Кайла Броді-Тернер - Легенди Ґотліну, Кайла Броді-Тернер

–Що відбувається? – не розумів він, дивлячись на доньку.

–Ельга просто потоваришувала з убивцею Калеба. – зауважив Пітер. – При тому їй не завадило навіть те, що він убив Ельгорта.

–Дочко? – наполегливо запитала королева. –Ти врятувала Містифікатора?

–Ідіть у будинок, замкніться і не виходьте. Я спробую захистити палац.– сказала Ельга, ідучи на натовп, вона зітхнула і з силою кинула натовп з невеликої висоти вниз. Це не вбило їх, але непогано вибило з рівноваги. Обгородивши весь палац стіною, Ельга вийшла вперед.

–Я знаю, що ви думаєте.– почала вона.

–Забирайся до біса!

Ельга змахнула рукою, ельф, який сказав це, повис у повітрі, хапаючись за горло.

–Я не договорила.– з докором відповіла Ельга і знову повернулася до натовпу.– Я не збираюся залякувати вас. Я не хочу вбивати вас. Але ви всі повинні розуміти, що я знаю на порядок більше, ніж ви. Виганяючи Містифікатора, мені було відомо, що його прокляття зруйнується одного разу. Тому, як прокляття впало, Містифікатор втратив усі свої здібності і став не сильнішим за смертного. Він не входить до магічної частини міста і живе в людському районі подалі від центру. Він зломлений і не бажає бути пов'язаним із магічним світом. А тому, він не є небезпечним для вас.

–Як знати, що ти не брешеш?

–Так, скажи, як його знайти, ми прийдемо і перевіримо!

–Я його бачила! – виступаючи вперед, промовила Старла.

–Що ти тут робиш? – запитала Ельга втомлено.

–Повертаю борги.– тихо відповіла Старла, а потім підвищила голос, звертаючись до натовпу:– Друзі, я – Старла–Кассіопея, Королева Сердець.

–Ми знаємо, хто ти. Ти прикінчила попередню королеву!

–Той, хто повернувся після ув'язнення і змінив зовнішність – є моєю половиною.

Натовп загудів.

–Повірте, я відчувала себе проклятою, коли дізналася.

–І по заслузі!

–Ми, сирени, так само, як ельфи і відьми, завжди були вигнанцями в магічному світі.

–Так!

–І це неправильно! – крикнула Старла.

–Так! Ми не ізгої!

–Але ми заслужили це ставлення за допомогою багатьох воєн. Сонцедім розв'язав не одну війну проти корони, за що й поплатився не один раз.

–Ельга рознесла всі далекі землі Сонця! – кричала ельфійка. – І стерла пам'ять про це більшості!

–Тому, що ви підмовляли сусідні королівства виступити проти Ґотліна і Королевства Левів! – крикнула Ельга.

–Сирени сердець погубили пра–короля Елліяса. Але Король Оматей не зруйнував наше царство за це, хоч і залишився сиротою. –перекрикуючи гул, продовжила Старла. –Ми володарювали розумами і серцями багатьох магів, але вони не розв'язали війну, щоб винищити нас.

–Я не винна, що мої брати збирали бунт!–крикнула ельфійка.

–А я не винна, що мої пращури занапастили Елліяса чи когось іще. Так само, як і ви не винні, що хтось із вашого народу чинив звірства. Проте, відповідальність за гріхи наших предків лягла і на нас. Але нам дали другий шанс. Хоча наші гріхи різняться, і далеко не закінчуються крадіжкою редиски на ринку Златих, Королева Ельга продемонструвала віру у спокуту. Як одного разу, в те саме спокутування повірили її попередники. Завдяки цій вірі, наші народи за свої провини не були стерті з лиця землі. І повірте, виправдання сирен, ельфів чи відьом, які вбивали смертних Ґотлінців заради розваги, подобалося далеко не всім державам. Кожен король Ґотліна одного разу стикається з невдоволенням підданих. Але вони всі вірили в нас. І Ельга теж вірить. Тож давайте не зраджувати цю віру. Не показувати, що злі язики не брешуть. Ми можемо стати кращою версією себе. А не змиритися з тим, що нас вигнали і не люблять. Ми заслуговуємо, щоб нас любили!

–Так!–погодився натовп.

–Щоб з нами рахувалися! – додала Старла, піднявши руку.

–Так!–гучно плескали і кричали вони.

–Але для цього ми маємо показати, що нам можна довіряти. Ми отримали другий шанс, а тепер... він потрібен йому.– продовжувала Старла.

Натовп загудів.

–А що якщо він знову нападе?

–Він і справді втратив сили і ледь не загинув від руки Хельса і Хельґи.– відповіла Старла.

–Він викрав їхнє дитя!

–І це дитя врятувало нас усіх.– кивнула Старла.

–Він живий? –здивувалась ельфійка.– Я чула, що Містифікатор увібрав його сили і вбив.

–Він не зміг увібрати його силу. І залишив хлопця в живих, навчивши оборонятися. Сьогодні він зрозумів, що йому це знання стало в пригоді.– відповіла Ельга.

–Може, вона й має рацію... – сказав хтось у натовпі.

–Я не впевнена, що їм можна довіряти... – посперечався інший голос.

–Сирена має рацію. Ми повинні дати йому другий шанс.– відповів третій.

–А якщо він зрадить знову? – запитував хтось із натовпу.