Костянтин Шелест - Максим Темний. Володар Заборонених Земель., Костянтин Шелест

Злетів Макс, тільки-но вибравшись із води, схопив сумку і, закрившись захистом, максимально прискорився. Часу було вже багато, а справ виникло чимало. Вилетівши за межу міста і пролетівши ще з пару кілометрів, опустився на землю і дуже швидко одягнувся. Усе, готовий. Тепер телепорт.

– Нам потрібно поговорити, – Макс сказав це прямо в заплющені очі дракона. – Хочете ви цього чи ні, але це необхідно. – Дракон не реагував, хоча Макс відчував, що той чудово його чує і розуміє.

– Ну, раз так, зробимо по-іншому, – він завбачливо відійшов подалі і сказав, – я знайшов схрон. – Дракон тут же заревів, його буйство повторилося ще сильніше, ніж минулого разу. Цього разу дід із друганами і всі інші мешканці підземелля сиділи по своїх халупах і не відсвічували, стіни резонували і тряслися, рев забивав усі емоції страхом. Коли дракона попустило, Макс підійшов ближче.

– Давайте ще раз – я вам не ворог. Чого ви надриваєтеся? Якщо я вже все знаю, то що тепер? Або ви мені повірите, або і так усе марно. Давайте я ще дещо вам розповім. Та дівчина, яку ви допомогли мені врятувати... вона щось знає. Це ельфа, принцеса, яка стала привидом п'ятсот років тому. Сея, ви знаєте таку? Вона дуже прагнула повернутися в Тіон. Я все гадав навіщо, але тепер, коли знайшов хран, я думаю, що вона замішана у всю цю історію. Так само, як і ви, вона мені нічого не каже. Я здогадуюся, що і у вас, і у неї причини однакові. Але настав час розповісти, як усе це сталося, тому що зараз ключовий момент – якщо ми облажаємося, то всі ваші та її зусилля пропадуть. Подумайте – пропадуть тільки тому, що вона не зможе сама, а я не знаю, чим допомогти.

Жовта зіниця не миготячи дивилася на нього.

– Сея... – нарешті пробурчав дракон, – як смішно... тепер ти її врятував...