Харукі Муракамі - Безбарвний Цкуру Тадзакі та роки його прощі, Харукі Муракамі

перед бібліотекою, Хайда зненацька з’явився у басейні. Коли Цкуру готувався піти на наступне коло, почув, як хтось пальцем постукує його по руці, опертій на стіну басейну. Підвів очі, а там сидить навпочіпки Хайда. Окуляри для плавання підняті на чоло, на обличчі грає приємна усмішка. Хлопці фактично не говорили, попри те, що доволі довго не бачилися. Лише покивали один одному головами і, як завжди, почали намотувати метри на одній доріжці. Ритм м’якої роботи м’язів та розлогих правильних поштовхів — це єдине спілкування, яке між ними існувало у воді. Слова там були зайвими.

— Я їздив додому в Акіту, — нарешті порушив тему власної відсутності Хайда, витираючи рушником голову після душу. — Це сталося зовсім раптово, але, сам розумієш, родинні справи...

Цкуру відповів щось невиразне і кивнув на знак згоди. Пропускати аж десять днів навчання посеред семестру — не його звичай. Хайда також не гаяв пар просто так. Очевидно, це була поважна справа. Але яка, друг не сказав. Цкуру також не смів питати. Хоч що б там було, з його грудей нарешті виплигнув тяжкий клубок повітря, який засів там після зникнення Хайди. Друг від нього не відмовився.

Після цього Хайда поводився як зазвичай. Вони розмовляли, обідали разом. Слухали класичну музику із компакт-дисків, які Хайда брав у бібліотеці, обговорювали її та прочитані книжки. Або просто перебували разом в одній кімнаті і ділили дружню тишу. У вихідні хлопець приходив до Цкуру додому і залишався ночувати після довгих дискусій, що затягалися допізна. Лягав, постеливши на канапі у вітальні. Він (чи то був його двійник) уже не приходив до спальні Цкуру (якшо таке дійсно було насправді). Хлопцеві після того ще неодноразово снилися сексуальні фантазії з Білою та Чорною, але Хайда в них не з’являвся.

І все ж інколи у Цкуру виринала думка, що своїми прозірливими очима друг розгледів те, що залягло у його підсвідомості. Чув на своєму тілі сліди його прискіпливого погляду. Там навіть трішки пекло, як після несильного опіку. Хайда обстежив і проанатомував усі його фантазії та жадання. І все ж продовжує з ним товаришувати. Однак, аби прийняти ці негладкі аспекти, впорядкувати почуття, йому потрібен був час, тому він і відлучився на десять днів.

Звісно, це не більше ніж домисли. Далекі від логіки здогади, які ні на чому не ґрунтуються. Радше фантазія. Але ця думка переслідувала Цкуру і не давала йому спокою. Тільки-но думав, що Хайда розгледів усі закутки його свідомості, здавалося, що ставав нещасною комашиною, котра за домівку має вологий камінь.

Однак, попри все це, Цкуру Тадзакі потребував цього друга. Більше, ніж будь-чого іншого.

8

Остаточно Хайда зник із поля зору Цкуру наприкінці лютого наступного року, через вісім місяців після знайомства. І цього разу вже не повертався.

Після іспитів наприкінці навчального року він зібрався додому в Акіту.

— Напевно, швидко повернуся, — сказав він Цкуру. — Зима у нас холоднюча, а після двох тижнів удома вже вмираєш із нудьги. Краще в Токіо, — сказав він. — Просто мушу допомогти вдома скидати сніг із даху, та й узагалі пасувало б поїхати.

Але минуло два тижні, минуло й три, а його друг до Токіо не повернувся. І нічого не сповістив.

Спочатку Цкуру не дуже переживав. Напевно, бути вдома виявилося приємніше, ніж той собі уявляв. А може, снігу випало більше, ніж завжди. Цкуру і сам у березні мав їхати додому на три дні. Він не хотів, але ж не міг узагалі не з’являтися вдома. Звісно, в Наґої не було потреби відгрібати сніг, але мама йому видзвонювала. Чому, мовляв, не приїжджаєш, зараз же канікули. Він збрехав, що має завершити важливий проект на домашнє завдання. «Хіба не можеш приїхати хоч на кілька днів?» — наполягала мати. Телефонувала і старша сестра, сказала, що мати за ним дуже сумує, і попросила приїхати хоча б на трохи. «Добре, зрозумів», — відповів Цкуру.

У Наґої, окрім того, що вечорами виводив пса до ближнього парку, з дому він не виходив. Боявся зустріти когось із колишніх друзів. Особливо не мав би відваги подивитися в очі Білій та Чорній після того, як йому почали снитися еротичні сни з ними. Адже фактично у своїй уяві він їх ґвалтував. Ті сни не були пов’язані з його волею, та й дівчата ніяк не могли би довідатися про те, що ж йому сниться. Але, можливо, глянувши йому в обличчя, дівчата відразу все побачили б. І рішуче засудили би ці його брудні егоїстичні фантазії.

Цкуру намагався утримуватися від мастурбування. Не тому, що вважав його фіхом. Гріхом для нього було те, що він не міг не уявляти при тому Білої чи Чорної. Старався думати про щось інще, але не вдавалося. Наслідком цього його утримування від самозадоволення і стали сни сексуального змісту. І там майже завжди з’являлися Біла та Чорна. Тобто результат той самий. Хоча цього разу він уявляв їх не з власної волі. Це, звісно, не більще ніж відмовка, однак таке виправдання, рівнозначне перефразуванню, багато для нього важило.

Сон був майже завжди таким самим. Дівчата ластилися до нього голі, пестили тіло пальцями і язиками, збуджували член — і доходило це все до статевого акту. При цьому Цкуру завжди закінчував у Білу. Навіть коли пристрасно обіймався з Чорною, на останньому етапі партнерка змінювалася. І своє сім’я він завжди вивергав у Білу. Сни такого змісту почали снитися хлопцеві влітку на другому курсі — невдовзі після того як його викинули з групи і він втратив можливість бачитися з дівчатами. Тобто після того, як Цкуру постановив собі всіх їх забути. Він не пригадує, аби раніще йому снилося щось подібне. Звісно, йому невідомо, чому так сталося. Це хлопець також глибоко заховав у одну із щухлядок власної свідомості з позначкою «нерозгадане».

Із почуттям глибокої фрустрації Цкуру повернувся в Токіо. Але Хайда далі не давався знати. Його не було видно ні в басейні, ні в бібліотеці. Кілька разів телефонував до гуртожитку, але щоразу йому відповідали, що Хайди немає. Спіймав себе на думці, що він не знає його адреси в Акіті. Тим часом закінчилися канікули і розпочався новий навчальний рік. Цкуру перейшов на четвертий курс. Зацвіла і відцвіла сакура. Однак від Хайди не було жодної звістки.

Цкуру вирішив піти до гуртожитку. Комендант повідомив, що наприкінці минулого навчального року