Кайла Броді-Тернер - Легенди Ґотліну, Кайла Броді-Тернер

–Сендмене! – Ебіґейл міцно обійняла його.

–Привіт, люба. – Ейдан усміхнувся їй, погладивши по спині.

–Де ж Ельга? – запитала вона, відпустивши його.

–Попрямувала до Королівства Левів, у королеви Джії народився первісток, вона назвала його Мохамедом, на честь батька.

–О, це чудова новина!– просяяла вона, згадавши Джію і Фару, які приходили на її день народження кілька років тому.– То, Ельга прийде?

–Так, уже на саме свято.– усміхнувся він.

–О, пройдисвіте! – крикнув Пітер, виходячи з дому.– Здоров, допоможи з тарілками, га? – попросив він, несучи високу стопку посуду.

–Гаразд.

Ейдан переполовинив стосик тарілок, які ніс Пітер, і доправив їх на терасу, де вже накривали стіл. Калерія стояла там і наказувала, куди розташувати приготований нею торт і печиво, Нік бурмотів щось про батьківський контроль, чим викликав невдоволений погляд Калерії. "Чому б не перенести всі предмети разом?" – думала Ебіґейл – "Скільки речей можна спростити магією."

 Дивлячись на сім'ю, вона посміхнулася, спіймавши себе на думці, до чого ж сумувала за цим, родинні свята в Ґотліні це завжди щось особливе. Вона перевела погляд на обставлений смаколиками стіл і гарно прикрашену терасу, де розміщувалася арка з живих квітів і доріжка, викладена пелюстками. Пітер і Пайпер хотіли відсвяткувати річницю, оновивши клятви під аркою. Ебіґейл сподівалася, що сукня для Пайпер сіла добре, вона не знімала мірок, щоб тітка не запідозрила нічого завчасно, тому прикинула на око. Мама підійшла до неї й обійняла за плечі.

–Пайпер кличе тебе. – прошепотіла Джилана їй на вухо.

Ебіґейл захвилювалася і піднялася в батьківську кімнату. Пайпер стояла спиною до неї, дівчина роздивилася вузеньку спинку нареченої, ззаду сукня сиділа добре. Пайпер повільно повернулася, сукня з весняного кремового шифону, була приталеною, з відкритими плечима, кілька шарів тонкої тканини струмували від стегон до самої підлоги. Пайпер підняла волосся і вплела в нього білу магнолію, трохи підвела очі. Вона була прекрасною, ніжною і сяючою.

–Яка ти гарна...– прошепотіла Ебіґейл.

–Сукня чудова!– зітхнула Пайпер, усміхаючись, ямочки блиснули на щоках. – Спасибі, Ебіґейл.

Вона посміхнулася, радіючи, що вгадала з розміром, адже сукня їй була дуже до лиця. Саме час перевірити, як сів костюм на Пітера. Вона постукала в гостьову кімнату.

–Сподіваюся, ти в штанях? – запитала вона, відчиняючи двері.

Пітер якраз замикав запонки. Він широко посміхнувся, піджак із кремової костюмної тканини був завеликий у плечах, але незначно. Канти лацканів були виконані з ванільного атласу, що чудово підкреслювало теплий відтінок його шкіри.

–Мені дуже подобається. – просяяв він. – Дякую.

Ебіґейл підморгнула йому.

–Все готово, входячи, сказала Калерія.

Бабуся вбралась у темно–синю сукню з акварельним малюнком грізного неба по подолу, а ліф був розшитий кристалами у формі сузір'їв. Цю сукню Ебіґейл подарувала їй на день народження. Їй було приємно, що бабуся носила її.

–А ти не переодягнешся? – запитала Калерія, окинувши поглядом її розтягнуте худі лавандового кольору і шкіряні лосини.

Усвідомивши, що вона не вбрана, дівчина схопилася, вибігши з кімнати.

–Я миттю! – кинула вона, не обертаючись.

Ебіґейл швидко побігла в кімнату й одягла свою синю оксамитову сукню. Вона була простою і лаконічною, без прикрас, відкритий ліф, у формі сердечка, рукава були спущені з плечей і внизу кріпилися на пальцях. Сукня була злегка приталеною і струмувала по підлозі шлейфом. Вона шила її поспіхом і від ідеї шикарного декорування тканини довелося відмовитися. Ебіґейл абияк зв'язала волосся і глянула на себе, хитаючи головою.

–Який жах.– зітхнула дівчина і підвела губи темно–фіолетовою лаковою помадою. – Підійде.– підсумувала вона і побігла вниз, вкотре журячись, що не вміє переміщатися.

Гості вже сиділи на лавках тераси, Пітер стояв біля арки, поруч із ним були Ельгорт і Оматей, одягнені в строгі смокінги. Оматей тепло посміхнувся, зустрівшись очима з Ебіґейл, що визирала з–за рогу будинку. Першою подружкою нареченої була Калерія, вона повільно пройшла доріжкою з букетом з темних гортензій і стала поруч з аркою, по інший бік від Пітера. За нею слідувала Джилана, в бузковій сукні з шовку, з перекинутою через одне плече бретеллю, яка опускалася довгим, розшитим бісером шлейфом за спиною. Замикала їх Ебіґейл, дівчина відчула сором за свій зовнішній вигляд, адже порівняно з мамою і бабусею, вона виглядала неохайно, наче щойно повернулася з дуже виснажливої подорожі. Що було щирою правдою. Олімпія мала бути подружкою нареченої замість Калерії, та вона відмовилась, вважаючи це «старечими заморочками». Ебіґейл похитала головою, часом кузина просто не вміла підтримувати близьких, підлітковий егоїзм не дозволяв їй бути щирою у важливих для близьких питаннях.

Вона зробила крок, помітивши на лавочці, прикрашеній живими магноліями, Есме з синочком Віто, Ліам, що сидів поруч із дружиною, ласкаво дивився на Ебіґейл. На сусідній розташувалося подружжя Вінсентів, разом з Еймарком, навіть Олівера і його дружину перемістили на урочистості, Ебіґейл посміхнулася, розуміючи, що не відчуває себе самотньою на переповненій магами терасі. Олівер виставив кулак над головою, пародіюючи героя "Клубу "Сніданок"", немов би підбадьорюючи дівчину, і Ебіґейл спробувала стримати смішок, рухаючись далі. Ернст та Ірві з Королівства Лева прибули привітати молодих, і розташувалися поруч із Хеленою та її батьком Корнеліусом. «Вовча зграя» теж сиділи в повному складі, з захопленням зазираючи в бік Ебіґейл.