Джулія Ромуш - Утриманка для мільярдера, Джулія Ромуш

Розділ 8

Мовчки спустилася за нею вниз. Мені показали кухню і кімнату в яких я маю прибиратися, і я мовчки кивала на всі її слова. Виглядала Барнса в кожній кімнаті, хоч і розуміла, що все це маячня. Чоловіків тут немає.

Я не згадувала, на яких умовах я перебуваю в цьому будинку. Вчора за вечерею він озвучував мені правила, і в них нічого не було про те, що я тепер працюю тут. Ні, я не була проти фізичної праці. Я сама говорила Річарду про те, що можу мити підлогу, прибирати в будинку і все, що завгодно. Ось тільки він сказав, що йому це ні до чого. Я лише хотіла розуміти, що буде далі. Його так сильно розлютили мої слова про брата, що він вирішив більше не зв'язуватися зі мною? Я його розлютила?

- Бери відро та швабру! - Голос наглядачки змусив мене підстрибнути від несподіванки, - почнеш з коридору, потім будуть кімнати.

Я подивилася на відро і швабру і трохи здивувалася. Там була лише дерев'яна палиця і поряд з нею валялася ганчірка. Мені здавалося, що такі вже не продаються. Зараз є стільки альтернатив цьому пристосуванню, що я трохи була шокована побаченим.

- Чого встала? - Вона знову почала кричати, а я скривилася. Якщо так піде й надалі, то я оглухну до кінця цього дня.

Стиснувши зуби, я пішла до відра. Вирішила з нею не сперечатися. Річард все одно рано чи пізно повернеться додому. І тоді я з ним поговорю. Запитаю про те, що буде далі. Я була готова терпіти цю жінку. Підкорятися її наказам. Якщо Барнс пообіцяє захист мені та братові. А якщо ні... тоді мені немає чого тут робити. Мені потрібно буде шукати інший спосіб врятувати своє життя і допомогти братові.

Опустивши ганчірку у відро, я здригнулася, вода у відрі була просто крижаною. І я була певна, що це була не помилка. Вона спеціально це зробила.

Зважаючи на все, спостерігати за моєю роботою жінці було не так вже й на радість. Почувши її кроки, що віддалялися, позаду себе, я видихнула. Виявилося, що для щастя потрібно зовсім небагато, просто позбавитися цербера, який стежив за кожним моїм кроком.

Поруч із відром стояло упакування якогось засобу. Покрутивши його в руках, вирішила додати трохи порошку у відро. Мабуть, його залишили тут не просто так?

Те, що я зробила дурницю, зрозуміла вже через десять хвилин. Ті ділянки, які вже ретельно вимила, висохли, і я побачила білі сліди. Озирнувшись навкруги, я зрозуміла, що вся підлога тепер була біла. Швидко сходивши й помінявши воду на чисту, я почала мити підлогу заново. Але щойно вона висихала, проблема поверталася. Чим старанніше я намагалася це все виправити, тим гірше все ставало.

- Це що таке?! - Я навіть не обернулася на її голос. Я й так уже знала, який у неї зараз вираз обличчя. Невдоволений. Злий. Погляд, який проклинає, - ти взагалі безрука?! Навіть на це не здатна?

- Я не знаю, як так вийшло, - розуміла, що мої виправдання не додавали мені балів, але стояти й вдавати, що я німа, то був такий собі варіант, - я додала у воду порошок, який стояв біля відра, і...

- Ідіотка! - Прокричавши це, вона підійшла до мене ближче і схопивши за плечі розвернула до себе, - йди на кухню, тобі там дадуть ганчірку, підеш протирати пил! Сподіваюся, тут у тебе не виникне проблем?

Підібгавши губи, я вивільнилася з її захоплення і мовчки пішла на кухню. Пальці практично не згиналися після крижаної води, але я не хотіла скаржитися чи просити дати мені трохи часу, щоб відігріти руки. Не хотіла, щоб вона вважала мене якоюсь неповноцінною.

Зайшла на кухню і почала очима шукати дівчину. Наглядачка представила її як Бренду вперше, коли ми заходили на цю кухню. Дівчина була приблизно мого віку. І я зраділа, що в цьому будинку є хтось ще окрім злої баби, як мінімум, була наявність свідків у будинку.

- Привіт, - дівчина з'явилася ззаду, чим мене налякала.

- Привіт, мені сказали взяти тут ганчірку.

- Каву будеш? - Бренда як ні в чому не бувало пропустила мої слова повз вуха.

- Я не впевнена, що...

- В Агнеси зараз за розкладом садівники, вона матиме їхній мозок мінімум хвилин тридцять, так що є час для невеличкого перепочинку, - дівчина взяла чашку і попрямувала до кавомашини, - тим більше у тебе руки сині, змусила підлогу мити крижаною водою?

Я навіть трохи здивувалася її словам, звідки вона знає?

- Та вона з усіма так, тут залишаються лише найстійкіші.

- Значить на мене чекає ще багато всього захопливого? - Я посміхнулася і підійшла ближче до дівчини. Кава пахла дуже смачно і мій шлунок відразу забурчав, нагадуючи, що я забула закинути в нього хоч щось.

- Тебе вона не любить більше за всіх інших, - вже без тіні посмішки вимовила дівчина.

- Чому?

- Ти сюди потрапила не за її відбором, тебе привів господар, вона вчора була просто в люті. Тож можу тобі тільки поспівчувати.

                                                                                                                                              
                                                                                                                                                         
                                                                                                                                               
                                                                                                                                                    
                                                                                                                                                 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно