Аннабель Вікторі Лільмонд - Життя там де є смерть , Аннабель Вікторі Лільмонд

   "Між звіром і людиною — лише одна мить."

В очах відображення темної безодні,
Тінь, що в серці, ніби палаючий гніт.
Мовчання — то слово, мовчання — твій крик,
І йдеш ти за мною й вже не бачиш цей світ.

Ти вірив, що врятуєшся — шукав ти спасіння,
Але з кожним кроком втрачаєш себе й терпіння.
Ніщо не спасе, коли залежний від ріг,
І шлях назад — це лише нова пастка на гріх.

Запах крові в повітрі, на стінах тримається тіло,
Рука, що простягається, — це твій новий закон.
Ти сам собі звір, я відображення книги,
Що буде написана мною на тілі — серцем твоїм.

Його ти побачиш невинним ягнятком,
На стіл запеченим — подам я тобі.
І слів інших нам більше не треба,
Чекає на нас моє признання тобі.