Левко Лук'яненко - Нюрнберґ-2, Левко Лук'яненко

Другий фактор. Норми права комуністичної влади (наприклад, та ж стаття 62 КК УРСР) не є правом у загальноприйнятому сенсі і самі є злочинними. Цей чинник підносить нас на рівень звинувачення законодавчої влади і необхідності виявлення мотивів її злочинної законотворчості та верховного керівництва СССР втіленням у життя його цілей та його ідеології.

Метод дедукції (від загального до окремого, тобто від ідеології до конкретного злочину) обґрунтування злочинного характеру ідеології менше підходящий у суді. Тут індуктивний метод явно прислужиться нам краще, бо дає можливість із злочинних епізодів логічно виводити практичну суть марксистсько-ленінської ідеології.

Попередні заходи в минулі роки національно-демократичних сил на засудження КПСС—КПУ та її злочинів, носили виховний характер і їх проводили у вигляді різних конференцій. На цих конференціях виступали вчені та інші учасники з науковими доповідями, повідомленнями, демонстрацією документів тощо. Ці конференції і симпозіуми не наближалися до юридичних слухань. На відміну від попередніх заходів «УНК—Нюрнберг-2» має на меті максимально наблизити зміст звинувачень до вимог кваліфікування злочинів відповідно до Кримінального кодексу, а процедуру розгляду — до вимог Кримінально-процесуального кодексу. Норми міжнародного права УНК читатиме передусім крізь призму національного законодавства.

Максимальна наша мета — провадити суди в суворій відповідності з вимогами зазначених норм права. Різниця між нашими судами і державними судами в тому, що за нашими судами не стоїть імперативна воля держави.

З огляду на таку мету обласні, міські, районні комітети з проведення судів над КПРС — КПУ за злочини окупаційної тоталітарної влади в порядку підготовки до слухання справи з участю судді, звинувачувача, захисника, секретаря судових засідань мають скласти звинувальний висновок. (В залі суду має бути місце для захисника. На захисника офіційно запросити голову місцевої організації КПРС—КПУ. Якщо він не захоче з’явитися, то на його місце за столом поставити табличку із зазначенням: «Захисник КПРС—КПУ». Коло цієї таблички має лежати копія повідомлення про вручення керівникові організації КПРС—КПУ запрошення в суд для захисту своєї партії в суді).

(Громадський) звинувачувальний висновок слід складати відповідно до вимог КПК. Перша частина (описова) має описувати епізод звинувачення за епізодом із зазначенням коли, де, хто і який злочин скоїв, докази, що підтверджують звинувачення.

Можна запропонувати певну послідовність за характером злочинів:

— злочини проти миру (п. «а» ст. 6, Статуту Міжнародного військового трибуналу);

— злочини військові (п. «в» ст. 6 Статуту Міжнародного військового трибуналу);

— злочини проти людства (п. «с» ст. 6 Статуту);

— злочини геноциду (Конвенція ООН про запобігання і кару за злочин геноциду від 12.01.51 набула чинності для СРСР 18.03.54). Визначення злочину геноциду дає стаття 1 Конвенції; «У даній Конвенції під геноцидом розуміють такі дії, що здійснюються з наміром знищити повністю або частково, яку-небудь національну, етнічну, расову або релігійну групу як таку:

а) вбивство членів такої групи;

б) нанесення серйозних тілесних ушкоджень або розумового розладу членам такої групи;

в) навмисне створення для якої-небудь групи таких життєвих умов, які розраховані на повне або часткове фізичне знищення її;

г) заходи, розраховані на запобігання народжуваності в середовищі такої групи;

д) насильницька передача дітей з одної людської групи до іншої».

Переважну більшість ознак цих злочинів можна знайти в диспозиціях статей ККУ. Пограбування власності, забирання церков, застосування хімічної зброї (підсипання повстанцям до їжі хімпрепаратів, вкидання до краївок газових шашок, гранат тощо), застосування психіатрії проти політичних супротивників, запровадження примусової праці, переселення з хуторів тощо — усе це злочини, кваліфікацію яких можна зробити на основі статей Кримінального Кодексу України.

Для підтвердження доказами злочинів, важливо: свідчення людей та представлені ними документи необхідно попередньо легалізувати, тобто затвердити їх у нотаріуса або в сіль- чи міськраді.

Наукова доповідь не є звинувачувальним висновком. Письмовий чи аудіозапис розповіді свідка не є доказом, доки вони не затверджені нотаріусом або місцевою владою. Наукова доповідь є доказом лише в тій частині, в якій вона цитує легалізовані покази чи документи, бо не є доказом у справі логічні висновки вченого. Логічні висновки в кримінальній справі — це прерогатива суду. У резолютивній частині звинувачувального висновку (а потім і у громадському вироку після визнання злочинними епізодів звинувачення можна б на підставі вище викладеного визнати КПРС, КПУ, КДБ, НКВС за злочинні організації. (Це вельми важливо: на основі таких рішень УНК або міжфракційна група у ВР могла б звернутися до Генпрокурора порушити кримінальну справу проти тих організацій).

Далі в резолютивній частині вироку можна б писати, наприклад:

1. До прокурора міста порушити кримінальну справу про розслідування злочину (такого ось у такому місці);

2. Порушити клопотання перед владою про будівництво пам’ятника;

3. Порушення питання про розкопки місця поховання перед місцевою владою.

Шановні колеги, Президія працює над методичними рекомендаціями і вона забезпечить ними усіх наших активістів. Проте, щоб уже зараз дати якісь загальні орієнтири, надсилаю Вам цього Інструктивного листа.

Додатки:

1. Витяги з Конвенції про геноцид.

Голова УНК «Нюрнберг-2» Левко Лук’яненко

08.06.96