Невідомий Автор - Біблія, Невідомий Автор

А сидіти праворуч мене та ліворуч не моє це давати, Батько мій те визначатиме.

24 Як почули це десятеро, стали гніватися на обох тих братів.

25 А Ісус їх покликав і промовив: Ви знаєте, що князі народів панують над ними, а вельможі їх тиснуть.

26 Не так буде між вами, але хто з вас бажає бути великим, хай він буде слугою вам.

27 А хто з вас бажає бути першим, хай буде він вам за раба.

28 Так само й Син Людський прийшов не на те, щоб служили йому, а щоб послужити, і душу свою дати на викуп за багатьох!

29 Як вони з Єрихону виходили, за ним ішов натовп великий.

30 І ось двоє сліпих, що сиділи при дорозі, почувши, що переходить Ісус, стали кричати, благаючи: Змилуйся над нами, Пане, Сину Давидів!

31 Народ же сварився на них, щоб мовчали, ті ж іще дужче кричали, благаючи: Змилуйся над нами, Пане, Сину Давидів!

32 Ісус же зупинився, покликав їх та й сказав: Чого бажаєте, щоб я вам зробив?

33 Вони йому кажуть: Пане, хай нам розкриються очі!

34 І змилосердився Ісус, доторкнувся до їхніх очей, і враз прозріли їм очі, і вони подалися за ним.

Вiд Матвiя 21

1 А коли вони наблизилися до Єрусалиму, і прийшли до Вітфагії, що на горі Оливній, то Ісус вислав двох учнів,

2 до них, кажучи: Ідіть у село, яке перед вами, і знайдете там прив'язану віслючку з лошам. Відв'яжіть, і мені приведіть їх.

3 А як хто вам що скаже, скажіть, що їх потребує Пан, і віддадуть їх.

4 А це сталося, щоб справдилося те, що сказав був пророк:

5 Скажіть Сіонській доньці: Ось до тебе йде Цар твій! Він лагідний, на віслюкові, що з в'ючної худоби.

6 І учні пішли та й зробили, як звелів їм Ісус.

7 Вони привели до Ісуса віслючку з лошам і поклали на них одях, і він сів верхи.

8 І багато народу стелили одяг свій по дорозі, інші ж різали гілки з дерев і стелили дорогою.

9 А народ, що йшов перед ним і позаду, викрикував: Осанна Сину Давидовому! Благословенний, хто йде в Господнє ім'я! Осанна на висоті!

10 А коли увійшов він до Єрусалиму, то захвилювалося все місто, запитуючи: Хто це такий?

11 А народ відповідав: Це пророк, Ісус з Назарету галілейського!

12 Потому Ісус увійшов у храм Божий і вигнав усіх продавців та покупців з храму, і поперевертав міняйлам столи та ослони продавцям голубів.

13 І сказав їм: Написано: Оселя моя буде оселею молитви, а ви робите з неї печеру розбійників.

14 І підійшли у храмі до нього сліпі та криві, і він їх зцілив.

15 А першосвященики й книжники, бачучи чуда, що він робив, і дітей, що в храмі викрикували: Осанна Сину Давидовому, обурилися,

16 та й сказали йому: Чи ти чуєш, що кажуть вони? А Ісус відповів їм: Так. Чи ж ви не читали ніколи: Вустами немовлят і тих, що ссуть, вчинив ти хвалу?

17 І покинувши їх, він вийшов за місто в Віфанію, і там заночував.

18 А вранці, повертаючись до міста, він зголоднів.

19 І побачив він при дорозі одне фігове дерево, і до нього прийшов, та нічого, окрім листя, на ньому не знайшов. І до нього він каже: Хай плоду з тебе не буде ніколи повіки! І фігове дерево зараз же всохло.

20 А учні, побачивши це, дивувалися та казали: Як швидко всохло це фігове дерево!...

21 Ісус же промовив у відповідь їм: Поправді кажу вам: Коли б мали ви віру, і не мали сумніву, то вчинили б не тільки як з фіговим деревом, а якби й цій горі ви сказали: Зруш та й кинься до моря, то й сталося б те!

22 І все, чого ви в молитві попросите з вірою, то отримаєте.

23 А коли він прийшов у храм і навчав, прийшли першосвященики й старшини народу до нього й сказали: Якою ти владою робиш це? І хто тобі владу цю дав?

24 Ісус же промовив у відповідь їм: Запитаю і я вас. Як дасте мені відповідь, то й я вам скажу, якою владою я це роблю.

25 Іванове хрищення звідки було: з неба, чи від людей? Вони ж міркували між собою: Коли скажемо: З неба, скаже він нам: Чого ж ви йому не повірили?

26 А як сказати: Від людей, боїмося народу, бо Івана вважають усі за пророка.

27 І відповіли вони Ісусові: Ми не знаємо. І сказав він їм: То й я вам не скажу, якою владою я це роблю.

28 А як ви думаєте? Один чоловік мав двох синів. Прийшовши до першого, він сказав: Піди-но, дитино, сьогодні, попрацюй у винограднику!

29 А той відповів: Готовий, батьку, і не пішов.

30 І прийшовши до другого, так само сказав. А той відповів: Щось не маю я бажання. А потім покаявся й пішов.

31 Котрий же з двох вчинив волю батькову? Вони кажуть: Останній. Ісус промовляє до них: Поправді кажу вам, що митники та повії випереджають вас у боже царство.

32 Бо прийшов був до вас дорогою праведності Іван, та йому не повірили ви, а митники та повії йняли йому віри. А ви бачили, та проте не покаялися й опісля, щоб повірити йому.

33 Послухайте іншої приповісті. Був господар один. Насадив виноградника він, обгородив його муром, видовбав у ньому чавило, башту поставив, і доручивши його винарям, пішов.

34 Коли ж надійшов час збору плодів, він до винарів послав рабів своїх, щоб отримати плоди свої.

35 Винарі ж рабів його схопили, кого побили, кого замордували, а кого вкаменували.

36 Знов послав він інших рабів, більше як перше, та й їм вчинили те саме.

37 Нарешті послав до них сина свого і сказав: Посоромляться сина мого.

38 Але винарі, як побачили сина, міркувати собі стали: Це спадкоємець, ходімо, замордуймо його і заберемо його спадщину!

39 І схопивши його, вони вивели за виноградник його та й убили.

40 Отож, як прибуде той господар виноградника, що зробить він тим винарям?

41 Вони кажуть йому: Злочинців знищить жорстоко, виноградника ж віддасть іншим винарям, що будуть плоди віддавати йому своєчасно.

42 Ісус промовляє до них: Чи ви не читали ніколи в Писанні: Камінь, що його будівничі відкинули, той наріжним став каменем. Від Господа сталося це, і дивне воно в очах наших!

43 Тому кажу вам, що від вас царство Боже відніметься і дасться народові, який плоди його буде приносити.

44 І хто впаде на цей камінь розіб'ється, а на кого він сам упаде то розчавить його.

45 А як першосвященики та фарисеї почули ці приповісті його, то вони зрозуміли, що про них він каже.

46 І намагалися схопити його, але побоялися людей, бо вважали його за пророка.

Вiд Матвiя 22

1 А Ісус, відповідаючи, знов почав промовляти до них приповістями:

2 Царство небесне подібне одному цареві, що весілля справляв був для сина свого.

3 І послав він своїх рабів покликати тих, хто був на весілля запрошений, та ті відмовилися прийти.

4 Знову послав він інших рабів, наказуючи: Скажіть запрошеним: Ось я приготував обід свій, зарізали бичків і іншу худобу вгодовану. Все готове, ідіть на весілля!

5 Та вони злегковажили запрошенням і розійшлися, той на поле своє, а той на свій торг.

6 А останні, схопивши рабів його, познущалися та й убили їх.

7 І розгнівався цар, і послав своє військо, і знищив тих убивць, а їхнє місто спалив.

8 Тоді каже рабам своїм: Весілля готове, але негідні були ті покликані.

9 Тож підіть на роздоріжжя, і кого тільки спіткаєте, кличте їх на весілля.

10 І вийшовши раби ті на роздоріжжя, зібрали всіх, кого тільки спіткали, лихих і добрих. І весільна кімната гістьми наповнилася.

11 Як прийшов же той цар на гостей подивитися, побачив там чоловіка, в одяг весільний не вбраного,

12 та й каже йому: Як ти, друже, ввійшов сюди, не маючи одягу весільного? Той же мовчав.

13 Тоді цар сказав своїм слугам: Зв'яжіть йому ноги та руки, та й киньте до зовнішньої темряви, буде плач там і скрегіт зубів...

14 Бо багато покликаних, та обраних мало.

15 Тоді фарисеї пішли й радилися, як зловити на слові його.

16 Посилають вони до нього своїх учнів з іродовими приспішниками сказати: Вчителю, знаємо ми, що ти справедливий, наставляєш на шлях Божий правдиво і не зважаєш ні на кого, бо на людську особистість не дивишся ти.

17 Скажи ж нам, як на твою думку, годиться давати податок для кесаря, чи ні?

18 А Ісус, знаючи їхнє лукавство, сказав: Чого ви, двоєдушні, мене випробовуєте?

19 Покажіть мені гріш податковий. І принесли динарія йому.

20 А він каже до них: Чий це образ і напис?

21 Ті відповідають: Кесарів. Тоді каже він їм: Тож віддайте кесареве кесареві, а Богові Боже.

22 А почувши таке, вони дивувалися. І лишивши його, відійшли.

23 Того дня підійшли до нього саддукеї, що твердять, ніби нема воскресіння, і запитали його:

24 Вчителю, Мойсей наказав: Коли хто помре, не маючи дітей, то хай його брат візьме вдову його і продовжить рід брата свого.

25 Було ж у нас сім братів. І перший, одружившись, помер, і не маючи нащадків, залишив жінку свою братові своєму.

26 Так само і другий, і третій, і аж до сьомого.

27 А по всіх померла й жінка.

28 Отож, у воскресінні котрому з сімох вона жінкою буде? Бо всі мали її.

29 Ісус же промовив у відповідь їм: Помиляєтеся ви, не знаючи ні Писання, ні Божої сили.

30 Бо після воскресіння не одружуватимуться, а будуть як ангели ті на небі.

31 А про воскресіння померлих хіба не читали сказаного вам від Бога:

32 Я Бог Авраама, Бог Ісака і Бог Якова. Бог не є Богом мертвих, а живих.

33 А народ, чуючи це, дивувався науці його.

34 Фарисеї ж, почувши, що він вуста замкнув саддукеям, зібралися разом.

35 І запитав один законник, його випробовуючи:

36 Вчителю, котра заповідь найбільша в Законі?

37 Він же промовив йому: Люби Господа Бога свого всім серцем своїм і всією душею своєю, і всією своєю думкою.

38 Це найбільша й найперша заповідь.

39 А друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як самого себе.

40 На двох оцих заповідях весь Закон і пророки стоять.

41 Коли ж фарисеї зібралися, Ісус їх запитав:

42 Що ви думаєте про Христа? Чий він син? Вони йому відповіли: Давидів.

43 Він до них сказав: Як же то силою духа Давид його Паном кличе, коли каже:

44 Сказав Господь Панові моєму: Сядь праворуч мене, доки покладу я твоїх ворогів підніжком ногам твоїм. (В оригіальному перекладі Івана Огієнка — Сказав Господь Господові моєму: Сядь праворуч мене, доки покладу я твоїх ворогів підніжком ногам твоїм)

45 Тож, коли Давид кличе його Паном, як же він йому син?

46 І ніхто не спромігся відповісти йому ані слова... І ніхто з того дня не наважувався більш запитувати його.

Вiд Матвiя 23

1 Тоді промовив Ісус до народу й до учнів своїх:

2 На сидінні Мойсеєвому всілися книжники та фарисеї.

3 То ж усе, що вони скажуть вам, робіть і виконуйте, та за вчинками їхніми не ходіть, бо кажуть вони та не роблять того!

4 Вони ж в'яжуть непосильні тягарі та кладуть їх на людські плечі, самі ж навіть пальцем своїм не поворухнуть, щоб їх зрушити...

5 Вони все роблять, щоб їх бачили люди, і свої коробки з уривками писань збільшують, і подовжують китиці.

6 І люблять вони почесні місця на бенкетах та перші лавки в синагогах,

7 і привітання на ринках, і щоб кликали їх люди: Вчителю!

8 А вас хай не кличуть вчителями, бо один вам Вчитель, а ви всі брати.

9 І не кличте нікого Батьком на землі, бо один вам Батько — що на небі.

10 І не називайтеся наставниками, бо один вам Наставник — Христос.

11 Хто між вами найбільший, хай слугою вам буде!

12 Хто бо підноситься, буде понижений, хто ж понижується, той піднесеться.

13 Лихо ж вам, книжники та фарисеї, двоєдушні, що перед людьми зачиняєте царство небесне, самі ви не входите і тих, хто хоче ввійти, не пускаєте!

14 Лихо ж вам, книжники та фарисеї, двоєдушні, що вдовині хати поїдаєте і напоказ молитеся довго, через те осуд важчий ви приймете!

15 Лихо вам, книжники та фарисеї, двоєдушні, що обходите море та землю, щоб придбати нововірця одного, а коли те стається, то робите його сином геєнни, вдвоє гіршим від вас!

16 Лихо вам, поводатари ви сліпі, що кажете: Коли хто поклянеться храмом, то нічого, а хто поклянеться золотом храму, то той винуватий.

17 Нерозумні й сліпі, що бо більше: золото, чи той храм, що освячує золото?

18 І що кажете: Коли хто поклянеться жертовником, то нічого, а хто поклянеться жертвою, що на ньому, то він винуватий.

19 Нерозумні й сліпі, що бо більше: чи жертва, чи той жертовник, що освячує жертву?

20 Отож, хто клянеться жертовником, клянеться ним та всім, що на ньому.

21 І хто храмом клянеться, клянеться ним та тим, хто мешкає в ньому.

22 І хто небом клянеться, клянеться Божим престолом і тим, хто на ньому сидить.

23 Лихо вам, книжники та фарисеї, двоєдушні, що даєте десятину з м'яти, ганусу й кмину, але найважливіше в Законі покинули: суд, милосердя та віру.