Невідомий Автор - Біблія, Невідомий Автор

Переклад Біблії Івана Огієнка в редагуванні Івана Молінського

Завантажити електронний текст Біблії в оригінальному редакторському вигляді

КНИГИ СТАРОГО ЗАПОВІТУ

БУТТЯБуття 1

1 На початку Бог створив небеса та Землю.

2 Земля ж була непривабливою, темною пусткою, і тільки дух Божий ширяв над поверхнею вод безодні.

3 І сказав Бог: Хай буде світло! І постало світло.

4 І побачив Бог, що добре воно, і Бог розділив світло й темряву.

5 І назвав Бог світло днем, а темряву назвав ніччю. І був вечір, і був ранок, день перший.

6 І сказав Бог: Хай буде простір посеред води, щоб відокремлював він воду від води.

7 І створив Бог простір, і відокремив ним воду, що під простором вона, від води, що над простором. І сталося так.

8 І назвав Бог простір небом. І був вечір, і був ранок, день другий.

9 І сказав Бог: Хай збереться вода під небом до місця одного і хай з'явиться суша. І сталося так.

10 І назвав Бог сушу землею, а місце, де зібралася вода, назвав морем. І побачив Бог, що добре воно.

11 І сказав Бог: Хай видасть земля всяку трав'яну рослинність, що насіння розсіває, і дерева плодові, що плід приносять, в якому насіння їхнє на землі. І сталося так.

12 І видала земля всякі трави, що насіння розсівають за родом їхнім, і дерева, що приносять плід з насінням за родом їхнім. І побачив Бог, що добре воно.

13 І був вечір, і був ранок, день третій.

14 І сказав Бог: Хай будуть світила у просторі небесному, щоб відділяли день від ночі, і хай вони стануть знаками, що вказують на роки, пори і дні.

15 І хай вони стануть у просторі небесному світилами, щоб світити над Землею. І сталося так.

16 І створив Бог два світила великі, світило більше, щоб воно керувало днем, і менше світило, щоб керувало ніччю, а також зорі.

17 І вмістив Бог їх у просторі небесному, щоб світили вони над Землею,

18 і щоб керували днем та ніччю, і щоб розділяли світло й темряву. І побачив Бог, що добре воно.

19 І був вечір, і був ранок, день четвертий.

20 І сказав Бог: Хай вироїть вода всяких живих істот і хай птаство полетить над землею під небесами.

21 І створив Бог великих морських мешканців і всяку душу живу, що рухається, за родом їхнім, якими наповнилися води, і всяку пташину крилату за родом її. І побачив Бог, що добре воно.

22 І поблагословив їх Бог, кажучи: Плодіться та розмножуйтеся і наповнюйте воду в морях, а птаство хай розмножується на землі!

23 І був вечір, і був ранок, день п'ятий.

24 І сказав Бог: Хай видасть земля живу душу за родом її, худобу, земну звірину і плазуюче, за родом їхнім. І сталося так.

Дивіться такожАвтор Невідомий — Про Золоті часи (давньоіндійський міф)Автор Невідомий — Пігмаліон і ГалатеяАвтор Невідомий — Фарбований шакал (індійська народна казка)Ще 46 творів →

25 І створив Бог худобу, земну звірину і все земне плазуюче за родом їхнім. І побачив Бог, що добре воно.

26 І сказав Бог: Створімо людину за образом нашим, подібну до нас, щоб панувала над мешканцями морів, і над птаством небесним, і над худобою, і над усім плазуючим, і над усією землею.

27 І створив Бог людину за своїм образом, як чоловіка та жінку, за образом Божим він їх створив.

28 І поблагословив їх Бог, і сказав Бог до них: Плодіться і розмножуйтеся, наповнюйте землю та порядкуйте на ній, пануйте над мешканцями морів і над птаством небесним, і над кожною живою душею, що рухається на землі!

29 І ще сказав Бог: Оце дав я вам на їжу всякі рослини, трави, що насіння розсівають на всій землі та всякі дерева, що на них плід з насінням їхнім!

30 І хай це буде на їжу для всієї земної звірини, і для всього птаства небесного, і всякому плазунові, що душа в ньому жива. І сталося так.

31 І побачив Бог усе, що створив. І ото, вельми добре воно! І був вечір, і був ранок, день шостий.

Буття 2

1 І було закінчено створення неба й землі та всіх їхніх мешканців.

2 І закінчив Бог дня сьомого працю свою. І він відпочив у дні сьомому від усієї праці своєї.

3 І поблагословив Бог день сьомий, і його освятив, бо в ньому відпочив він від усієї праці своєї.

4 Це ось походження неба й землі, при створенні їх Господом Богом.

5 Ще не росло на землі жодної рослини, бо на землю дощу Господь Бог не давав і не було людини, щоб порати землю,

6 та з землі піднімалася пара, вологою якої, зрошувалася вся земна поверхня.

7 І створив Господь Бог людину з пороху земного. І дух життя вдихнув у неї, і стала людина живою душею.

8 І насадив Господь Бог рай в Едемі, на сході, і там осадив людину, що її він створив.

9 І виростив Господь Бог із землі всякі дерева, з плодами принадними на вигляд та добрими на смак, і дерево життя посеред раю, і дерево розуміння добра та зла.

10 А з Едему витікала річка, щоб напувати рай. І потім розділялася на чотири потоки.

11 Ім'я першому — Пішон, він протікав землею Хавіла, де є золото.

12 А золото тієї землі добре, також там є смола запашна і камінь онікс.

13 Ім'я ж другого потоку — Гіхон, він протікав через усю Етіопію.

14 А ім'я потоку третього — Тигр, він протікав на сході Ашшуру. А четвертий — Ефрат.

15 І взяв Господь Бог людину і в Едемському раю вмістив її, щоб порала його та доглядала.

16 І наказав Господь Бог Адамові: З кожного дерева в раю ти можеш їсти.

17 Але з дерева розуміння добра та зла не їж від нього, бо в день твого споживання від нього ти конче помреш!

18 І сказав Господь Бог: Не добре, щоб був Адам самотнім. Створю йому пару в допомогу.

19 І створив Господь Бог із землі всю земну звірину і все птаство небесне, і до Адама привів, щоб побачити, як він їх кликатиме. І як покличе Адам до них, до живої душі, так і буде назва їй.

20 І дав Адам назви всій худобі і птаству небесному, і всій земній звірині. Але для Адама пари в допомогу йому не знайшлося.

21 І зробив Господь Бог, що на Адама спав міцний сон, і заснув він. І взяв Бог одне з ребер його, і тілом закрив те місце.

22 І перетворив Господь Бог те ребро, що взяв з Адама, на жінку і привів її до Адама.

23 І промовив Адам: Ось вона кістка від кісток моїх і тіло від тіла мого. Вона буде називатися жінкою, бо взята вона з чоловіка.

24 Покине тому чоловік свого батька й матір свою та й пристане до жінки своєї і стануть вони одним тілом.

25 І були вони голі обоє, Адам та жінка його, і вони не соромилися.

Буття 3

1 Але змій був хитріший над усю земну звірину, яку Господь Бог створив. І запитав він у жінки: Чи правда, що Бог наказав не їсти вам з усіх дерев у раю?

2 І відповіла жінка змієві: Плоди з дерев раю ми можемо їсти,

3 але плодів з дерева, що всередині раю, Бог наказав нам не їсти і не доторкатися до нього, щоб не померти.

4 І сказав змій до жінки: Не помрете!

5 Бо знає Бог, що того дня, коли ви з'їсте з нього, ваші очі розкриються, і станете ви, немов Бог, знаючими добро та зло.

6 І побачила жінка, що плоди з дерева принадні для очей і добрі на їжу. І взяла з його плоду, і з'їла, і дала теж чоловікові своєму, і він з'їв.

7 І прозріли вони, і побачили, що голі обоє, і зробили вони з фігового листя опаски собі.

8 І почули вони голос Господа Бога, що по раю ходив, коли спала денна спека. І сховався Адам та його жінка від Господа Бога серед дерев раю.

9 І покликав Господь Бог Адама: Де ти?

10 А той відповів: Я сховався, бо злякався, почувши твій голос в раю, адже я голий.

11 І запитав Господь: Хто сказав тобі, що ти голий? Чи ти не їв з того дерева, що я звелів був тобі не їсти з нього?

12 А Адам відповів: Жінка, яку ти дав, щоб зі мною була, вона подала мені з того дерева і я їв.

13 Тоді Господь Бог сказав до жінки: Що ж ти наробила? А жінка сказала: Змій звабив мене і я їла.

14 І до змія Господь Бог сказав: За те, що ти зробив це, будеш проклятий серед усієї худоби і всієї звірини земної! Усі дні свого життя ти будеш плазувати на череві і їстимеш порох земний.

15 Я покладу ворожнечу між тобою й між жінкою, між нащадками твоїми і нащадками її. Вони битимуть тебе в голову, а ти будеш жалити їх у п'яту.

16 І до жінки сказав: Помножу страждання вагітності твоєї. Ти в муках народжуватимеш дітей і до чоловіка твого буде потяг твій, а він пануватиме над тобою.

17 А Адамові він сказав: За те, що ти послухав голосу жінки своєї та їв з того дерева, що я наказав був тобі від нього не їсти, проклята через тебе земля! Ти в смутку їстимеш від неї всі дні життя свого.

18 Тернину й осот вона буде родити тобі і з польових рослин твоя їжа буде.

19 Важкою працею ти добуватимеш хліб свій, аж поки не повернешся в землю, бо з неї ти взятий. Бо ти порох і до пороху повернешся.

20 І назвав Адам свою жінку Євою, бо вона була матір'ю всього живого.

21 І зробив Господь Бог Адамові та жінці його одяг шкіряний та й одягнув їх.

22 І сказав Господь Бог: Ось стала людина, немов ми, знаючою добро та зло. І коли б вона тепер не простягла своєї руки, і не взяла ще й з дерева життя, і з'ївши, не жила повік віку.

23 І вислав Господь Бог Адама з Едемського раю, щоб порати землю, з якої взятий він був.

24 Вигнав Господь Бог його і на схід від Едемського раю поставив херувима та меча полум'яного, який обертався навколо, щоб стерегти дорогу до дерева життя.

Буття 4

1 І мав Адам інтимні зносини з Євою, жінкою своєю, і вона завагітніла, і народила Каїна, і сказала: Завдячуючи Господові, набула я людину.

2 А далі вона народила брата йому Авеля. І був Авель пастухом, а Каїн був рільник.

3 Через деякий час приніс Каїн Богові жертву від плоду землі.

4 А Авель також приніс від своїх первістків з отари та від їхнього лою. І зглянувся Господь на Авеля й на жертву його,

5 а на Каїна й на жертву його не зглянувся. І дуже розгнівався Каїн, і голова його похилилася.

6 І сказав Господь Каїнові: Чого ти розгнівався і чого похилилася голова твоя?

7 Отож, коли ти добре робитимеш, то піднімеш голову свою, а коли недобре, то в дверях гріх підстерігає, що хоче заволодіти тобою, але ти мусиш над ним панувати.

8 І як були вони в полі, повстав Каїн на Авеля, брата свого і вбив його.

9 І сказав Господь Каїнові: Де Авель, твій брат? А той відповів: Не знаю. Чи я сторож брата свого?

10 І сказав Господь: Що ж ти зробив? Голос крові брата твого кличе до мене з землі.

11 А тепер ти проклятий на землі, що розкривши вуста свої, прийняла кров твого брата з твоєї руки.

12 Коли будеш ти порати землю, вона більше не дасть тобі сили своєї, мандрівником та втікачем будеш ти на землі.

13 І сказав Каїн Господові: Надто велика моя провина, щоб її можна було пробачити.

14 Ось ти виганяєш сьогодні мене з цієї землі і я буду ховатися від обличчя твого.