Кайла Броді-Тернер - Легенди Ґотліну, Кайла Броді-Тернер

–Мені дуже шкода, що все так обернулося. – сказав він, сівши поруч.

Ельга похитала головою.

–Це й був твій страх? – запитав він, глянувши на дівчину. –Того разу, в лабіринті?

Ельга зітхнула, заплющивши очі.

–Я не знала, який він мав вигляд до становлення Містифікатором. Але чомусь знала, що той хлопець із видіння – Айріал. Мій страх був у тому, що помста знайде кожного, хто створив горе, незалежно від того, намагався він встати на істинний шлях чи потонув у темряві. Я боялася, що мій друг загине від моєї руки. Одночасно з тим, я боялася, що він зустріне свою долю за велінням моїх близьких, які постраждали від нього. Так і вийшло.

–Я не розумів, чому ти врятувала його, після всього цього. –зізнався Найджел.– Але я довіряю тобі. Я завжди довіряв, навіть коли боявся цього.

Ельга глянула в його очі.

–Дякую, Найджеле.

Вони міцно обійнялися, Ельга поцілувала хлопця в лоба і  встала, йдучи в ліс за палацом. Їй було дуже боляче, і вона відчувала себе чужою в рідному домі. Вона хотіла втекти, але ніде не відчувала себе інакше.

–Ти так і не сказала, чим закінчилися твої пошуки. – тихо промовив Ельгорт.

Ельга обернулася, зустрівшись очима з братом.

–Вони нічим не закінчилися... – відрізала вона.– Єдиний шлях – це покинути цикл. Я на це не піду.

–Ти цього не хочеш, чи не так? – запитав він.

–Не хочу чого? – запитала вона.

–Бути зі мною.

–Ми не можемо бути разом, якщо ми з'єднані кровно, і тобі це відомо.–стомлено відповіла вона.

–Ти змінила своє рішення.

–Ельгорте... –зітхнула вона.

–Ні. Ти не хочеш бути зі мною.

–Я не хочу бути ніде зараз. – відрізала вона.– І я не хочу говорити. Це був довгий день. Сподіваюсь, ти мені вибачиш, колись…

Ельга зникла. Матеріалізувавшись на даху ратуші, вона спостерігала, як Ґотлін засинає. Вечірній вітер тріпотів її волосся.

–Ей! Це моє місце.

Ельга усміхнулася, чомусь веселий звук його голосу заспокоював її.

–Я не помітила на ньому твоєї іменної таблички. – відповіла вона, підкинувши брову.

–Ти знову сумуєш?

– Запитай щось простіше.

Він сів поруч.

–Що трапилося?

–Крім того, що мене намагалися позбавити корони, мій рідний брат нацькував на наш палац бунтарів, зарозуміла сирена, яка мене дратувала заступилася за мене, зупинивши повстання, а моя мати вперше підтримала мене... Нічого особливого. Як ти? Ви поспілкувалися з батьками?

–Так... Нам багато треба надолужити.

–Що ти говорив у лісі про те, що Айріал учив тебе оборонятися?

–Я розумів, що хтось вселяється в його тіло іноді. У такі моменти він говорив зі мною про те, що я маю вчитися використовувати свою силу, як захист. Адже одного разу, це стане в пригоді мені. І він мав рацію.

Ельга кивнула. Вони проговорили на даху до самого світанку. Ельга відчувала себе з ним легко. Без засуджень, без чогось, що переходить межу. Просто і щиро. Це підкуповувало в Ейдані, його щирість.

Ельга відчула зміни в магічному місті. Віддавшись відчуттям, вона перенеслася на землі за водоспадом, де зупинилася Ліліт і Анжела. Вона помітила, що дівчата сваряться, а Ліліт намагається зібрати якісь речі у валізи за допомогою чар.

–Кудись збираєтеся? – запитала Ельга, увійшовши в будинок.

–Чого тобі, крижана? – скривилася Ліліт.

–Я відчула зміни. –вона оглянула будинок.–Куди ви прямуєте?

–Я хочу забратися звідси, зайнятися своїми справами з Анжелою.

–Чого ти боїшся? – примружилася Ельга.

Ліліт втупилася на неї сумішшю злості й обурення.

–З чого ти взяла, що я боюся чогось? – піднявши підборіддя, запитала Смерть.

–Ти не поставила собі за мету піти. Ти маєш намір відвезти Анжелу. Чого ти так злякалася?

–Це тебе не стосується! – прошипіла вона.

Ельга продовжувала пропалювати Ліліт поглядом. А потім глянула на Анжелу. Вона уникала погляду Ельги і здавалася дуже схвильованою.

–Ти не можеш залишити Ґотлін. – відповіла Ельга, знову глянувши на Ліліт. – Хтось має контролювати баланс світу.

–Мої обов'язки повністю ляжуть на плечі Женця.

–Це несправедливо.–хитала головою Ельга.– Ти забрала життя в Анабелль.

–Несправедливо по відношенню до кого? – розреготалася Смерть. –До людини? Хто ще зможе контролювати баланс краще за людину, у якої баланс було відібрано?

–Хм... Перекладати особисте прокляття на простого слабкого смертного через власну професійну непридатність? Хвацько. Не перестаєш вражати. Еймарк був щасливий дізнатися, що це була ти? –в'їдливо спитала Ельга.