Кайла Броді-Тернер - Легенди Ґотліну, Кайла Броді-Тернер

Смерть підскочила до Верховної Королеви, матеріалізувавши косу в руках.

–Не тобі вчити мене, крижана. Чи тобі нагадати, хто був першим елементалем Всесвіту? – понизивши голос, сказала Ліліт.

–Якщо мої здогадки правильні...– нарочито потираючи скроні, говорила Ельга.– Твоя половина – Анжела. Вона ж Життя.

–Так, але з нею ж з'явилася і я...

–Через п'ятнадцять хвилин? – реготнула вона, перебивши Смерть.

–Ми альфа й омега, Ельго. – вела далі Ліліт. – І жодні жарти не допоможуть тобі припинити бути побічним ефектом від нас. Ти, як складова частина механізму. Без неї механізм не припинить працювати. Але витягни когось із нас і все зупиниться. Що таке холод? Так, дрібниця.

–Те, без чого б не знали, що таке тепло і вогонь.

–На Пітера натякаєш? – розреготалася Смерть. – З вас двох і не зрозумієш хто менш дратівливо незговірливий. Ви б хоч спробували щось вартувати одне без одного. Усе змагаєтеся...

–А що є темрява, якщо немає світла? Що є тепло без холоду. І, що є ти, без своєї сестри? – останнє Ельга ніби виплюнула.

Ліліт злобно глянула на неї.

–Що ж...–вела далі Верховна Королева.–Коли надумаєте покинути Ґотлін, я зобов'язуюся відшукати Женця і знищити його і всіх його наступників.

–Ти не маєш права.– розлютилася Ліліт.

–Я маю право на все, що в межах мого королівства.–холодно підсумувала вона.– Ти занадто давно відійшла від справ, Ліліт. Мені не подобається самоуправство Женця на моїх землях. А тому... Якщо найближчим часом він попадеться мені на очі, я обіцяю, що поверну тобі твою роботу. Назавжди.

–Як ти смієш...

–Ти не станеш губити смертних, щоб утримати свою половину на короткому повідку, Ліліт. Ми обидві бачимо, що вона не хоче бути з тобою, а тому тобі не вдасться утримати її. Припини обманювати себе.

Ельга зникла з їхнього будинку, залишивши Альфу й Омегу розмірковувати про власні життя. Ейдан чекав на Ельгу в центрі міста, він проводив її до свого мотоцикла.

–Ти ж у курсі, що ми здатні переміщатися, чи не так? – покосившись на мотоцикл, запитала вона.

–Магія для практичності... А це для задоволення... – він погладив шкіряне сидіння.

–Це такі нині коні? – насупилася Ельга.

Ейдан розреготався, перекинувши ногу, щоб сісти на мотоцикл.

–Сідай. І хапайся за мене, а то полетиш.

–Я каталася верхи.– насупилася Ельга.

–Навряд чи на такому коні.– він підморгнув.

–Відразливо.– пробурмотіла Ельга, поставивши ногу на відступ, щоб забратися на сидіння.

Ейдан знову розреготався, Ельга приземлилася за ним. Коли він викрутив рукою газ, дівчину смикнуло назад, і вона міцно притиснулася до Ейдана, інстинктивно стиснувши руки на його талії.

–І ось, ти мене обіймаєш. – криво усміхнувся він.

–Їдемо мовчки!– заявила вона серйозним голосом.

–Сподівайся.– закотив очі він.

Вони проїхалися вздовж усього міста, зупинилися біля китайського ресторану, де Ейдан просто від нічого робити допомагав співробітникам.

–Що плануєш робити далі? – запитав він, коли вони сіли за столик одне навпроти одного.

Ельга знизала плечима.

–Не знаю. Мені не хочеться якийсь час перебувати в палаці. Я проведу по одному дню в кожній державі. Познайомлюся з місцевими, дізнаюся, чого їм бракує.

–Ти не хочеш бути в палаці чи поруч з Ельгортом?

Ельга підняла очі, втупившись на нього незадоволеним поглядом.

–Що? – здивувався Ейдан. – Просто поговори зі мною. Я не засуджую.

Ельга зітхнула, відкинувшись на спинку стільця.

–Я не знаю. Мені важко говорити з ним. Я справді не зацікавлена в ідеї бути з ним. Мені важлива сім'я, але ким ми станемо, якщо він більше не буде моїм братом?

–Тобто брат тобі важливіший за коханого?

–Думаю, що так. Я взагалі поки що не хочу думати про кохання. Нудить мене від усього цього.– вона потерла скроні.

Ейдан коротко кивнув і опустив очі, ці слова трохи зачепили його. Він не міг пояснити теплих почуттів, які прокинулися в ньому тоді в лісі, коли Ельга перехопила поле і потрапила в його душу. Він не думав, що закоханий, втім Ельга була близька йому і він хотів дізнатися про неї більше.

–Я хочу скласти тобі компанію.– рішуче сказав Ейдан.

–Що? – здивувалася вона.

–Серйозно. Я хочу теж побачити Ґотлін. Вирішено. –стукнувши руками по столу, відповів схвильований Ейдан. – Завтра на цьому ж місці.

Ельга нахмурилась, та все ж посміхнулась хлопцеві. Хай там як, та з ним у мандрах нудно точно не буде. З його балакучістю, Ельга швидше віднадить від себе похмурі думки. Попрощавшись, вони повернулися до своїх домівок, щоб зустрітися на світанку. Він не спав усю ніч, слова Айріала про «електус апорія» хвилювали хлопця, і він відчував палаючу нитку на зап'ясті, що дедалі частіше врізалася в шкіру, хоч і не була помітною. Він усвідомлював, що схоже магія все ж таки обирає за мага, хай він і не проти цього вибору. Часом нитка не турбувала його, але що частіше він бачив Ельгу, то виразніше горіло зап'ястя. У деякі моменти він помічав відблиск такої ж нитки на руці Ельги, проте сама вона, схоже, не помічала зв'язку, що утворюється поступово. Він розумів, що Ельзі краще не знати про те, що вона розділила з ним силове поле, він не хотів знову позбавляти її вибору. Одночасно з тим, зростаюче почуття спонукало його розповісти все, як є, щоб у дівчини не залишалося жодних сумнівів щодо нього.