Іван Семесюк - Еволюція або Смерть! Пригоди Павіана Томаса

Від­рубайте йому все! Нарубане занесіть у буфет, або до кабінету Кривавого Пастора, хай пообідає людина. Амінь.

(Чутно, як спритні стюарти ловлять регіонала і рубають йому кінцівки. Лунає Державний Гімн, оплески)

СИРОТА Т.Я. Дякую! Так отож. Ми спостерігаємо успішне маскування однієї діяльності під іншу, бо інакше сенс використання цих підробок не зро­зумілий, хіба тільки для приховування чогось, що варто приховати. Останнім часом все стало на свої місця і вже не викликає жодних сумні­вів. Підробні інституції використовуються московитами для маскування глобальної терористичної діяльності, і вся їхня «державна» машина най­краще пристосована саме для тероризму, а отже, і створено її було саме для цього і виключно для цього! Втім, деякі державні функції цивіль­ного характеру вона змушена виконувати, але виключно через циклопічність своїх розмі­рів. Будуються лікарні, прокладаються асфальтні шляхи, знімаються кінофільми, бо терористам треба лікуватися, пересуватися, розважатися. До пори до часу московити прикидаються зви­чайними громадянами трохи дебільної країни, аж поки не настає момент істини, і головний пахан не спускає цю багатомільйонну зграю з ланцюга.

Коли саме Московія перетворилася на терорис­тичну організацію — не так вже й важливо. Вона завжди мала ці ознаки, але остаточно оформи­лася в мафіозну грибницю з приходом до влади більшовиків. Унікальність моменту в тому, що зараз, чи не вперше в історії, це чудовисько попалилося і демаскувалося, бо відверто загра­лося і помітно потупішало за останні роки. Тому, коли настане мить Гаазького трибуналу, якщо до того в приміщення цієї установи не влу­чить який-небудь «Іскандер», то судити треба буде не Путіна, Сєчіна, Гіркіна, ФСБ, ГРУ тощо, а Московію і московитів у цілому, як гігант­ський мафіозний клан. Починаючи від звичайного найманця-отпускніка і аж до Большого театру включно.

Якщо результатом всієї їхньої культурно-господар­ської діяльності завжди, без жодних виключень, є зовнішня агресія та війна, то це означає лише одне — все це створено саме для агресії та війни. Большой театр, середні школи, районні лікарні, залізниця, харчова промисловість, заводи-пароходи, все це займається одним — видобут­ком очищеного, концентрованого зла та його насильницьким експортом. А сировина, з якої видобувається отаке рафіноване зло, всім відома — це звичайний кацап, і не важливо, розуміє він, що взагалі коїться і яка його справжня роль в цьому процесі, чи не розуміє. Тупість — дже­рело всіх гріхів і нема на це ради.

І коли згорить синім полум’ям Большой театр, Третьяковка, всі ці їбучі православні святині разом з неперевершеним культурним спадком, я не впаду в гуманістичний смуток, шановні колеги, ні! Я наллю собі келишок червоного вина і вип’ю за новий світ без цивілізаційних довбойобів! Дякую! (Оплески)

ГОЛОСИ ІЗ ЗАЛУ. Так а що ж робити? Робити що?

СИРОТА Т.Я. Для початку треба закласти до бюджету статтю витрат на централізований підпал їхнього культурного спадку, колеги! Відпо­відні документи нами вже підготовано.

ГОЛОСИ ІЗ ЗАЛУ. Ахуєть!

ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую вам, Томасе Яковичу, за цікаве дослідження! Прошу направити пакет документів Кривавому Пастору. Це його про­філь. Шановні колеги, пропоную перед перервою надати слово голові парламентської фракції «Стоп пиздець!» Газдрубалу Калачакровичу Дурдинцю. Дурдинецьє в залі?

ГОЛОСИ ІЗ ЗАЛУ. Є! Є! Здає свою аркебузу стюартам!

ГОЛОВУЮЧИЙ. Пане Дурдинець! Прошу вас до трибуни! Давайте, шановні, це буде останній виступ. Тоді перейдемо до питань з місця і підемо на перерву. Є пропозиції? Нема.

ДУРДИНЕЦЬ Г.К. Вітаю! Отже, шановні колеги, давайте розставимо всі крапки над «і». Проблем у країні дохуя і більше, але головною є проблема трьох «к». Це — корупція, це — кацапи, і це — комуняки, котрих я ненавиджу не менше, ніж пан Дрючко. Але все впирається, у першу чергу, в кацапів. Декомунізація і боротьба з корупцією призводить до природної декацапізації. Навпаки, шановні, не вийде, бо це геополітична система «ніпель». Отак втопиш в чані з гівном корупціонера або комуняку, як вони одразу починають на весь світ волати про кацапоцид. Тут у нас, зви­чайно, є провали на інформаційному полі, і дер­жава має терміново знайти вихід з цієї ситуації.

Але не все, шановні, аж так кепсько! Те, що у нас хуйова держава, і ми, мовляв, не спромоглися нічого путнього розбудувати, то це не так. Як не парадоксально, наша держава потужніша, при­міром, за московитську. Бо вона не відмовля­ється від своїх у ворожому полоні — на відміну від їхнього антидержавного ущільнення. А саме це і є ознакою державної потуги, а не «Іскандери». Вангую наступне. Щойно обвалиться Московія — Україна розквітне! Те, що ми трохи хуйові, це ясно, але нам дійсно не поталанило із сусідом. Це з приводу кацапів. (Оплески)

ГОЛОСИ ІЗ ЗАЛУ. Віват Дурдинець — Дурдинець молодець!!!

ДУРДИНЕЦЬ Г.К. До речі, шановні, оці істо­рії з московитськими полоненими викрива­ють всю їхню вертикаль вати. Дійсно, ватники і московити мислять сугубо вертикально. Взяли московита в полон — він одразу починає співати пацифічну частушку про якісь там далекі верхи, які щось там між собою не поділили. А мов­ляв, низи, прості люде (він, звичайно, у першу чергу), мають віддуватися. І якось несподівано виходить, що вкраїнці з ним ледь не рідні брати, а ото все начальство винувате — і ваше, і наше, і вопше.

І головне, йому ж не поясниш, що у нас верхів і начальства нема, а є тимчасові люди при яки­хось важелях-коритах — от ми з вами, наприклад, які час від часу отримують копняка народного гніву саме за те, що пнуться в сакральне началь­ство. Це, так би мовити, з приводу корупції. Нас, шановні колеги, треба тупо пиздити! (Оплески)

В залі одразу почалася пиздилка.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Стюарти! Що ж там коїться? Вгамуйте вже, нарешті, цю опозиційну пиздоту! Ганьба ж на цілий світ! Тьху!

ДУРДИНЕЦЬ Г.К. Я продовжу. Так ось, московити і ватники думають, що Обама управляє Макдональдсом так само, як їхній тиранчик управляє стєрхами і «ладой-каліной». Це все ясно, не раз уже жувалося і проговорювалося. Я одного не пойму — як вони, при такому недорозвину­тому і відсталому менталітеті, ще примудряються ходити ногами і розмовляти ротами водночас? Або керувати автомобілем? Або опановувати про­сті компутерні програми? В принципі, це ж рівень природної, не лабораторної мавпи мусив би бути. Навіть чисто у побутовому сенсі. Звичайно, від­повідь на це питання рано чи пізно прийде. І щось мені підказує, що весь світ охуїє, коли взнає, у чому виявилася справа. Більш за все вони схожі на заручників великої секти. Гадаю, справа в якійсь простій технології типу містичного кип’я­тильника в підвалах Лубянки, який випромінює промінь довбоїбизму. Жарти жартами, але всяке ж може бути. (Оплески)