Костянтин Шелест - Максим Темний. Володар Заборонених Земель., Костянтин Шелест

Одразу після обіду, коли панянки забралися у своє гніздо розбиратися з обновками, Анне повідомила, що Натан ель Мірал буде дуже скоро. Відбудеться такий собі запізнілий обід. Макс бачив, як Анне особисто провела того в окрему кімнату, куди незабаром подали щось, що дуже смачно пахло.

– Пане Натане, мені потрібно з вами поговорити... – тихо вимовив Макс біля дверей. Охоронець високородного хотів було його відштовхнути, але чомусь передумав і залишився стояти, не в силах поворухнутися.

– Мені знайомий ваш голос, – через двері сказав ельф, – але вас я не знаю... Що з моєю охороною?

– Нічого. З ним буде все гаразд. Якщо ви скажете йому виконувати свої обов'язки тихо – я його відпущу. Мені всього лише потрібно, щоб наша зустріч пройшла непомітно. Ви все зрозумієте, щойно я увійду. Я той, хто повернув вам дуже потрібну річ два роки тому.

Після цих слів ельф негайно відчинив двері і критичним поглядом, але з цікавістю, оглянув Макса.

– Пане ель Мірал, – подала голос Анне, – я теж тут, – дівчина була трохи не в своїй тарілці – з одного боку, вона допомагала їм обом, а з іншого – ніби й створювала шефові проблеми.

Двері відчинилися повністю, ельф завбачливо став за стіл, намагаючись приховати праву руку.

"І звідки він тільки його витягнув... при такому-то одязі"? – подумав Макс, а вголос додав, – сховайте ваш кинджал, я, як і раніше, вам не загроза, – і скинув ілюзію.

– Ви! – видихнув ельф – Живі!!! Але як...

– А ось так. Я вас дуже попрошу – визирніть назовні і скажіть охоронцеві, що у вас усе гаразд. Я з ним трохи не ввічливо обійшовся, він може нервувати. – похитавши головою, ельф виконав прохання.

– Я мав би поцікавитися, що все це означає, але, гадаю, ви тут не для того, щоб слухати мої запитання... – видно, набравшись упевненості, почав ельф.

– Ви маєте рацію. Не на всі ваші запитання я можу відповісти, на якісь просто відповідей немає, але запевняю вас – у всіх тих гріхах, які мені приписують чутки або доброзичливці, я ні до чого. На їхню величність я не зазіхав, стару Нелу не вбивав, принцес не крав і нічого такого з ними не зробив.

– Ви знаєте? Ах так, що це я... Анне...

– Анне – хороша дівчина і єдине, що зробила – сказала мені, що ви будете тут. Виходила вона з уявлення, що між нами добрі стосунки. Утім – якщо щось у цьому змінилося, ви не хочете мене бачити або ця зустріч для вас неприйнятна – я зараз же піду. У будь-якому разі – я вам дуже вдячний за Анне, бачу справи в неї йдуть непогано.

– Так, ваші протеже показали себе з найкращого боку. Анне працює винятково добре, мій дохід із цього готелю зріс на третину. Її сестра і моя дочка стали дуже дружні, що позитивно позначається на їхніх дітях. А ще я дослухався до вашої поради, що вельми сприятливо позначилося на моїх стосунках із двором та їхніми високостями. Тож – це я маю вам дякувати, – він задумливо помовчав. – Ви можете прояснити, що з вами трапилося і чому ви зникли? Чутки ходили найрізноманітніші...

– Можу, але ви ж знаєте й самі, що не буду.

– Знати точно не знаю, але певна впевненість у мене була, – ельф із хитринкою усміхнувся. – Мені більше хотілося почути, як ви це обґрунтуєте.

– Ніяк. Є мої секрети, а є чужі.

– Так є... Так є... Ви, пане Мак, самі по собі вельми непроста людина. Я вирішив, що це мені так пощастило, але після того, що ви влаштували на турнірі... Ви знаєте, що минулий ваш візит сюди сколихнув увесь Тіон? Багато чого сталося, найменше з цього те, що дівчата, не забиті відсталою мораллю, геть відмовляються від ідеї непохитної беземоційності. Ви уявляєте? Тепер на вулицях можна чути дівочий сміх і бачити посмішки!

– Треба ж... ніколи б не подумав, що кілька висловлювань на подіумі так потрясуть світ. Скажімо так – я не впевнений, що цього разу буде простіше, але просто зараз мені потрібно всього лише заявити учасника на турнір зі стрільби. Могли б ви мені з цим допомогти?

– Ви хочете знову виступити? Підтвердити свій результат? Він так і не оскаржений...

– Не я. Інша людина. Цього разу це ельф. Я тут інкогніто, прошу вас, навіть якщо ви впізнаєте мене в комусь, не розголошувати цього. Пам'ятаючи, що ви чесна людина, додам, – якщо ви будете в мені сумніватися – робіть так, як належить. Зараз я всього лише хочу, щоб про мою участь у цій місії всі дізналися якомога пізніше.

Ельф мовчав.

– Ця та дівчина, біля якої зараз в'ється половина службовців готелю? Хто вона?

– Вибачте, але поки що нічого сказати не можу. Можу тільки порадити ставити на неї. У всьому – підкреслив Макс останні слова.

– Знаєте... якби це було два роки тому, я б вас не слухав. І вже зараз сюди б ішли Наглядачі. Надто вже багато дивного й небезпечного ви за собою залишили. Той флер, який залишився в суспільстві після вашого зникнення, змусив думати, що ви мене дуже майстерно обдурили, але Анне була вищою від усяких похвал, та й усе те, про що подейкували, так і залишилося на рівні пліток. Та й мої помічники не знайшли підтвердження цим чуткам. Тож я задумався про те, що якщо це і обман, то в чому? Думаю я про це я і зараз.

– І як? Знайшли? – Натан пропустив шпильку.

– Не знайшов. Я здивований вашою появою, але в глибині душі – радий. Минулий ваш візит дуже багато чого змінив у Тіоні, а ваша порада була для мене безцінною. Я вірю вам, Мак... те, що я бачу, не розходиться з тим, що я думаю. А плітки... нехай залишаться пліткарям.