Брати Капранови - Закон Братів Капранових

Слава Богу, що його всі ігнорують, інакше наслідки для культури можна було б порівняти хіба з Чорнобилем.

Все, кидаємо ворожіння, не чоловіча це справа. Краще візьмемося до політики. От, наприклад, Азаров, який вітав нас із Новим роком на Майдані. Згадайте його коронний номер - забрати пільги у всіх і натомість адресно фінансувати “потрібні” проекти. Як воно вам? Не нагадує принципи культурної політики уряду Ющенка?

Але не будемо проти ночі за Азарова. Давайте краще за самого Ющенка поговоримо. Вас, наприклад, не дивує надзвичайно велика кількість його виступів “російською” мовою? (Ми навмисне взяли це слово у лапки, бо мова Ющенка лежить ближче до діалекту Довгоносиків, аніж, власне, до російської, яку ми досить довго чули не в київському варіанті, а в оригіналі, тому знаємо, про що говоримо). А нас не тільки дивує, але й сильно напружує. Що трапилося? Невже уся ця філологія вийшла на арену через іноземних журналістів? На жаль, мусимо зазначити, що ні. Це через наших із вами співгромадян, бо існує думка, що вони так краще розуміють. Це через них наш Президент принижує себе і країну, калічачи мову Пушкіна. І тут уже ніде дітися від враження, що це реакція на регіональний шантаж. Президент дав нам всім чітко зрозуміти, чим саме нова влада готова пожертвувати заради “збереження єдності”.

Ну що ж, картина, здається, зрозуміла і даних вистачає, аби визначитися з нашими очікуваннями.

Отож, шановна владо! Ми чекаємо від тебе на:

• Призначення Богдана Ступки міністром культури

• Продовження політики фінансування “потрібних” проектів у культурі при збереженні нинішнього культурного ладу

• Надання російській мові якогось (не офіційного формально, але офіційного по суті) статусу, який дозволяє ігнорувати українську, зрозуміло, заради святої мети - збереження єдності

• Відсутності будь-яких спроб припинити культурну окупацію України Росією, - безперечно, в ім’я збереження добросусідських відносин

• Ну, і врешті-решт нової, тепер уже культурницької Переяславської ради. Гасло для такої події вже сформоване - СХІД І ЗАХІД РАЗОМ!

Погодьтеся, що за таких очікувань розчаруватися буде складно і будь-який сценарій, хоч на дещицю кращий, ми сприйматимемо як справжню перемогу.

Безперечно, теоретично можливий інший варіант - наприклад, буде здійснено спробу виробити стратегію в державній культурній політиці, до керма у гуманітарній сфері буде допущено людей незаангажованих, таких, що чітко розберуться, яка культурна ланка потребує допомоги, а яка - просто захисту, та ще й вироблять механізми отого всього…

Але геть подібні думки! Тим більше, що підстав для них не існує. А крім того, такі очікування однозначно стануть джерелом розчарування. А розчаровуватися нам зараз не можна. Нам потрібні перемоги.

За будь-яку ціну.

Майдан. www.maidan.org.ua 2005 р.

КЛАУЗУЛА* ЯК ТАЄМНА ЗБРОЯ ПОЛІТТЕХНОЛОГА

Словник політичних рим

У нашому позбавленому зручностей дитинстві існував доволі радикальний засіб боротьби з ворожим елементом. От, наприклад, коли сусідська бабця надто переймалася нашими набігами на її садок, скаржилася батькам, лупцювала порушників палицею, писала в міліцію тощо, ми (не особисто, бо ми були хорошими хлопцями, а зовсім інші, погані хлопці) могли запросто кинути такій бабусі до туалету паличку дріжджів. Ефект не можна описати словами - лайно виходило з берегів і текло на подвір’я, випливало на вулицю, на горе вредній бабусі і на втіху поганим хлопцям, тобто не нам.

Минули роки, але сьогодні ми маємо змогу повернутися у дитинство. Дріжджі, що їх у великій кількості кидають до вигрібних ям нашого суспільства різного роду політтехнологи, призвели до того, що політика вийшла з призначених їй берегів і потекла вулицями, дворами, затікає у хати, попри закони фізики долає сходові майданчики, втрапляє до квартир і при цьому дуже смердить. Просто немає куди подітися від цього запаху, і немає куди втупити око та чим затулити вухо від нього. Гарні дівчата співають не про Галю, яку до сосни косами, а про Юлю, яка косу носить, ну, а паркани, на яких традиційно відпочивав інтелект, спаскуджено бігбордами та варварським політичним графіті.

Що залишається робити у цій ситуації? Піти в астрал. Або ж спробувати зосередитися на візернуках, які вимальовують потоки лайна, ой, пробачте, політичні річки, на наших культурних теренах. Перший шлях - для філософів. Другий - для митців, тобто для нас. Адже багато хто з колег по цеху сьогодні у передвиборчих штабах виробляє творчий продукт. І іноді настільки неоковирний, що демон співтворчості прокидається у наших незміцнілих душах. Чого варта, наприклад, Джоконда, яка раптом починає говорити, та ще й російською мовою! Де вона її вивчила? А як вам здоровезний (по кадру) трансвестит, який агітує нас “зєлєнєть”, щоб потім “нє краснєть”? Залишається тільки жалкувати, що йдеться не про Регіони, бо заклик “голубєть” у його вустах виглядав би значно природніше. Ну і вірші, звичайно. Рима “зєлєнєть-краснєть” просто-таки блякне у порівнянні з шедевром від торгової марки “МИ”, де “гори лайна” римуються із “блок Литвина”. При всій повазі до двірників, які виголошують цей витвір, ми глибоко сумніваємося, що саме вони і є його авторами. Серце підказує, що десь у штабі сидить брат-письменник або ж поет. І не виключено навіть, що у такий спосіб він намагається продемонструвати глядачам своє справжнє ставлення до роботодавця, точно як минулої осені журналісти провладних телеканалів вдягали помаранчеві светри, аби просигналити глядачам, мовляв, усе, що я говорю, є підлою брехнею. Ну, ви самі розумієте.

Отже, за усім передвиборчим мистецтвом видніються вуха нашого колеги-творця, або, як деякі кажуть, творюги. Зокрема поета, бо українці - найпоетичніша у світі нація. У нас кожен другий - поет. І вдала рима завжди була ефективною політичною зброєю. Леся Українка колись жалкувала, що слово - не гострий безжалісний меч. Спіть спокійно, пані Лесю! Тепер - меч. Прикладів багато - починаючи зі стратегічного АніЛораківського “голосуй по уму, голосуй за Кучму”, і закінчуючи партизанським “МИ - діти Кучми”. І звичайно, ми не можемо залишитися осторонь цього творчого процесу, а тому пропонуємо свою допомогу в пошуку вдалих рим, які б могли підняти політичну боротьбу на новий естетичний рівень.

Увага! Все, що написано далі, призначено виключно для працівників штабів і настійливо не рекомендується політикам із метою захисту їхньої нервової системи. Кухня, у тому числі творча, - не дуже привабливе видовище для клієнта.

Ми пропонуємо вам рими до найбільш популярних політичних партій і блоків. Наголошуємо, що ці рими не мають жодного політичного підґрунтя і можуть використовуватися як прихильниками відповідних сил, так і їхніми супротивниками. Тобто нічого особистого.

І почнемо ми із найбільш творчої