Невідомий Автор - Біблія, Невідомий Автор

І видужав хлопець тієї миті!

19 Тоді підійшли учні на самоті до Ісуса й сказали: Чому ми не могли його вигнати?

20 А він їм відповів: Через ваше невірство. Бо поправді кажу вам: Коли будете ви мати віру, хоч як зерно гірчичне, і горі оцій скажете: Перейди звідси туди, то й перейде вона, і нічого не матимете неможливого!

21 Ці біси не виходять інакше, як тільки молитвою й постом.

22 Коли пробували вони в Галілеї, то сказав їм Ісус: Людський Син буде виданий людям до рук,

23 і вони його вб'ють, але третього дня він воскресне. І тяжко вони зажурилися...

24 Як прийшли ж вони в Капернаум, до Петра підійшли збирачі дидрахм на храм, та й сказали: Чи не заплатить ваш вчитель дидрахми?

25 Він відповів: Так. І як він увійшов до будівлі, то Ісус першим його запитав: Як ти думаєш, Симоне, царі земні з кого беруть мито або податки, від синів своїх, чи від чужих?

26 А як той відповів, що від чужих, то сказав йому Ісус: Тож вільні сини!

27 Щоб не бути нам каменем спотикання, піди над море, закинь вудку і яку першу рибу зловиш, з рота її дістанеш статира, візьми його і віддай їм за мене й за себе...

Вiд Матвiя 18

1 Підійшли до Ісуса тоді його учні, запитуючи: Хто найбільший у царстві небесному?

2 Він же дитину покликав, і поставив її серед них,

3 та й сказав: Поправді кажу вам: Коли не навернетеся і не станете, як ті діти, не ввійдете в царство небесне!

4 Отже, хто упокориться, як дитина оця, той найбільший у царстві небесному.

5 І хто прийме таку дитину одну в моє ймення, той приймає мене.

6 Хто стане причиною спотикання одного з оцих малих, що вірять у мене, то краще б такому було, коли б жорно на шию йому почепити, і втопити в морській глибині...

7 Від спотикання лихо світові, бо мусить прийти воно. Лихо ж людині, що стає причиною спотикання!

8 Коли тільки рука твоя, чи нога твоя зваблює тебе, відітни її й відкинь від себе. Краще тобі увійти в життя одноруким або одноногим, ніж з обома руками чи з обома ногами бути вкинутому у вогонь вічний.

9 І коли твоє око тебе зваблює, вийми його й відкинь від себе. Краще тобі однооким увійти в життя, ніж з обома очима бути вкинутому до геєнни вогненної.

10 Стережіться, щоб ви не погордували жодним з оцих малих. Кажу бо я вам, що їхні ангели повсякчасно бачать у небі обличчя мого Батька, що на небі.

11 Бо Син Людський прийшов, щоб врятувати загиблих.

12 Як ви думаєте, коли має який чоловік сто овець, а одна з них заблукає, то чи він не покине тих дев'яносто дев'ять у горах і не піде шукати втраченої?

13 І коли пощастить відшукати її, поправді кажу вам, що радіє за неї він більше, аніж за тих дев'яносто дев'ятьох.

14 Так і Батько ваш, що на небі, не бажає, щоб загинув один з цих малих.

15 А коли згрішить твій брат проти тебе, іди і йому викажи наодинці. Як тебе він послухає, ти придбав свого брата.

16 А коли не послухає він, то візьми з собою ще одного чи двох, щоб справа всіляка підтвердилася вустами двох чи трьох свідків.

17 А коли не послухає їх, скажи церкві. Коли ж не послухає й церкви, хай буде для тебе, як поганин і митник!

18 Поправді кажу вам: Що тільки зв'яжете на землі, зв'язане буде й на небі, і що тільки розв'яжете на землі, розв'язане буде й на небі.

19 Поправді кажу вам, що коли двоє з вас на землі домовляться просити про щось, то станеться їм від мого Батька, що на небі!

20 Бо де двоє чи троє в ім'я моє зібралися, то й я серед них.

21 Петро підійшов тоді та запитав його: Пане, скільки разів брат мій може згрішити проти мене, а я маю пробачати йому? Чи до семи раз?

22 Ісус відповів йому: Не кажу тобі до семи раз, а аж до сімдесяти семи раз!

23 Тим то царство небесне подібне одному цареві, що прагнув зробити обрахунок із своїми рабами.

24 Коли ж він став обраховувати, то йому привели одного, що заборгував був десять тисяч талантів.

25 А що він не мав з чого віддати, наказав пан продати його, його жінку, діти і все, що він мав, і заплатити.

26 Тоді раб той упав до ніг, вклонявся йому та благав: Потерпи мені, я віддам тобі все!

27 І змилосердився пан над рабом тим, і звільнив його, і пробачив йому борг.

28 А як вийшов той раб, то спіткав він одного з своїх товаришів, що був заборгував йому сто динаріїв. І схопивши його, він душив та казав: Віддай борг!

29 А товариш його впав у ноги йому і благав його: Потерпи мені і я віддам тобі!

30 Та той не послухав, а пішов і посадив до в'язниці його, аж поки він боргу не поверне.

31 Як побачили ж товариші його те, що сталося, то засмутилися дуже і прийшли та розповіли своєму панові все.

32 Тоді пан його покликав, та й каже до нього: Рабе лукавий, я пробачив був тобі весь той борг, бо просив ти мене.

33 Чи й тобі не належало б змилуватися над своїм товаришем, як і я над тобою був змилувався?

34 І розгнівався пан його, і катам його видав, аж поки йому не віддасть усього боргу.

35 Так само й Батько мій небесний вчинить з вами, коли кожен з вас не пробачить своєму братові у серці своєму їхніх провин.

Вiд Матвiя 19

1 І як Ісус закінчив ці слова, то він вирушив з Галілеї, і прибув до Юдеї, на той бік Йордану.

2 А за ним ішла безліч народу, і він зцілив їх тут.

3 І підійшли фарисеї до нього, і випробовуючи, запитали його: Чи дозволено жінку свою відпускати з причини всякої?

4 А він відповів: Чи ви не читали, що той, хто створив людей, створив їх чоловіком та жінкою?

5 І сказав: Покине тому чоловік батька й матір, і пристане до жінки своєї, і стануть обоє вони одним тілом,

6 тому то нема вже двох, а одне тіло. Тож, що Бог спарував, людина хай не розлучує!

7 Вони запитують його: А чого ж Мойсей заповів дати листа про рузлучення, та й відпускати?

8 Він відповів їм: То через вашу черствість дозволив Мойсей відпускати жінок ваших, спочатку ж так не було.

9 А я вам кажу: Хто жінку відпустить свою не з причини перелюбу і одружиться з іншою, той вчинить перелюб. І хто одружиться з розлученою, той вчинить перелюб.

10 Учні кажуть йому: Коли така справа у стосунках чоловіка з жінкою, то краще не одружуватися.

11 А він їм відповів: Не всі здатні на це, а тільки ті, кому дано.

12 Бо бувають скопці ще з утроби, є й скопці, що їх люди такими зробили, а є скопці, що добровільно пішли на це заради царства небесного. Хто готовий до цього, хай зробить свій вибір сам.

13 Тоді привели йому діток, щоб поклав на них руки й за них помолився, учні ж їм докоряли.

14 Ісус же сказав: Пустіть їх, і не бороніть їм приходити до мене, бо царство небесне належить таким.

15 І він, поклавши на них руки, пішов звідти.

16 І підійшов ось один та й сказав до нього: Вчителю добрий, що маю зробити я доброго, щоб мати життя вічне?

17 Він же йому відповів: Чого звеш мене добрим? Ніхто не є добрий, окрім Бога самого. Коли ж маєш бажання увійти до життя, то виконай заповіді.

18 Той питає його: Які саме? А Ісус відповів: Не вбивай, не вчиняй перелюбу, не кради, не свідкуй неправдиво,

19 шануй батька та матір і люби свого ближнього, як самого себе.

20 Каже до нього юнак: Це я все виконав. Чого ще бракує мені?

21 Ісус каже йому: Коли прагнеш бути досконалим, піди продай добро своє, роздай убогим і матимеш скарб на небі. Потому приходь та й іди за мною.

22 Почувши ж юнак таке слово, відійшов зажурений, бо великі маєтки він мав.

23 Ісус же сказав своїм учням: Поправді кажу вам, що багатому важко ввійти в царство небесне.

24 Іще вам кажу: Верблюдові легше пройти через вушко голки, ніж багатому в Боже царство ввійти!

25 Як учні ж його це почули, здивувалися дуже й запитали: Хто ж тоді може врятуватися?

26 А Ісус відповів їм: Неможливе це людям, та можливе все Богові.

27 Тоді Петро сказав до нього: От усе ми покинули та й пішли за тобою, що ж нам буде за це?

28 А Ісус відповів їм: Поправді кажу вам, що коли, при відновленні світу, Син Людський засяде на престолі слави своєї, тоді сядете й ви, що за мною пішли, на дванадцять престолів, щоб судити дванадцять племен Ізраїлевих.

29 І кожен, хто за ім'я моє кине оселю, чи братів, чи сестер, чи батька, чи матір, чи дітей, чи землю, той багатократно отримає й успадкує вічне життя.

30 І багато з перших останніми стануть, а останні першими.

Вiд Матвiя 20

1 Бо царство небесне подібне одному господареві, що вдосвіта вийшов найняти працівників на свій виноградник.

2 Домовився він з ними по динарію за день і послав їх до свого виноградника.

3 А вийшовши близько третьої години, побачив він інших, що стояли без роботи на базарі,

4 та й каже до них: Ідіть і ви до мого виноградника, і що буде належати, дам вам.

5 І вони пійшли. І вийшов він ще о шостій і дев'ятій годині, і те саме зробив.

6 А вийшовши ще об одинадцятій, знайшов інших, що стояли, та й каже до них: Чого тут стоїте цілий день?

7 Вони кажуть до нього: Бо ніхто не найняв нас. Він каже їм: Ідіть і ви на виноградник.

8 Коли ж вечір настав, то каже тоді до свого урядника пан виноградника: Поклич працівників, і дай їм платню, почавши з останніх до перших.

9 І прийшли ті, що з одинадцятої години, і взяли по динарію.

10 Коли ж прийшли перші, то думали, що вони візьмуть більше. Та й вони по динарію взяли.

11 І вони почали нарікати на господаря, кажучи:

12 Ці останні годину одну працювали, а ти прирівняв їх до нас, що тяжко працювали в таку спеку весь день...

13 А він відповів одному з них: Не кривджу я, друже, тебе, хіба не за динарія згодився ти зі мною?

14 Візьми своє та й іди. Але я бажаю дати й цьому ось останньому, як і тобі.

15 Чи ж не вільно мені робити зі своїм, що забажаю? Хіба око твоє заздре від того, що я добрий?

16 Отак будуть останні першими, а перші останніми!

17 Збираючись іти до Єрусалиму, Ісус узяв дванадцятьох і окремо їм повідомив:

18 Оце ми йдемо в Єрусалим, і Син Людський буде виданий старшим священикам та книжникам, і засудять на смерть його...

19 І поганам його вони видадуть на наругу, на катування і на розп'яття, але третього дня він воскресне!

20 Тоді підійшла з проханням до нього мати синів Зеведеєвих.

21 А він її запитав: Чого ти бажаєш? Вона каже йому: Скажи, щоб обидва сини мої сіли в царстві твоєму один праворуч, а інший ліворуч від тебе.

22 А Ісус відповів: Не знаєте, чого просите. Чи ж можете ви пити чашу, що я її питиму або христитися хрищенням, що я ним хрищуся? Вони кажуть йому: Можемо.

23 Він каже до них: Ви питимете мою чашу і будете христитися хрищенням, що я ним хрищуся.