Олександр Міхед - Понтиїзм. Казки кінця світу

ніде насправді не зміг навчатися. Кулінарний технікум, служба в армії, заочний факультет психології провінційного вишу, курси риторики, книги «Як досягти успіху?», «Сучасна філософія за 30 хвилин» і «Як зайнятися тантричним сексом із мізками вашого клієнта за 30 днів» склали необхідні «університети» майбутнього директора. Карл Михайлович півроку попрацював в офісі. Чого він там навчився, так це того, що кожен прагне більшого, мріє про оповитий серпанком успіху і статку статус, рак амбіцій згризає і випалює першого-ліпшого зсередини. Лишалося тільки придумати, як випустити на волю ці лихі інстинкти.

— Наші послуги — це вінець розвитку кар’єри нашого клієнта, найвища віха його поривань. Наша фірма — це буквально місток, ланка в ланцюгах майбуття. Від сьогоднішньої розмови до вічності лише один крок.

Спершу Карл Михайлович думав податися в піар-менеджери та розкручувати різних «бабуїнів», як він подумки називав майбутніх клієнтів. Але виявилося, що для старту необхідний хоча б якийсь досвід, втілений у портфоліо, яким можна було би похвалитися перед клієнтами. Потім він вирішив допомагати юним талантам, просуваючи їх у телешоу талантів і співаків. Знову виявилося, що без зв’язків він може тільки тримати чергу для своїх клієнтів. «От бабуїни», — махнув рукою Карл Михайлович і заліг на дно.

— Життя клієнта поділяється на два етапи: життя до «Ідоли і Ко» і після зустрічі з нами. Покращення своєї карми за рахунок піар-технологій і створення позитивного телевізійного образу на каналах, що належать самому клієнтові — це тільки підготовча фаза нашої роботи. Ми — найкраща інвестиція вашого капіталу симпатій пересічних громадян. Адже те, що є в їхній пам’яті, — ніщо порівняно з нашими пропозиціями. Що викарбується в пам’яті, те можна легко забути. Що викресано з граніту, не забудеться ніколи, — Карл Михайлович помітив тінь нетерпіння на обличчі клієнта і зрозумів, що трохи затягнув вступну частину.

На дні, переливаючи в себе десятки літрів пива, Карл Михайлович в якусь осяйно-пісуарну мить зрозумів, що він може бути каналом. Як він є каналом для оброби пива і лише тимчасовою зупинкою на шляху рідин. Так само він може бути фільтром для багнюки соціальних амбіцій. Він навіть хотів назвати фірму «Країна у багні», пишаючись неймовірною широтою асоціацій, закладених у такій скандально-провокативній назві. Знадобився ще цілий місяць, аби припинити дослідження дна і нарешті виплисти на поверхню. Ще півроку пішло на те, щоби відмовитися від епатажної назви. І знадобився ще один рік, щоби знайти першого клієнта.

— Еволюція наших проєктів уповні відображає барвистість спектру наших послуг.

Карл Михайлович увімкнув проєктор, ціна якого дорівнювала гонорарові за останній реалізований проєкт. На моніторі з’явився перший слайд презентації:

— Це наш пілотний проєкт, реалізований півтора року тому. Концепція полягала в тому, щоб увічнити пам’ять про тяжкі страждання, — Карл Михайлович спробував завчасно зімітувати драматичну інтонацію, та сил уже не було, бо робочий день уже давно скінчився, — тяжкі страждання Володимира Лисака, відомого в засобах масової інформації як Вовчик Лисий, — з’явився наступний слайд, — Володимир Володимирович хотів увічнити свої страждання у стінах рідної школи. Перед вами урочиста мить відкриття меморіальної таблички просто перед входом.

На третьому слайді прочитувався напис: «Тут учився і проходив школу життя гідний син нашого краю Вов. Вов. Лисак».

— Наша компанія перебрала на себе розроблення концепції таблички, написання прес-релізу, піар-підтримку і, звісно, розв’язання адміністративних питань з керівництвом школи…

Карл Михайлович поморщився, згадавши раптом страх, який наганяла на нього голена довбешка Вовчика Лисого — бізнесмена, чия підпільна імперія нашого краю починалася з торгівлі турецькими светрами і шкірянками. Їх було ввезено стільки, що, здавалося, іншого мотлоху народ просто не мав змоги придбати. Або й не хотів. Саме в ті роки Вовчик став Вов Вовом і почав входити у ширші кола соціального пекла. Знайомство з іншими авторитетами дало йому поштовх до зародження думки, що варто було би подумати про майбутнє.

— Меморіальний знак, виконаний на замовлення з елітного єврограніту, був ексклюзивно доставлений з-під Гродного. Клієнт укомплектував школи комп’ютерним класом і погодився щороку головувати на конкурсі краси «Міс Чарівність Нашої Школи» у міні-альма-матері.

Карл Михайлович із задоволеною посмішкою згадав і свій перший комп’ютер, отриманий як гонорар. Але наступної миті у пам’яті майнув спогад про нещодавній скандал, яким закінчився останній конкурс «Міс Чарівність» — Лисак зґвалтував не тільки міс, а й двох віце-міс, після чого знову опинився під слідством, як під звично дірявою парасолею, яку не в змозі ані викинути, ані полагодити.

— Дуже швидко наші аналітики зрозуміли, що варто зробити новий крок і представити інноваційну бізнес-пропозицію. Звісно, наша еліта пройшла етап зацікавлення своїми розлогими дубовими генеалогічними деревами. Панство збудувало фамільні маєтки, шляхта стала панами і серами, маючи в офісах тисячі рабів. Настав новий час. Час вічності, — на проєкторі з’явилася нова презентація.

— Ось кілька проєктів, що їх ми реалізували останнім часом, — зауваживши нетерпіння клієнта, Карл Михайлович почав говорити швидше і скорочувати завчені блоки. — Отже, серед наших найважливіших проєктів варто відзначити такі…

Карл Михайлович озвучував слайди портфоліо. Вони зображували не стільки варіативність ідей та їхню масштабність, скільки ілюстрували поступове зростання креативних амбіцій самого Карла Михайловича, який, мов чорна діра, всотував бажання клієнтів. Він розповідав про розписи у храмах, коли, залежно від розміру гонорару, клієнтові випадав шанс бути викарбуваним на іконах або розписах храмів.

Також він згадав одного клієнта, який поставив собі пам’ятник у середмісті, і як молодята фотографувались у нього на колінах, називаючи його Папою. Карл Михайлович тільки змовчав про те, що нині застрелений Папа вже не потребує пам’ятника на цвинтарі — його перенесуть із середмістя на могилу. Економія та урізання сімейного бюджету. Вибач, Папо.

Інший, колишній військовик, зажадав надати риси свого обличчя всім пам’ятникам невідомому солдатові в області, «щоб у мене завжди були свіжі квіти у вазонах», — наказував він Карлу Михайловичу.

Скоромовкою директор «Ідоли і Ко» згадав про численні та напрочуд бюджетні рішення, типу присвоєння університетам, школам, лікарням, дитсадкам свого імені, або, приміром, відкриття меморіальних кімнат чи комплексів. Як цілком очевидне і не гідне навіть серйозної розмови Карл Михайлович похапцем згадав про відкриття музеїв свого імені, де представлено дитячі іграшки, особисті речі та інший «архів становлення лідера нації». І вже як геть ефемерний варіант було згадано називання галактик, зірок, нових хвороб, синдромів і вбивчих вірусів іменем клієнта.

Усе це було лише підведенням до улюбленої частини Карла Михайловича — «контрольного філософсько-екзистенційного пострілу в голову клієнта», як він подумки називав цю частину у своїх уявних майбутніх майстер-класах для новачків.

— За умов, коли немає жодної певності у завтрашньому дні,