Павло Петрович Коробчук - Священна книга гоповідань

сходами, проривалися хто як міг: ступали один одному на голови, дерли куртками стіни в під’їзді, пробували лізти по стояку, що волочився вгору на дах.

В квартиру ступили Іван, Мелетій, кілька охоронців та журналісти з відеокамерами. Іван розповідав про своє дитинство, на запитання журналістів відповідав коротко, але впевнено й чітко. Збрехав на питання про шахи, сказавши, що вигравав у школі шахи навіть у завуча. Завуч теж був присутній серед натовпу, але потупив очі з усмішкою, виглядав так, ніби хоче вкрасти зі столу шматок торта, поки ніхто не бачить, але підтвердив, що партії з Іваном було складно звести хоча б внічию. Іван відповідав коротко, на уроках ораторського мистецтва викладач радив йому орієнтуватися на образ Кличка – простого і тупуватого, але солідного й впевненого в собі кандидата.

Народ мнувся, пашів так, ніби кожен хотів вручити Іванові хліб-сіль, всі намагалися прислужитися. Голова жеку Елеонора Ігнатівна заявила, що Іванові обов’язково приб’ють на під’їзді меморіальну дошку – після смерті. Сказала і тільки тепер зрозуміла, що ляпнула дурницю.

І в один з таких помпезних моментів Іван широким рухом різко шугнув у шухляду. Всі подумали, що зараз він дістане якийсь приємний, заготовлений заздалегідь сюрприз.

Так і сталося…

якого героя ще не було в цьому оповіданні?

Іван дістав пістолет, шарпнув до себе за рукав Мелетія, прикрився його тілом і відступив у куток кімнати. Він підставив до скроні Смотрителя дуло і протяжно заволав:

– Міліціяяяяяааааааааа!

Охорона схопилася за пістолети, фотографи заклацали частіше, як на червоній доріжці в Голлівуді, кілька журналісток заверещали у свої мікрофони, а мікрофон журналістки ТРК «Україна» застряг у її ж горлі.

За мить в кімнаті запанувала тиша. Зі скронь охоронців цебенів піт. Всі жахнулися й оцінювали критичну ситуацію, чекали подальших дій Івана.

Він почав голосно:

– А тепер слухайте мене! Я – Іван Семиніженко, кандидат у народні депутати, самовисуванець. Вдома у Мелетія Смотрителя, який просуває мене в Раду, зараз у підвалі сидять двоє моїх братів. Мелетій мене шантажує і погрожує їх убити, якщо я не захочу ставати депутатом. Але срав я на депутатство! Мені головне – врятувати братів! Викликайте міліцію на хату Смотрителя, хай зроблять облаву, хай покажуть справжнє обличчя гнилого українського бізнесу, який ціною шантажу і можливої смерті моїх братів хоче потрапити у Верховну Раду. Ні з місця, падло! – І-раз рикнув на одного з охоронців, який хотів повільно й непомітно шаснути з кімнати, щоб, очевидно, попередити кого треба, щоб ті забрали братів з підвалу.

Ось Іван стоїть у своїй гопівській квартирі, яка сьогодні стане епіцентром політичних подій країни.

І в нього з ока витікає сльоза. Але це не сльоза відчаю чи болю, це взагалі не сльоза. Це піт.

Він хоче бути нормальним – не кандидатом у клоунському піджаку, не псевдопатріотом України, а просто чесним пацаном. Він хоче мутити свої скромні ділюги на районі, а не розвалити дупу в сучому кабінеті у Раді.

Він – вуличний пацан, відданий своїй справі, своїм братам, і ніколи не дозволить їх нагинати. Якщо помруть вони – то помре дві третини його мозку.

Він – за ницу правду, а не за помпезну брехню.

За мізерну свободу, а не за розкішне рабство.

Він – за відчай у родинних зв’язках, а не за самотність в ошатних апартаментах.

логіка

Чому Іван здійснив напад на Смотрителя саме публічно? Бо прикидав, що місцева міліція – на короткому повідку в Мелетія, і що тільки завдяки інформаційному розголосу на всеукраїнському рівні про викрадення його братів можна якось врятувати ситуацію.

Чому Іван зробив це у себе вдома? Тому що тільки там він мав можливість взяти в руки пістолет, тільки вдома він міг це зробити, оскільки весь інший час його контролювала охорона, і він не міг намутити собі дуло. В будь-якому іншому разі – якби була будь-яка підозра чи зайвий рух Івана – охорона б його скрутила, і по-тихому знищила б його і його братів. Тільки в себе вдома він міг підставити пістолет Мелетію до щоки.

Чому Іван взагалі зробив це?

Бо – брати.

не кажи гоп, поки не відсидиш

Їх усіх – Івана, братів, Смотрителя, охорону – посадили у відділок.

Мелетія, як виявилося, – на довгі роки, разом зі своїми помічниками і цілою кримінальною структурою. Подія дійсно стала всенародною – країною прокотилися мітинги на підтримку Івана, кілька акцій протесту проти корупції. Відео з Іваном, який приставляє пістолет до щоки Мелетію, показали на всіх телеканалах.

Також показали звільнення братів з підвалу.

За кілька днів, після кількох допитів про діяльність Мелетія, усіх трьох братів відпустили на волю.

На честь свого звільнення, користуючись всенародною любов’ю до своїх персон, І-два та І-три в першу ж ніч після звільнення вкрали кілька магнітол з автівок у своєму районі. В ту ніч вони тішилися з віджатих магнітол, як діти.

І-три навіть поклав свою магнітолу під подушку.

І-два до ранку вдивлявся у зоряне небо. Після закинутих заводів, голодних підвалів, холодних ґрат у відділку він просто забув, як воно виглядає.

А І-раз набрав на виборах рекордні п’ятдесят три відсотки голосів.

Він вийшов з тюрми вже народним депутатом.

Але ця перемога його не парила.

Він відчув дещо важливіше в момент, коли бачив, як його побитих, голодних, голих братів медики і міліція виводили з підвалу. Він відчув, що від нього і від його братів від’єдналися три їхні внутрішні манекени. На тому заводі, де їх могли розстріляти, вони б лягли серед подертих старих манекенів, і їх би ніхто не відрізнив від пластикових людей.

Якщо ти живеш не як манекен – не для того, щоб на тебе вдягнули дорогий матовий піджак, не для того, щоб втикати у Верховній Раді кілька років, ніби бути виставленим у вітрині, поки за твоєю спиною торгуються, купують і продають, розводять пів країни, якщо тобі важлива доля своїх побратимів, коренів, близьких, то в тобі тече гаряча чесна кров, і ввечері в тебе з’явиться справжня сивина і присмак виконаної справи.

Невідомо, коли в тобі помре пацан, але манекен у тобі сьогодні помер остаточно.

Священна нирка

Якщо придивитися уважніше, то архітектури – з усіма її банями, капітеліями, фасадами, ліхтарями, тротуарами, дизайнами, мікрорайонами, сходами, териконами, евклідами, естакадами, каскадами, колізіями, колізеями, патіо, мансардами, юртами, зіккуратами, хеопсами, мачупікчами, ластівчинимигніздами, бильцями, тюнінгами, мафами, пілястрами, шлагбаумами, роденами, виступами, амфістрадами, ескастрадами, сталінками, ульяненками, колонами і ліжками, на яких