Невідомий Автор - Біблія, Невідомий Автор

А народ з міст, дізнавшись про це, пішов пішки за ним.

14 І як вийшов Ісус, то побачив багато народу, і змилосердившись над ними, їхніх слабих зцілив.

15 А коли настав вечір, підійшли його учні до нього й сказали: Тут місце пустельне і година вже пізня, відпусти народ, хай по селах розійдуться й куплять поживи собі.

16 А Ісус їм сказав: Непотрібно відходити їм, нагодуйте їх ви!

17 Вони ж кажуть йому: Не маємо чим, у нас тільки п'ятеро хліба й дві риби.

18 А він сказав: Принесіть мені їх сюди.

19 І звелівши натовпові посідати на траві, він узяв п'ятеро хліба й дві риби, поглянув на небо, поблагословив, поламав ті хліби і дав учням, а учні народові.

20 І всі їли й наситилися, а з залишок назбирали дванадцять повних кошиків...

21 Людей же було тисяч з п'ять, окрім жінок та дітей.

22 Тоді звелів Ісус учням до човна сідати, щоб пливли на той бік без нього, а він народ відпустить.

23 Відпустивши ж народ, він на гору пішов помолитися на самоті. І як вечір настав, був там сам.

24 А човен вже був на середині моря і кидали хвилі його, бо зірвався зустрічний вітер.

25 А о четвертій сторожі нічній Ісус підійшов до них, ідучи по морю.

26 Як побачили ж учні, що йде він морем, то полякалися та й казали: Мара! І від страху вони закричали...

27 А Ісус заспокоїв їх: Не лякайтеся, це я!

28 Петро ж сказав: Коли, Пане, це ти, то звели, щоб прийшов я до тебе по воді.

29 А він сказав йому: Іди. І вилізши з човна, Петро став іти по воді до Ісуса.

30 Але бачучи велику бурю, злякався і почав тонути та кричати: Рятуй мене, Пане!...

31 І Ісус простягнув руку, схопив його та каже до нього: Маловірний, чого засумнівався?

32 Як до човна ж вони ввійшли, буря вщухнула.

33 А присутні в човні вклонилися йому та сказали: Ти справді Син Божий!

34 Перепливши, вони пристали до берега в Генісареті.

35 А люди тієї місцевості, пізнавши його, сповістили по всій тій околиці і до нього принесли багатьох немічних.

36 І благали його, щоб бодай доторкнутися краю одягу його. А хто доторкався, зцілений був.

Вiд Матвiя 15

1 Тоді до Ісуса прийшли фарисеї та книжники з Єрусалиму й сказали:

2 Чого твої учні порушують звичаї пращурів? Не миють своїх рук, коли хліб споживають.

3 А він відповів їм: А чого й ви порушуєте Божу заповідь заради звичаю вашого?

4 Адже Бог заповів: Шануй батька та матір, та: Хто лихословить на батька чи матір, хай смертю помре.

5 А ви кажете: Коли скаже хто батькові чи матері: Все, чим би ви в мене бажали б скористатися, то дар Богові.

6 Тому той може вже й не шанувати батька свого чи матір свою. Так ви заради звичаю вашого знівечили Боже слово.

7 Двоєдушні! Про вас добре Ісая пророкував був, промовляючи:

8 Оці люди вустами шанують мене, серце ж їхнє далеко від мене!

9 Та однак надаремне шанують мене, бо навчають наук людських заповідей...

10 І він покликав народ, і сказав: Послухайте та зрозумійте!

11 Не те, що входить до вуст, людину опоганює, а те, що виходить з вуст, те людину опоганює.

12 Тоді учні його підійшли й сказали йому: Чи ти знаєш, що твоє слово привело фарисеїв у сумяття?

13 А він відповів: Всяка рослина, яку насадив не Батько мій небесний, буде вирвана з коренем.

14 Це сліпі поводатарі для сліпих. А коли сліпий водить сліпого, обоє до ями впадуть...

15 А Петро просив його: Розтлумач нам цю приповість.

16 А він відповів: Чи ж і ви розуміння не маєте?

17 Чи ж ви не розумієте, що все те, що входить до вуст, входить у живіт та й назовні виходить?

18 Що ж виходить з вуст, те походить із серця, воно й опоганює людину.

19 Бо з серця виходять лихі думки, вбивства, перелюби, розпуста, крадіжки, неправдиві свідчення, лихослів'я.

20 Оце те, що людину опоганює. А їсти руками немитими, не опоганює це людини!

21 І вийшовши звідти, Ісус пішов до околиць Тиру й Сидону.

22 І ось жінка одна хананеянка, з тих околиць прийшовши, заголосила до нього й сказала: Змилуйся наді мною, Пане, Сину Давидів, демон тяжко дочку мою мучить!

23 А він їй не відповідав. Тоді учні його, підійшовши, благали його: Відпусти її, бо кричить услід за нами!

24 А він відповів: Я посланий тільки до втрачених овечок оселі Ізраїлевої...

25 А вона, підійшовши, вклонилася йому та й сказала: Пане, допоможи мені!

26 А він відповів: Не годиться взяти хліб у дітей, і кинути цуценятам...

27 Вона ж сказала: Так, Пане! Але ж і цуценята їдять ті крихти, що падають зі столу їхніх панів.

28 Тоді відповів їй Ісус: О жінко, твоя віра велика, хай буде тобі, як ти бажаєш! І тієї години дочка її видужала.

29 І відійшовши звідти, Ісус прибув до Галілейського моря, і зійшовши на гору, сів там.

30 І прийшло до нього багато народу, що мали з собою кривих, калік, сліпих, німих і інших багато, і клали їх до Ісусових ніг. І він зцілював їх.

31 А народ не переставав дивуватися, бо бачив, що розмовляють німі, каліки стають здорові, криві ходять, а сліпі бачать, і славив він Бога Ізраїлевого!

32 А Ісус своїх учнів покликав і сказав: Шкода мені цих людей, що вже три дні зі мною знаходяться, а їсти не мають чого. Відпустити їх без їжі не хочу, щоб вони не ослабли в дорозі.

33 А учні йому кажуть: Де нам взяти стільки хліба в пустелі, щоб нагодувати стільки народу?

34 А Ісус запитав їх: Скільки маєте хліба? Вони ж сказали: Семеро, та трохи риби.

35 І він звелів на землі посідати народові.

36 І взявши сім хлібів і рибу, віддавши Богу подяку, поламав і дав учням своїм, а учні народові.

37 І всі їли й наситилися, а з решток назбирали сім кошиків повних...

38 Людей же було чотири тисячі, окрім жінок та дітей.

39 І відпустивши народ, він поплив на човні у Магаданську землю.

Вiд Матвiя 16

1 І там підійшли до нього фарисеї та саддукеї, і випробовуючи, просили його показати ознаку їм з неба.

2 А він промовив до них: Ви звечора кажете: Буде добра погода, червоніє бо небо.

3 А вранці: Сьогодні негода, червоніє бо небо похмуре. Розпізнати небесне обличчя ви вмієте, а ознак часів тлумачити не можете!

4 Рід лукавий і перелюбний шукає ознаки, та ознаки йому не дадуть, окрім ознаки пророка Йони. І їх полишивши, він відійшов.

5 А учні його, перейшовши на той бік, забули взяти хліба.

6 Ісус же промовив до них: Стережіться фарисейської та саддукейської розчини!

7 Вони ж міркували собі й казали: Ми ж хлібів не взяли.

8 А Ісус, знаючи те, запитав: Чого між собою міркуєте ви, маловірні, що хлібів не взяли?

9 Чи ж ви ще не розумієте й не пам'ятаєте про п'ять хлібів на п'ять тисяч, і скільки кошиків ви зібрали?

10 Ані про сім хлібів на чотири тисячі, і скільки кошиків ви зібрали?

11 Як ви не розумієте, що я не про хліб вам сказав? Стережіться розчини фарисейської та саддукейської!

12 Тоді зрозуміли вони, що він не казав стерегтися їм розчини хлібної, а фарисейської та саддукейської науки.

13 Прийшовши ж Ісус до землі Кесарії Пилипової, запитав своїх учнів: За кого народ вважає мене, Сина людського?

14 Вони ж відповіли: Одні за Івана Христителя, одні за Іллю, інші ж за Єремію або за одного з пророків.

15 Він каже до них: А ви за кого мене вважєте?

16 А Симон Петро відповів: Ти Христос, Син Бога живого!

17 А Ісус сказав йому: Щасливий ти, Симоне, сину Йонин, бо не тіло і кров тобі оце виявили, а мій небесний Батько.

18 І кажу я тобі, що ти скеля, і на скелі оцій побудую я церкву свою, і сили пекла не переможуть її.

19 І ключі тобі дам від царства небесного, і що на землі ти зв'яжеш, те зв'язане буде на небі, а що на землі ти розв'яжеш, те розв'язане буде на небі!

20 Тоді наказав своїм учням, щоб нікому не казали, що він Христос.

21 Відтоді Ісус став розповідати своїм учням, що він мусить іти до Єрусалиму і постраждати від старшин, першосвящеників та книжників, і що має бути вбитий і третього дня воскреснути.

22 І вбік відвівши його, Петро став йому докоряти: Змилуйся, Пане, хай омине тебе це!

23 А він обернувся й промовив Петрові: Відступися від мене, Сатано, ти спотикання для мене, бо думаєш не про Боже, а про людське!

24 Промовив тоді Ісус учням своїм: Коли бажає хто йти за мною, хай зречеться самого себе, візьме свого хреста та й іде за мною.

25 Бо хто хоче врятувати свою душу, той втратить її, хто ж за мене свою душу втратить, той знайде її.

26 Яка ж користь людині, що здобуде весь світ, але душу свою занапастить? Або що дасть людина взамін за душу свою?

27 Бо прийде Син Людський у славі свого Батька з ангелами своїми, і тоді віддасть кожному згідно зі справами його.

28 Поправді кажу вам, що деякі з отут присутніх не скуштують смерті, аж поки не побачать Сина Людського, що йде в царстві своєму.

Вiд Матвiя 17

1 А через шість день забирає Ісус Петра, Якова, Івана брата його, та й веде їх на гору високу.

2 І він перед ними став змінюватися: обличчя його, як те сонце, засяло, а одяг його став білим, як світло.

3 І з'явилися до них Мойсей та Ілля, і розмовляли з ним.

4 І сказав Петро до Ісуса: Пане, добре бути нам тут! Коли хочеш, поставлю отут три намети, для тебе одного і по одному для Мойсея та Іллі.

5 Як він ще промовляв, ось світла хмара оповила їх, і з хмари пролунало: Це Син мій улюблений, що його я вподобав. Його слухайте!

6 А почувши, налякані учні попадали долі...

7 А Ісус підійшов, доторкнувся до них і промовив: Не бійтеся, вставайте!

8 Звівши ж очі свої, нікого вони не побачили, окрім самого Ісуса.

9 А коли з гори сходили, сказав їм Ісус: Не кажіть нікому про це видіння, аж поки Син Людський з мертвих воскресне.

10 І запитали його учні: Що це книжники кажуть, ніби спочатку треба Іллі прийти?

11 А він відповів: Ілля насправді прийде і все приготує.

12 Але кажу вам, що Ілля вже прийшов був, та його не пізнали, але з ним зробили, що забажали... Так і Син Людський має страждати від них.

13 Учні тоді зрозуміли, що він їм казав про Івана Христителя.

14 І як вони до народу прийшли, то до нього один чоловік підійшов, і навколішки впав перед ним,

15 і сказав: Пане, змилуйся над сином моїм, що біснується у новомісяччі. Тяжко він мучиться, кидаючись то в вогонь то в воду.

16 Я його був привів до учнів твоїх, та вони не змогли зцілити його.

17 А Ісус відповів: О роде невірний і розбещений, доки буду я з вами? Доки вас я терпітиму? Приведіть до мене сюди його!

18 Потому Ісус пригрозив йому, і демон вийшов з нього.