Ясміна Лав - Покоївка для бізнесмена, Ясміна Лав

Глава 10

Емма

Вечір вийшов класним . Ми багато каталися , Адам показував свої улюблені місця , розповідав про школу , друзів і як не хотів їхати закордон .

Слухаючи чоловіка я все більше хотіла знати про нього. Мені була цікава будь-яка дрібниця , і він з усмішкою розповідав .

Погулявши містом ми приїхали в самий центр , і мотоцикл зупинився біля невеликого ресторанчика .

- Це наше з хлопцями улюблене місце.- пояснив Адам , допомагаючи мені злізти з залізного коня .

Всередині було затишно і тепло . В залі розставлено кілька круглих дерев'яних  столиків , з гарними різьбленими ніжками , на стінах встановлені ковані світильники , а на підлозі плитка , світлого кольору . 
Грала тиха музика , а в повітрі відчувався запах піци .
В кінці зали я помітила уже знайомих мені хлопців .

- Ти не проти , якщо вони з нами повечеряють ?- шепочучи на вухо , спитав Адам .
- Звісно , не проти .

Чоловік усміхнувся , поцілував мене в щічку і взявши за руку повів до столика .

Напевно ,саме в цей момент я справді зрозуміла , що ми разом .

    ***

Адам

Навіть не думав що вечір пройде настільки добре . Коли вирішив показати Еммі своє рідне місто , то сумнівався чи варто її знайомити з хлопцями . Але зараз , сидячи в нашому ресторанчику , за невеликим столом , я бачу що ця дівчина ідеально вписується в мій образ життя . Вона тут настільки своя , наче завжди була зі мною .
А коли ми разом їхали на мотоциклі , я відчув дещо дивне ... Це було набагато більше  , ніж просто поїздка ...

Її дотики такі правильні , потрібні  ... посмішка , її присутність завжди в тему , завжди вчасно .
Наче вона розуміє мене без слів .
Розумію , що готовий зараз сказати те , що думав не скажу жодній жінці .
Готовий впустити її у своє життя ...

- Ти чого завис ?- питає Марк , коли Емма відходить до вбиральні .

І я розумію , що вже кілька хвилин дивлюся їй в слід , хоча дівчина давно сховалася в коридорі .

- Нічого ...- переводжу погляд на друга .
- Вона - саме та .- з упевненістю в голосі каже він .
- Так .

Ми з Марком знайомі ще з школи . Він знає мене як облупленого.  Щоправда,  тоді мало спілкувалися . Але коли я повернувся після навчання , то виявилося що в нас спільне хобі . Мотоцикли . І майже відразу здружилися . 
Багато друзів у мене ніколи не було , а ті , що є ...я впевнений в кожному і довіряю як собі .

- То ти через неї затримався в " Атланті "? - питає Марк .
І я киваю у відповідь , спостерігаючи як до нас наближається моя лисичка .

    ***

Емма

На виході з ресторану прощаємося з друзями Адама . Усміхаюся хлопцям , які весело махають нам на прощання .

Дивлюся на чоловіка , який тримає мене за руку і серце заходиться наче скажене . Поруч з ним я почуваюся особливою .

- Дякую за вечір .- дивлячись мені в очі , промовляє Адам .
- Тобі дякую , мені сподобалося .
- Справді ? І ці балбеси сподобалися ?- сміється чоловік , обнімаючи мене.
- Ну , чому ж балбеси ?- хмурю брови .
- Ти диво ...- шепоче він , в міліметрі від моїх губ .
А потім цілує . Так лагідно , притискаючи до себе . І мене переповнюють почуття ...

   ***

У Адама елітна квартира , з панорамними вікнами . Розташована в найпрестижнішому районі міста.
З виглядом на сквер і довгу лісову алею. 
В інтер'єрі поєднання чорного , білого і сірого кольорів . Чіткі лінії , функціональні фактури. Відчувається хороша робота дизайнера  .

Не дивлячись на безліч деталей чорного кольору, сірої мішковини та багато металевих конструкцій , в цілому помешкання виглядає гармонійним і навіть затишним.
Але по-чоловічому брутальним .

Меблі у квартирі також чітких геометричних форм. Прямокутна барна стійка в вітальні , масивний обідній стіл з червоного дерева і високими стільцями по колу,  який повністю гармонує з основним стилем .

Всі кімнати добре освітлені .
Вітальня та обідня зона оснащені точковий світильниками, в зоні відпочинку зі стелі звисає велика матова люстра .
В барну стійку також вмонтовані дизайнерські, сучасні світильники.

В передпокої великий вмонтований гардероб , з дзеркальними дверцями. Вузький , довгий комод , над яким дзеркало і ваза з живими квітами . 
Тут підлога ... і та блищить...

Від такої розкоші навколо , мені стає ніяково . Особливо коли згадаю тітчину двушку , з стареньким ремонтом і не новою мебеллю, в не найкращому районі нашого міста . А про мою там кімнату і говорити нема чого ... Тут ванна, і та більша.

- Будеш каву , або чай ... Чи ще щось випити ?- питає Адам, показуючи мені кухню .
- Чай...- відповідаю , роздивляючись  матову поверхню кухонного гарнітура.
- Сідай,  будь ласка.- пропонує чоловік , висовуючи мені високий стілець.

У квартирі чистота  , ні тобі пилинки , на скляних поверхнях жодних відбитків , ніяких розкиданих речей ...
Я думала що холостяцькі квартири виглядають зовсім не так ідеально...

- Будь ласка,.- переді мною з'являється білосніжна , висока чашка з ароматним , чорним , гарячим напоєм .
А біля неї цукерниця .
- Дякую , дуже смачно пахне .- вдихаю ще раз глибоко квітково -цитрусовий аромат .
- Я цей чай з Індії привіз . У нас такого ніколи не куштував .
- Ти їздив в Індію?- ще один факт , який я дізнаюся сьогодні про Орлова .
- Пів року тому , всього на кілька днів , по роботі . Але ця країна мене так здивувала , що я обов'язково туди поїду ще . 
- Подорожувати - це прекрасно...- кажу і роблю великий ковток чаю , прикриваючи смуток .

Гарячий напій обпалює язик і щоки . Зі сльозами на очах ковтаю і втягую холодне повітря .
Ну от ...ще й обпеклася . Добре , що Адам не помітив ...

- А куди б ти хотіла поїхати ?- питає чоловік . 
І сідає на стілець поруч .