Кайла Броді-Тернер - Легенди Ґотліну, Кайла Броді-Тернер

Старла втупилася на Ельгу, подумати тільки, вони з Ейданом жертвували собою, щоб врятувати всіх. Ейдан міг загинути, Ельга, яка не знала нічого про силу апорії, поглинула поле, що вивело їх із дурману і привело одне до одного, вона знову ризикувала згоріти, щоб направити спогади Хельзі. Сьогодні Старла–Кассіопея поглянула на Верховну Королеву зовсім інакше. І зустрівшись очима з Ейданом, який теж дивився на Ельгу крізь тісні обійми, секундою раніше, вона зрозуміла, що не одна така.

Ейдан залишився з батьками, коли Старла запевнила його, що перенесе Ельгу у свою квартиру. Айріал відповів, що залишиться з нею. Ейдану було, що обговорити з батьками, вони не бачилися практично від його народження. Старла та Айріал сиділи у вітальні. Ельга спала в ліжку Старли.

–Я не знаю, що сказати. – почав Айріал. – У тому лісі все відбувалося дивно.

–Я думала... що коли дурман розвіється, я знову ненавидітиму тебе.– відповіла Старла.

–Я думав, що знову припиню відчувати що–небудь.

–Це так дивно. Ми частково сирени, частково маги. Ми можемо впливати на інших... але не здатні впливати одне на одного.

Айріал мовчав.

–Мені боляче. Бачити тебе, знаючи, що ти зробив. Ельга пробачила тебе, але я... я не можу... – потерла перенісся Старла, відчуваючи, як усе її тіло опирається словам, які вона сказала. Тяжіння було до того відчутним, що їй було фізично некомфортно сидіти далеко від хлопця.

–Вона не пробачила мене. Ніхто б не зміг. – тихо відповів Айріал. – Я здогадуюся, що вона побачила у своїй ілюзії.

–Ти про що? – перевела на нього погляд Старла.

–Ми бачили свої страхи. – пояснив він.– Ти боїшся полюбити того, хто вбив Еліота. Я боюся того, що Ельга ніколи не пробачить і не повірить мені, вирве серце моїй половині так само, як це зробив я одного разу. Сама вона напевно бачила мене минулого, який повернувся знову, щоб убити її.

–Я боялася не за себе.

Старла та Айріал перевели погляд на Ельгу, що з'явилася в дверному отворі. Вона виглядала виснаженою й ослабленою, дівчина притримувалася за рамку дверей кінчиками довгих пальців.

–Вибачте, що втрутилася. Але я почула, що розмова пішла про мене, і я не хочу, щоб мої страхи витлумачили хибно. – Ельга сіла на крісло поруч. – Я боялася за тебе, Айріале. Тому й захищала її.– вона глянула на Старлу.– Я не знаю, як би ти переніс втрату єдиної своєї половини. Смерть Арлани змінила тебе, спонукаючи до насильства і темряви. Я боялася, що, втративши Старлу, ти не зможеш утриматися від нового падіння. Цього я боюся. Я не хочу, щоб ти знову втратив віру у світло.

Губи Старли затремтіли, і вона заплющила очі, сподіваючись стримати сльози.

–Спасибі, що прихистили, але мені вже час додому. – вона, тримаючись за підлокітник, підвелася. – Я впевнена, що моя сім'я сподівається почути новини про твою смерть, а я не хочу, щоб вони перебували в радісному невіданні навіть хвилину.

Айріал вичавив із себе посмішку і міцно обійняв подругу.

–Дякую. – прошепотів він.– Завдяки тобі я ніколи не забуду, що таке світло. В тому мороці, ти стала ним для всіх нас.

–Я люблю тебе, друже.– посміхнулась вона.

–І я тебе люблю.–прошепотів він.

Ельга посміхнулася і мовчки пішла, матеріалізувавшись у палаці. Вона відчула, що вся сім'я в зборі. Цікаво, чи розповів Пітер цю інформацію батькам. Ось, вже хто почне засуджувати Ельгу, так це вони.

Дівчина відчула присутність ще когось. Закляття, що приховувало палац, зникло, тепер він був цілком видимим для всіх магів. Вона повернулася. До палацу, з різних боків біг натовп істот. Тут були відьми, німфи, сирени, маги. Хладний народець висипав із лісу за палацом і дістав мечі та списи. Бастіан кивнув Ельзі, чекаючи наказу. Айларіан загарчав, вистрибнувши з даху перед Ельгою, закривши її від натовпу. Вона наказала Бастіану відвести своїх людей. Айларіана вона перенесла в ліс, запечатавши його там. Це її війна, не їхня. Дозволити Бастіану знову втратити сім'ю було занадто. Перед натовпом, що зібрався, вийшла низькоросла ельфійка з оранжево–жовтою шкірою. Мешканка Солцедому.

–Вітаю, королево Ельга. – проспівала вона. – Ми дізналися дуже цікаву інформацію. Містифікатор був вигнаний у часі, але повернувся в Ґотлін. І все б нічого...але Королева водилася з ворогом, вважаючи його своїм другом! Чи можемо ми довіряти такій королеві?

–Ні! – скандував натовп.

–Чи можемо ми дозволити такій королеві оскверняти наш світ?

–Ні!

–Що ти скажеш на своє виправдання?

–Ти не знаєш головної інформації: я ніколи не виправдовуюся.– відповіла вона, піднявши руки вперед. Іній вкрив увесь простір поруч із народом, і земля під їхніми ногами затремтіла, гострі кілки виривалися з–під землі, розхитуючи натовп.

–Тоді не буде останніх слів перед твоїм кінцем! – крикнула ельфійка.– В атаку!

Коли натовп побіг на палац, Ельга раптово згадала, як натовп селян за наказом Містифікатора намагався вбити її сім'ю, в обмін на джерело. Ельга здійняла руки знову, і весь натовп, хапаючись за горло, піднявся в повітрі. Хуртовина заклубилася над палацом, вкривала землю і шапки дерев густим снігом. Ельга була за крок від того, щоб убити всіх, хто мав нахабство з'явитися в дім її предків і мав на меті розгромити його. З палацу вийшов король Оматей.