Вільям Шекспір - Венеціанський купець, Вільям Шекспір

його ніколи

Не подарую я, не загублю

І не продам.

 

Порція

Слова такі лише

Кишені бережуть від зайвих витрат,

Якщо не збожеволіла, бува,

Дружина ваша й знатиме вона,

Як гідно я цей перстень заслужив;

Я впевнений, що гніватися вічно

Вона на вас не буде лиш за те,

Що ви мені його дали. А втім.

Робіть, як знаєте. Прощайте! Мир вам!

 

Порція і Нерісса виходять.

 

Антоніо

Бассаніо, віддай йому той перстень;

Хай послуга його й моя любов,

З’єднавшися докупи, переможуть

Присягу ту, яку ти дав дружині.

 

Бассаніо

Наздожени його, мій Граціано,

Віддай йому цей перстень і, як зможеш,

То приведи його у дім Антоньйо.

Хутчій, мій друже! Поспішай!

 

Граціано виходить.

 

Ходім

Тепер до вас, Антоніо; а взавтра -

Раненько, на світанку - ми удвох

Полинемо до Бельмонта... Ходім же!

 

Виходять.

 

СЦЕНА 2

 

 

Там само. Вулиця.

Входять Порція й Нерісса.

 

Порція

Спитай, де дім єврея, й передай

Йому оцей папір на підпис. Ми

Цієї ж ночі рушимо в дорогу

Й прибудемо до Бельмонта раніш

На цілий день, аніж чоловіки.

Цей дарчий лист порадує Лоренцо.

 

Входить Граціано.

 

Граціано

Щасливий я, що вас догнав, синьйоре!

Синьйор Бассаніо, обміркувавши,

Вам посила цей перстень. А крім того,

Уклінно просить вас до нього нині

Прибути на обід.

 

Порція

На жаль, не можу.

Цей перстень я з подякою приймаю

І вас прошу сказать про те синьйору.

Прошу також - моєму юнакові

Вкажіть, де Шейлоків шукати дім.

 

Граціано

Я виконаю все.

 

Нерісса

(до Порції)

Я маю щось

Сказати вам, синьйоро.

(Тихо)

Я б хотіла

У чоловіка випросити персня,

З яким і він присягу дав мені

Не розлучатися ніколи.

 

Порція

(тихо до Нерісси)

Ти

Зробити можеш це, ручусь. Вони

Даватимуть нам клятви урочисті,

Що персні віддали чоловікам;

Та ми ловить їх будем на брехні

І переможемо.

(Голосно)

Іди ж мерщій!

Ти знаєш, де на тебе буду я

Чекати.

 

Нерісса

(до Граціано)

То ходім, синьйоре добрий!

Прошу ласкаво показать мені

Дім Шейлоків.

 

Виходять.

ДІЯ П’ЯТА

 

 

СЦЕНА 1

 

 

Бельмонт. Алея, що веде до дому Порції.

Входять Лоренцо і Джессіка.

 

Лоренцо

Як сяє місяць... Отакої ночі,

Коли голубив ніжний вітерець

Зелене листя й цілував його,

Не сміючи здіймати в листі шуму,

Троїл, гадаю я, такої ж ночі

Зійшов на Трої вал, і сумовиті

Зітхання серця тужного він слав

У грецький стан, де ніч оповила

Крессіду 53 мирним сном.

 

Джессіка

Такої ж ночі

Йшла Тізба 54 полохливо по росі,

І, вгледівши раніше лева тінь,

Ніж лева, жахом сповнилася раптом

І кинулась тікать.

 

Лоренцо

Такої ж ночі

Дідона 55 з гілкою верби 56 в руці

На березі відлюдному стояла

І слізно любого свого благала

Вернутись в Карфаген.

 

Джессіка

Такої ж ночі

Полями йшла Медея 57 і збирала

Чар-зілля, аби юність повернути

Езону-дідові.

 

Лоренцо

Такої ж ночі

Покинувши багатого єврея,

З коханцем спритним Джессіка втекла

З Венеції до Бельмонта, і з ним

Вона там зникла.

 

Джессіка

Ах, такої ж ночі

В коханні клявся Джессіці Лоренцо

І серце в неї клятвами украв;

Та клятви ті, на горе, всі були

Лише брехня й обман.

 

Лоренцо

Такої ж ночі

Маленька Джессіка, пустунка мила,

Свого коханця кривдила, недобра,

Обмовити його вона хотіла,

Та він коханій все пробачив.

 

Джессіка

Я

Могла б вас розважати цілу ніч,

Коли б ми тут були самі, але

Я чую чоловічі кроки.

 

Входить Стефано.

 

Лоренцо

Хто там

Цієї ночі тихої біжить

Так швидко?

 

Стефано

Друг.

 

Лоренцо

Це друг? Який? Скажіть,

Як звати вас, мій друже?

 

Стефано

Звать мене

Стефано; звістку я несу, що пані

Прибуде нині на світанку в Бельмонт.

Тепер вона навколішках благає,

Схиляючись перед святим хрестом,

Щоб випало щасливе їй життя

Подружнє.

 

Лоренцо

Хто ще з нею?

 

Стефано

Тільки лиш

Один святий пустельник і Нерісса.

Скажіть мені, господар повернувся?

 

Лоренцо

Ще ні, і звістки не було про нього.

А зараз, Джессіко, ходім до замку

І приготуємо з тобою вдвох

На честь володарки цього палацу

Вітання урочисте і веселе.

 

Входить Ланчелот.

 

Ланчелот

Трала-трала, гей-гей, ла-ла, трала-трала!

 

Лоренцо

Хто це кличе?

 

Ланчелот

Трала! Чи не бачили ви синьйора Лоренцо? Синьйора Лоренцо! Трал-трала!

 

Лоренцо

Та покинь ти тралалакати, хлопче,- ось!

 

Ланчелот

Трала! Де? Де?

 

Лоренцо

Тут.

 

Ланчелот

Перекажіть йому, що від мого господаря примчав щойно гінець і привіз повний