості про ці величні дерева, які, звісно, не ростуть в Оклахомі.

Не задовольняючись поверхневою інформацією, Джейкоб вирішив звернутися до місцевих жителів, сподіваючись, що хтось із них зможе поділитися більше знаннями. Він почав з випадкових розмов у парку та кав’ярнях, намагаючись ненав'язливо підвести бесіду до символу секвої. Однак, щойно він згадував цей знак, обличчя людей ставало настороженим, а їхні погляди — обережними. Дехто поспішно змінював тему, інші просто замовкали, нервово озираючись, ніби боялися, що хтось почує їхню розмову.