Мішель Річмонд - Шлюбний договір

– Умовне звільнення, – пояснила вона.

– Напевно, я повинен дещо тобі розповісти.

Я описав їй зустріч з Джоанною в «Дріджерс» і додав, що її слова не виходять у мене з голови вже кілька днів.

– А чому відразу не сказав? – дорікнула Еліс.

– Не знаю. У мене вже параноя якась через цей «Договір». Думав, розповім, коли браслет знімуть. Джоанна попередила, що інакше будуть неприємності. Її теж підставляти не хотілося. Вона і так якась дуже нервова.

Обличчя Еліс затуманилось.

– Ти казав, ви разом працювали під час навчання в коледжі. Але не говорив, чи було між вами щось, крім дружби. Ти спав з нею, Джейку?

– Ні! – вигукнув я. – Та й яка різниця? Я намагаюся сказати тобі дещо важливе.

– То ж кажи, – відповіла Еліс, але я відчув, що в її душі оселилася підозра.

– Твоя зустріч з Вівіан міняє справу. До слів Джоанни треба поставитися серйозно.

Еліс відсунула від себе тарілку.

– Ну ось, тепер і у мене починається параноя.

Тільки коли ми прибрали зі столу і взялися за миття посуду, Еліс розповіла інші новини: фірма оголосила про щорічне преміювання співробітників. Тієї суми, що отримає Еліс, вистачить, щоб покрити половину кредиту за навчання в юридичній школі.

– Це треба відзначити, – сказав я.

Ми дістали келихи і випили шампанського за премію, а також за щасливе життя. Потім вирушили в ліжко і ніжно любили одне одного.

Уже засинаючи, Еліс обняла мене і прошепотіла:

– Як думаєш, браслет допоміг мені стати кращою?

– Ти і так ідеальна. А мене цей «Договір» зробив кращим чоловіком?

– Думаю, скоро ми про це дізнаємося.

Зараз, згадуючи той вечір, я розумію, що ми обидва були злегка налякані, але зовсім не так обережні, як слід було. «Договір» оточував ореол загадковості, одночасно відштовхуючий і привабливий. Як дивні звуки в гаражі вночі, як знаки уваги від того, з ким не варто зв’язуватися, як дивне світло в хащах, на яке йдеш, не знаючи, чи чекає на тебе там небезпека. Ось і ми йшли вперед, не звертаючи уваги на доводи розуму. Нас вела якась дивна притягальна сила, якій ми не могли або не хотіли чинити опору.

26

Вчені вивели багато формул щасливого шлюбу. І хоча з цифрами можна не погоджуватися, є один висновок, з яким важко посперечатися: що стабільніший ваш дохід, то більша ймовірність, що ви одружитеся. Більш того, що вищий ваш дохід, то більша ймовірність, що ви потім не розлучитеся. Здавалося б, чим більше витратиш на весілля, тим міцнішим буде шлюб. Нічого подібного, все якраз навпаки: пари, які витрачають на одруження не більше п’яти тисяч доларів, мають більше шансів не розлучитися, ніж ті, хто виклав понад п’ятдесят тисяч.

Коли я поділився цією інформацією з колегами, Евелін сказала, що справа в очікуваннях: той, хто готовий викинути на цей захід купу грошей, чекає, що далі все складеться ідеально, а якщо не складається, то настає сильне розчарування.

– А ще готовність витратити багато грошей на весілля говорить про прагнення людини до миттєвого задоволення і бажання справити враження на інших, – додала вона.

Ян погодився.

– Краще ці п’ятдесят тисяч вкласти в придбання будинку. Хороша інвестиція в майбутнє. Не хочу здатися сексистом, але думаю, що весілля більше потрібне жінкам. Наречена, яка вимагає весілля за п’ятдесят тисяч доларів з організатором, зачіскою, святковою вечерею із п’яти страв та всім іншим, і надалі буде озвучувати схожі запити.

Я згадав наше просте весілля і невибагливе меню. Головне, що всім було весело. Сукня Еліс мала чудовий вигляд, хоча куплена була в маленькому вінтажному магазинчику; вона сказала, що не стане витрачати більш ніж чотириста доларів на наряд, який одягне всього раз. Туфлі вона купила за півціни на розпродажу, тому що білі атласні теж мало куди можна взути. Мій костюм був дорогим, але костюми носяться довго, ось Еліс і наполягла, щоби я купив дійсно хороший.

Ще трохи цікавої статистики: у пар, які до весілля зустрічалися понад рік, імовірність розлучення нижча. Шлюби, укладені в зрілому віці, мають більше шансів на успіх. А ось факт, який, здається, суперечить здоровому глузду: якщо хтось почав зустрічатися, ще не закінчивши попередніх стосунків, це зовсім не означає, що в майбутньому розлучиться, якраз навпаки.

– Тому що вони дійсно вибирали, – припустила Евелін. – І знайшли, хто їм більше підходить. Може, вони навіть вдячні подружжю за те, що ті вчасно з’явилися і вберегли їх від помилки. А ще в такій ситуації людина відчуває, що її дійсно визнали кращою за всіх інших, заради неї відмовившись від стосунків з кимось іще.

Мені сподобалася ця версія, і я навіть зробив собі позначку, щоби не забути розповісти про це Беллі та Вінстону на наступному прийомі.

– Белла вас обрала, – скажу я Вінстону.

Сподіваюсь, це допоможе.

Загалом, у мене були всі підстави бути задоволеним власним шлюбом. Весілля обійшлося нам недорого, ми пожили разом до того, як реєструвати стосунки, й одружилися в зрілому віці: Еліс було тридцять чотири, мені – майже сорок. До того ж, коли ми познайомилися, вона ще зустрічалася із музикантом зі своєї групи. Так що, очевидно, основу ми заклали міцну. Але зрештою, кожний шлюб є унікальним. Кожний шлюб – це окремий усесвіт, у якому діють лише йому притаманні правила.

27

Протягом наступних тижнів ми згадували про «Договір» тільки по четвергах, коли Еліс ходила на бесіди до куратора. Дейв був директором власного архітектурного бюро, розташованого в престижному районі міста. Еліс сказала, що Дейву близько сорока п’яти років, він досить ерудований і в міру привабливий. Він та його дружина були присутні на зустрічі в Гіллзборо, але я не міг їх згадати. Дружина Дейва мала власну студію живопису, хоча і працювала в якомусь трастовому фонді. Її роботи кілька разів виставлялися, але продавати їх у неї не було ані потреби, ані бажання.

Щочетверга Еліс ішла з роботи раніше, сідала в метро, їхала до зупинки на Двадцять четвертій вулиці, а решту шляху йшла пішки. Незважаючи на зайнятість, з роботи вона завжди виходила з запасом, щоб не дай Бог не запізнитися – так насторожила її моя розмова з Джоанною. В результаті до ультрасучасного офісу Дейва вона підходила задовго до призначеного часу