Кайла Броді-Тернер - Легенди Ґотліну, Кайла Броді-Тернер

–Тоді ми зберемося і вб'ємо покидька!–крикнула сирена.

–Годиться!–відповів ельф.

–Слава Королеві Сердець! – кричав натовп. – Слава Верховній Королеві Ельзі!

Ельга втупилася на Старлу.

–Спасибі. Це було на диво швидко.

Сирена видавила посмішку.

–Ти змусила мене багато про що замислитися. І я вдячна тобі.

–Я теж вдячна тобі, Старло.

Вони обмінялися змученими посмішками.

–Вибач... Мені все ще потрібно поговорити з сім'єю. – вона повернулася і почала підніматися сходами.

–Ей, Ельго.– покликала Старла.

Вона обернулася.

–Якщо захочеш поговорити після... Ти знаєш, де я живу.

Ельга посміхнулася і кивнула Старлі.

–Верховна Королева.– чемно кивнула сирена.

–Королева Сердець.– відповіла кивком Ельга.

Вони знову посміхнулися. Ельга повільно повернулася, вона піднялася сходами, прибравши крижану стіну. Пітер, Оматей і Аделайн стояли на ґанку.

–Тепер готова відповісти за свої дії?– задерши підборіддя, спитав задоволений собою Пітер.

–Ти нацькував їх на палац? – запитала Ельга в нього, підійшовши до брата впритул.

–Я просто думаю, що такий секрет не можна приховувати від підданих. Вони мають знати, яке нині правосуддя в їхньої королеви.– знизав плечима Пітер.

–Давай-но по черзі, доки я не натвокла тобі писок…Тобто ти цілеспрямовано закликав їх не до мене, коли я була подалі від палацу... – продовжувала Ельга, закипаючи від гніву. – Ти зняв закляття невидимості й закликав їх безпосередньо до замку, коли наші батьки, як найуразливіші в палаці, могли знову потрапити під удар? Чим після цього, ти кращий за Містифікатора? Ти зрадив усю свою сім'ю, щоб покарати мене? Щоб довести всім, що ти, о великий Пітер Ґотлінський, мав рацію? – Ельга не могла повірити в це і закрила руками очі, відійшовши на крок від Пітера. Його брови щільно зійшлися на переніссі, він виглядав розлюченим.–Та тебе після цього вбити мало, виродку! Я б тебе розірвала і кинула на поталу сніговим вовкам!

–Не тобі мене судити, сестро!– загорівшись з ніг до голови, рявкнув Пітер.

–Мамо, тату, зайдіть в дім.–відчувши, як ґанок вкрився кригою, сніговий вихор танцював навколо долонь дівчини.– Я відчуваю гостру потребу надерти вашому синові дупу.

–Ельго...– почала Аделайн.

–Ні, мамо.– відповіла Ельга, виставивши руки, розуміючи, що знову стала ворогом своєї сім'ї, вони ніколи не повірять у неї по–справжньому.– Я знаю, що ти скажеш! Що я осоромила вас. Що я дала другий шанс тому, хто його не заслужив. Що я проклята зі своїм даром, що не гідна бути королевою Ґотліна. І добре! – крикнула Ельга. – Якщо так, візьміть Пітера. Він виявляє величезне бажання правити. – вона з тиском сказала це, підстьобнувши його.– Щоправда, впевнена, що з таким королем ці люди перестріляють один одного в перехресному напрямку вже через добу правління!

–Я не хотів корони! – запротестував Пітер. – Я вважав, що з усіх нас королевою повинна бути ти, тому, що ти справедлива! Я завжди вважав тебе справедливою, хоч і здебільшого жорстокою. Але коли ти врятувала його... Тобі немає виправдання!

–Ельго, Пітере! – крикнув Оматей. – Досить. Ти вчинив низько по відношенню до Ельги і поставив під загрозу всіх нас. – він тицьнув Пітера пальцем у груди. – А ти...

Він підійшов до Ельги і та підняла підборіддя, готуючись почути докір.

–Я пишаюся тим, якою ти стала, зірко. – відповів Оматей, поклавши руку на щоку Ельги. – Я вважаю, що людина, яка пройшла пекельні муки, може мати право на другий шанс, якщо вона заслужила його. Це давнє правило всіх Ґотлінів. Ми віримо в другий шанс. Ти й справді справедлива, Ельго. Ти можеш бути дуже жорстокою, це було в тобі з дитинства, але навіть при цьому, ти завжди чинила правильно. Якщо ти побачила в ньому те, що він заслужив на спокуту, я був би розчарованим, не дай ти йому другого шансу.

Аделайн ступила уперед.

–Знаю, тобі здається, що я ставилася до тебе холодніше, ніж до старших дітей. – почала вона. – Але я чинила так лише тільки тому, що відчувала, що ти станеш сильнішою за нас усіх. Ця сила лякала мене. Але твій батько завжди казав, що я маю вірити в неї і в тебе. Ти гідна корони. І ніколи не дозволяй комусь сумніватися в цьому.

Оматей з ніжністю глянув на дочку і поцілував її в лоб, Аделайн стисла руку Ельги, а потім міцно пригорнула до тебе. Обличчя Оматея знову набуло серйозного вигляду, коли він повернувся до Пітера.

–Йди за мною, сину. – сказав він твердо.

Пітер мовчки пішов за батьком. Аделайн ішла за ними, склавши руки на грудях. Вона була вкрай незадоволена сином. Для Пітера ця ніч буде довгою. Ельга впала на ґанок і відчула, що сльози душать її. Вона не могла повірити в те, що батьки підтримали її.

–Ельго?

Вона повернула голову. Найджел стояв на ґанку.

–Я можу...

–Так. – Ельга зітхнула й сіла, обнявши коліна руками.