Олександра Малінкова - В кроці від кохання, Олександра Малінкова

- А пізніше зателефонувати ти не могла? Я між тим за тебе непокоюся!

- Вибач! Тільки випала перша вільна хвилинка! 

- Чим же ж ти таким була зайнята? - схвильовано поцікавилася Люська.

- Грала погану дівчинку! - відповіла і сіла на велике ліжко, нарешті, позбулася джинсів та футболки.

- Знову? - вигукнула товаришка. - Для чого? Вірніше для кого? Ви ж наче з батьком удвох поїхали.

- Угу-уу! - проспівала я. - Та не так сталося як бажалося! Ех, Люся, ситуація така, що ворогу не побажаю! 

- То що могло такого статися!? У тебе ж там не кінець світу?!

- Ні, але майже! Кінець світу буде, якщо Марк виведе мене на чисту воду!

- Та заспокойся вже нарешті, ти там, а він тут! Так? - з підозрою в голосі продовжила вона. - Чи вже не так? 

- Вже ні! - схлипнула я.

- О матінка моя рідна, тільки не кажи, що Ви вдвох з ним зараз в одному місці?

- В одному! - ствердно кивнула я, більше сама для себе. 

- Очманіти! - з придихом видала Люся. - Ти там тримайся! І мейку побільше! А я як відчувала… Недарма твій батько поводився аж занадто люб'язно!

- Угу! 

     “Тримайся! Наче в мене вибір є!”

    Відбилася і попленталася в маленьку душову кімнатку, яка була прихована в моїй спальні за тонованим склом. Як добре що вона тут є! 

     Позбулася білизни і стала під теплу воду. 

     Кайф!

     Змочила стражденне обличчя і вода під ногами одразу стала брудного сірого кольору.