Христофор Колумб - Щоденник першої подорожі

більшої заповзятливістю у військових справах, завдяки чому і захоплюють останніх в полон. Крім того, індіанці інших островів вельми малодушні.

Так як вітер дув з північного сходу, а потім з півночі, адмірал вирішив залишити Кубу, або Хуану, яку досі вважав з-за її величини материком. І справді, тільки лише уздовж одного з берегів цієї землі вже було пройдено сто двадцять ліг.

Прийнявши це рішення, адмірал пішов на південний схід, чверть до сходу, так як земля здалася на південному сході, а вітер дув то з півночі, то з північного сходу, деколи відхиляючись до сходу і південного сходу.

Вітер був попутним і надував всі вітрила, ходу кораблів сприяло також протягом; тому з ранку до першої години дня, протягом шести годин йшли зі швидкістю вісім миль на годину, а потім стали робити по дев'ять миль і до заходу про пливли вісімдесят вісім миль, або двадцять дві ліги, на південний схід.

Так як насувалася ніч, адмірал наказав більш швидкий «Ніньї» пройти вперед і поки ще було світло оглянути на березі найближчу бухту. Сам же адмірал на своєму кораблі підійшов до входу в бухту, яка за величиною була така, як затока у Кадісі (Cadiz) (порт у Іспанії. Перекл.), і послав на човні людей, щоб вони промірили дно. Оскільки ніч вже настала, він велів запалити на човні ліхтар і цим ліхтарем подавати на корабель сигнали. Він йшов до того місця, де дрейфувала «Нінья», очікуючи, що з човна будуть надані йому сигнали, які дозволять увійти в бухту, але на човні раптово згасло світло, і «Нінья» рушила далі вздовж берега, оскільки там не бачили світла. З «Ніньї» подали сигнал адміралу.

Адмірал взяв курс на сигнальний вогонь «Нін» і наздогнав її. У цей момент на човні запалили знову ліхтар, і «Нінья» пішла до входу в бухту, тоді як адмірал не міг за нею прослідкувати, і всю ніч корабель його пролежав в дрейфі.

Четвер, 6 грудня.

На світанку адмірал перебував у чотирьох лігах від бухти, яку він назвав «Бухтою Марії» (Puerto Maria). В напрямі на південь, чверть на південний захід, видно був красивий мис, який він назвав «мисом Зірки» (Cabo de la Estrella).

Адмірал припустив, що цей мис був крайньої південною точкою острова. До мису Зірки залишалося двадцять миль. На сході, у сорока милях, показалась інша земля — мабуть, невеликий острів. У п’ятдесяти чотирьох милях на схід, чверть на південний схід, виднівся дуже красивий мис, названий адміралом «Слоновим» (Cabo del Elefante). Ще один мис, якому було присвоєно найменування мису Маленький (Cabo Cinquin), лежав на сході-південному сході в двадцяти восьми милях від кораблів.

На південному сході берег переривався; можливо, то була річка, і здавалося, що в двадцяти милях від цього місця, між мисами Слоновим і Маленьким, відкривався широкий прохід. Деякі моряки розрізняли на його протилежній стороні щось на зразок острова, який адмірал назвав «Тортуга» (Черепаха).

Великий острів здавався дуже високим, але на ньому не було гір, що йдуть у хмари. Швидше це була висока рівнина, або вся, або у своїй більшій частині оброблена, і ці поля (можливо, росла на них пшениця) подібні були травневих нивам Кордови. Вночі були видні на березі вогні, а вдень то тут, то там піднімалися, немов над дозорними вежами, незліченні серпанки. Бути може, це були військові сигнали. Берег в цій частині острова йшов на схід.

В годину вечірні адмірал увійшов у вже згадану бухту і назвав її бухтою Св. Миколи (Puerto de San Nicolao), так як шосте грудня було днем цього святого.

При вході в бухту він був зачарований її красою і добротністю, І хоча вихваляв він бухти і гавані Куби, але ця бухта, на його думку, нітрохи не гірше кубинських, і навіть перевершувала їх. Жодна з раніше відкритих гаваней не була подібна до цієї. Біля входу ширина її була півтори ліги, і краще входити в неї, взявши на південний схід, хоча при настільки значної ширини проходу кораблі могли вступати до нього за будь-яким напрямом.

Пройшовши на південно-південний схід дві ліги, адмірал дійшов до виступу на південному березі бухти і звідти плив тим же напрямком до мису з дуже красивими берегами. Тут був гай, в якому росли найрізноманітніші дерева, обтяжені плодами, і, як вважав адмірал, серед цих плодів були різні види прянощів і мускатні горіхи. Але ці плоди ще не дозріли, і тому визначити їх адмірал не міг. У середній частині берега протікала річка.

Глибина бухти просто дивовижна. До самого берега на протязі… (Пропуск в тексті. — Прим. перекл.) скрізь свинчатка (Свинчатка — plomada — мотузка з вантажем на кінці — рід лота. — Прим. перекл.) сягала дна лише на глибині сорок ліктів, і дно було чисте.

Біля берега ж глибина 15 ліктів; у будь-якому місці бухти глибина велика, і чисте дно, і біля берегів не видно жодної мілини.

Вимірявши глибину бухти на всій її довжині у південно-східному напрямку, на ділянці, де могли б вільно розміститися, лежачи в дрейфі (temporojeando), тисяча каррак, адмірал приступив до подібних же вимірювань у північно-східному напрямку, слідуючи протягом більш ніж половину милі одним з рукавів бухти. Цей рукав всюди був однакової ширини, немов побудували його по шнуру. Перебуваючи у водах рукава, ширина якого була 25 кроків, не можна було бачити вхід в бухту, і тому здавалося, що вона замкнена. Глибина рукава всюди була 11 ліктів, дно піщане і чисте. Навіть в тому місці, де човен торкався бортом зростаючих на березі трав, дно було на глибині 8 ліктів.

Бухта ця дуже жвава і радісна, хоча берега її безлісні.

Острів здався адміралу більш скелястим, ніж раніше відкриті землі. Дерева тут були не такі великі, і багато з них були іспанських порід, як, наприклад, кам'яні дуби, падуби і деякі інші. Те ж саме можна сказати і про трави. Острів гористий, але на ньому багато рівнинних місць, клімат тут прекрасний, але більш холодний, ніж на інших островах. Хоча, строго кажучи, те, що відчувають тут люди, холодом і не можна назвати. Адмірал говорить про холоді, лише