Павло Петрович Коробчук - Священна книга гоповідань

народні депутати. До речі, прізвище у хлопців – Семиніженко. Три Івани Яковичі Семиніженки. На трьох у них хоч і був лише один мозок, але аж двадцять одна нога.

На початку кампанії весь округ засипали сітілайтами, рекламками, агітлистівками, передвиборчими програмами, брошурами. В усі районні та місцеві газети було замовлено десятки статей про простолюдина, який висунувся, щоб врятувати країну від корупції та безладдя. Йому проплатили кілька ефірів на місцевих телеканалах, Кілька проплачених політтехнологів, політологів та поп-зірок місцевого калібру теж агітували за нього через телебачення й радіо.

Заслужений співак України Хуан Бджола на одному зі своїх виступів навіть згадав, що він ще з дитячих років знає Івана. І розказав, що Іван ще в третьому класі обігравав у шахи директора школи, в якій навчався.

За якийсь тиждень люди потягнулися до простого і сердечного нового обличчя у політиці. Івана впізнали мешканці його мікрорайону – бабусі, доміношники, вчительки, собаки, стежки, рушнички.

Люди десь знайшли його шкільну фотографію, роздрукували й носилися з його зображеннями, як з іконами на Великдень. Деякі родини навіть сварилися на кухнях через те, що, наприклад, дружина беззаперечно підтримувала Івана Семиніженка, а чоловік ставився до нього більш помірковано.

мистецтво ораторське чи оральне

Щоправда, сам Іван ніде не з’являвся. За нього працювали великі гроші, для нього запустили глобальну машину агітації. Конкуренти не знали про нього нічого, він особливо нікому не заважав, соціологія стверджувала, що стартовий рейтинг Семиніженка – нуль відсотків. Проти нього не вели інформаційну війну, не розповсюджували чорний піар, не звертали на нього уваги, вважаючи, що він – один з технічних кандидатів для відбору певної кількості голосів у серйозніших претендентів на депутатство. Так само ніхто не звертав уваги на деяких інших кандидатів – представника комуністів і представника партії «Союз». Всі знали, що вони беруть участь у виборах тільки для того, щоб оприсутнити свою присутність в регіоні як політична сила і відмити трохи грошей для своїх рідних дітей, – на навчання у капіталістичному Заході.

Тим часом охоронці утримували І-два та І-три в тому ж підвалі, в який їх кинули після вбивства попереднього кандидата. Вони були такими собі полоненими для того, щоб кандидат-Іван не вигадав нічого проти Мелетія.

Очі у них стали, як у сов, ноги у них стали, як у зміїв, губи у них стали, як пелюстки отруйних квіток, до яких прилипає комашня. Пацани втикали у темряві безрушно й голодно.

В той же час, І-раз по повній програмі готували до публічних виступів. Він перестав бути схожий на себе колишнього, так, ніби з нього й дійсно зробив опудало таксидерміст. Коротко підстригли, поголили щоки до зубів, вбрали в темний матовий костюм, проводили йому уроки риторики та ораторського мистецтва.

Іван тупив, він не міг зрозуміти, що таке риторика. В його розумінні це – коли ти прокидаєшся з бодуна і питаєш у братів, чи вони будуть похмелятися, чи не будуть. Без базара, будуть, шо за риторичні питання!

А слово «ораторське» у Івана асоціювалося тільки з одним. І він розумів, чому «ораторське» – це «мистецтво».

Одним словом, кампанія йшла, хлопці сиділи, а Іван вивчав ораторське мистецтво.

ідея, що народжується з риторики

Думка в Івана виникла несподівано. Він навіть прикинув, що це – наслідок уроків риторики. Він викупив, що просто так йому з братами з цієї каші не вибратися. Тобто він давно дійшов до цього розуміння і парився через те, що його підловили на багато гачків за новий піджак.

Іван за час кампанії практично не зустрічався з Мелетієм. У Метелія були свої справи. Наскільки розшарив Іван, Смотритель був одним із кримінальних авторитетів, який публічно лобіював інтереси фінансових груп, а підпільно займався рейдерством, пограбуваннями, контролював регіональний кримінал.

Так от, сценарій в голові Івана визрів несподівано. В один із днів кампанії Іван попросив охоронця, щоб той завів його до Мелетія. Охоронець морозився, але за кілька діб про цю зустріч все ж вдалося домовитися. На зустрічі Іван пожалівся Смотрителю, що його, типу, готують до виборів, але він ще жодного разу не проводив публічної зустрічі з мешканцями округу, а це «корисно для іміджу», сказав гопник, і сам здивувався, звідки у нього такий набір слів.

Мелетій уважно вислухав його і погодився, мовляв, пора вже нашого кандидата висувати в люди. Іван запропонував організувати кілька зустрічей, одну з яких обов’язково треба провести у його рідному районі, показати пресі його помешкання, наголосити на тому, що наш кандидат не зальотний, а місцевий, розповісти трудову історію його юності, легенду, яку створюють замість нього проплачені агітатори і журналісти, вивести в люди.

тюрма, тюрма, дай мені Кличка!

Путьовий…

До кінця кампанії лишалося п’ять днів. За даними соцопитувань, у двох кандидатів – провладного та опозиційного – рейтинги становили близько п’ятнадцяти відсотків. У Івана – трішки більше семи. Близько чотирьох відсотків із цих семи – це мешканці його мікрорайону, які дійсно підтримували Івана: люди з власної ініціативи організовували агітаційні намети, носили нагрудні значки із зображенням Семиніженка, ставили за його здоров’я свічки у церквах і лікарнях.

Мелетій нашепотів на вухо Іванові, щоб той не парився через свій непрохідний рейтинг, бо з дня на день він мав домовитися з кандидатом від опозиції, щоб той зняв свою кандидатуру на користь Івана. А це, як сказав Мелетій, – «в рот мнє ногу – перемога».

Остання зустріч мала відбутися поруч з будинком Івана, як і попросив сам Іван у своєї прес-служби, попередньо узгодивши це питання з Мелетієм. На зустріч він запросив Мелетія, вони прикинули і рішили, що громадськість, хоч і пов’язує Смотрителя з кримінальними структурами регіону, але саме присутність Мелетія має відкрити певні карти перед конкурентами і громадськістю – звідки йде частина фінансів на кандидата Семиніженка, які погляди він збирається просувати тощо. За оцінками радників Мелетія, спільна акція його та Івана не зменшить рейтинг Івана, а навпаки – в позитивному ключі висвітлить образ Мелетія в очах громади.

І от, зустріч організована, біля під’їзду зібралися кілька сотень мешканців району, з транспарантами «Ваня – кандидат од Бога», «інваліди дитбудинку – за Семиніженка», «паддіржи кандидата, бо прийдеться паддєржувать штани». Телекамери, журналісти, охорона, діти збирають розсипані цукерки, алкан грає на баяні, доміношники зламали стіл – все, як на весіллі.

Наприкінці своєї промови і після відповідей на питання журналістів і натовпу Іван запросив пресу до себе в квартиру.

Ліфтом поїхали Мелетій, Іван, охоронець і голова районної ради. Всі інші тулили