Костянтин Шелест - Максим Темний. Володар Заборонених Земель., Костянтин Шелест

На вісімсот кроків Сея вибила дві десятки і дев'ятку.

"Змазала, таки хвилюється, напружили її дівки, – подумав Макс, – а що ти хотіла? Я ж казав – принцеса-знайдиш просто так не може одразу влитися в сім'ю. А як ще тебе зустріне місцеве суспільство? Думаю, задасть вона їм усім перцю..."

Сивий дідусь, таки теж прорвався через рубіж у вісімсот кроків. "Ай, молодець. Але це тому, що Сея трохи змазала." На вісімсот п'ятдесят кроків усе й закінчилося – три десятки в ельфи і десять-вісім-вісім у дідуся. Сивий картинно вклонився переможниці, отримав у відповідь такий самий вишуканий уклін і зійшов з рубежу. Сея ж не роздумувала ні хвилини – кивнула Максу і вони жваво, через натовп, що як вода розступався перед ними, вискочили на двір, а за п'ять рахунків вже й злетіли у височінь. Розпорядник тільки руками розвів від засмучення.

– І хто це була? – запитав повелитель у дочок, які повернулися, – вельми таємнича леді, все місто вже пліткує про неї.

– Сказала, що вона Ель Тіон... – розгублено відповіла Неарра, – тату, ти щось приховуєш від нас? Як таке може бути? Їй двадцять років усього... або близько того.

– Нері, – м'яко осмикнула її леді Елья, – ну хіба так можна...

– Можна, люба, можна... треба, нарешті, визнати, що дівчата вже виросли. Неарра, хоч ти й неприпустимо груба, але я відповім – у моєму житті немає обману. І будь ласка, більше так зі мною не розмовляй.

– Вибач... я щось сама не своя... – вона сумно посміхнулася і обійняла батька, а потім і леді.

– Вона сказала, що потрібно зазирнути далі... про що це вона? – обізвалася К'єт, яка зберігала спокій увесь час.

– Особисто я – не знаю, – трохи сердито відповів Ріанар, – чому ми взагалі повинні напружуватися, дізнавшись, що в місті з'явилася дівчина, нехай і дуже гарненька? Та хіба мало хто назве себе принцесою...

– Тату... ну ти ж знаєш... у раді ще багато таких, хто із задоволенням влаштує нам проблеми...

– Вона не брехала, – так само відсторонено сказала К'єт.

Зайшовши в кімнату, ельфа впала в крісло і закрила обличчя руками. Весь її спокій і незворушність кудись поділися. Але, судячи з відчуттів Макса – вона була щаслива. Трохи незадоволеною залишилася тільки мала – вона не встигла а ні погратися, а ні побігати... добре хоч покатались.

Макс пройшов до себе – залишатися в кімнаті принцеси не захотів. Це її життя – треба звикнути до того, що він їй уже не потрібен. До завтра потрібно завершити деякі справи, бо завтра може бути пізно. А К'єт красуня... що й казати. Та й Неарра теж. Ельки їм сюди не вистачає тільки.

Як стемніло, у двері постукали. Увійшла Анне. Очі її блищали, на щічках нарешті можна було побачити рум'янець.

– Пане... – у руках дівчина тримала мішечок, що підозріло побрязкував і був вельми важкий. – На вас чекає пан Натан. І... я принесла гроші.

– Ти про що? Які ще гроші? – Макс якраз роздумував над деталями того, що відбувається і думками кружляв десь далеко.

– Ну... ви ж залишали гроші... і ще підказали мені зі ставкою... Леді Сея перемогла в турнірі, а я... я отримала півтори тисячі монет золотом.

– Ну й чудово... Залиш мені мої сто сімдесят чи скільки там і добре. Все інше твоє.

– Але, як же... пане... – Анне зовсім заплуталася.

– А ось так. Легко і просто. Не заморочуйся, бери й живи. Я думаю, з такими грошима ти можеш бути спокійна за своє майбутнє і за свою сестру з дитиною. Можеш виїхати і жити де захочеш, – помітивши її спробу заперечити, зупинив, – Анька... та перестань ти, нарешті. Я все зрозумів – ти вдячна настільки, що чесно готова на все. Та тільки всього мені від тебе й не треба. Та нічого не треба. Мені вистачає того, що після довгої відсутності ти мені щиро рада. У нас хороші стосунки, я навіть можу собі дозволити обійняти тебе трохи міцніше без ризику отримати по пиці. Усе щиро і по-справжньому. Таке грошима не купується. Гаразд, досить. Краще розкажи мені швиденько, що в місті відбувається, а то благородний ельф уже зачекався, мабуть.

– Гамірно дуже. Усі тільки й обговорюють турнір. Гадають хто така леді Сея.

З паном Натаном ель Мірал Макс зустрівся на першому поверсі. Ельф сидів за столом і про щось своє роздумував. Побачивши його, Макс, навіть не повернувши голови, пройшов до столу і сів окремо.

– Не вважайте за неввічливість, але не хочу давати нікому привід для роздумів. Нехай ті, хто за нами спостерігають, думають щось просте, а не ламають голови над непотрібними їм запитаннями. До речі – не знаєте, кому це знадобилося?

– Цікаве питання. Тут треба питати – кому не знадобилося дізнатися щось про вас і вашу Сею. Усі, хто хоч скількись має можливості, всі риють землю в пошуках інформації.

– Вибачте мені, пане Натан, я поставив вас у незручне становище з цією перепусткою, але по-іншому було не можна. Пропоную компенсацію – я розвію ваші сумніви, якщо скажу, що вона справді Сея ель Тіон?

Ельф помовчав, зосереджено дивлячись у темряву.

– Тут не може бути помилки?

– Виключено. Але, мушу додати – я не думаю, що вона претендуватиме на трон. Їй це не потрібно.