Волтер Айзексон - Стів Джобс

- Він виглядав як крішнаїт, але я був радий його бачити, — згадує ту зустріч інженер Алкорн. — Тож я відповів; «Звісно!».

І знову, задля більшої гармонії, Джобс працював переважно по ночах. Возняк, який жив на квартирі неподалік і працював у HP, заходив до нього після вечері потусуватися та пограти у відеоігри. Він пристрастився до гри Pong в одному з ігрових клубів, проте згодом розробив свою версію, яку можна було підключати до звичайного телевізора.

Наприкінці літа 1975 року Нолан Бушнел, усвідомивши істину, що ера ракеток завершилася, вирішив розробити версію Pong для одного гравця; замість змагатися із супротивником, гравець стріляв би м’ячиком по стіні, і від кожного удару м’ячика стіна втрачала би цеглину. Він покликав Джобса до себе в кабінет, намалював йому свій задум у загальних рисах і сказав Стіву займатися розробкою гри. У випадку, якщо вдасться використати менше 50 мікросхем, він пообіцяв премію за кожну зекономлену. Бушнел знав, що Джобс не вирізнявся геніальністю інженерної думки, але він також знав, що той залучить до справи Возняка, який постійно крутився поряд.

— Я це сприймав як щось типу «два в одному», — розказує Бушнел. - Возняк був кращим інженером.

Стів Джобс запропонував товаришеві взятися за гру, пообіцявши при цьому половину гонорару. Ця ідея страшенно захопила Возняка;

- Це була найкраща пропозиція, яку я коли-небудь отримував,

- розробити груддя широкого загалу.

Стів тоді сказав, що треба її зробити за чотири дні та з якнайменшою кількістю мікросхем. Він приховав, що отой чотириденний термін був вигаданий ним самим. А робив він це для того, щоби встигнути допомогти побратимам із яблучної ферми зібрати врожай яблук. Він також нічого не згадав про премію.

- Більшість інженерів працювали би над подібною грою кілька місяців. Я також був упевнений, що ніяк не зможу її розробити у зацані терміни. Але Стів переконав мене у протилежному.

Возняк займався нею цілісінькими ночами, і йому таки це вдалося. Вдень, коли він працював у HP, він розробляв дизайн на папері. Потім, після швидкого перекусу, він ішов ув Atari й до ранку працював там. Возняк мудрував над проектом, а Джобс сидів поруч із паяльником, з’єднуючи мікросхеми на дошці для нарізання хліба.

- Коли Стів займався «нарізкою», я встигав пограти у свою найулюбленішу гру - автоперегони Gran Track 10, — розповідає Стівен Возняк.

Неймовірно, але їм таки вдалося вкластися у чотири дні, і Возняк використав лише 45 мікросхем. Далі спогади комп’ютерників різняться. Хоч усі сходяться на тому, що Джобс дав Вознякові половину обіцяної винагороди, але не все ясно з бонусами за зекономлені мікросхеми. Минуло десять років, перш ніж Возняк випадково дізнався (йому вказали на відповідний епізод у книжці під назвою «Zap: розквіт і занепад Atari», що описує історію компанії), що Джобс отримав тоді ще й премію.

- Думаю, Стіву просто потрібні були гроші, тому він нічого мені й не сказав, — каже Стівен Возняк.

Коли він зараз про це розповідає, то його мова сповнена тривалими паузами, він визнає, що для нього це була болюча новина:

- Краще б він був чесний зі мною. Якщо він потребував грошей

— то хай би так і сказав, і я б йому їх дав. Він був другом, а друзям треба допомагати.

Той приклад показав фундаментальну відмінність характерів двох Стівенів.

- Етика завжди була важливою для мене. Я так і не розумію, як він міг сказати мені одне, тоді як правда була іншою. Але, бачте, всі люди різні.

Коли Стівен Джобс дізнався, що ця історія опублікована, він подзвонив Возняку і наполягав, щоби той усе спростував.

- Він мені тоді сказав, що не пам’ятає такого, божякщощось подібне й трапилося б, то він би обов’язково це запам’яггав. Але оскільки він не пам’ятає, значить, цього й не було, - розповідає Возняк.

Коли я прямо запитав про це Стіва Джобса, він став навдивовижу спокійним і нерішучим.

— Я й гадки не маю, звідки ці звинувачення, - відказав він. — Я віддав йому половину грошей, які тоді отримав. І так було завжди у наших ділових стосунках з Возом. Зрозумійте, він перестав працювати у 1978-му. З того часу він ані на крихту нічого не зробив для компанії, та, попри це, отримав точнісінько таку саму частку акцій Apple, як і я.

То, можливо, спогади затуманилися, і Стівен Джобс все ж не махлював?

— Може, я шось і призабув, можливо, щось наплутав, — каже Возняк у розмові зі мною, але після короткої паузи - знову за своє.

- Але ж ні. Я добре пам’ятаю деталі того чека на триста п’ятдесят доларів.

Його спогади підтверджують Нолан Бушнел і Ел Алкорн.

— Я пам’ятаю, як розмовляв із Возняком стосовно тієї премії, його це дуже засмутило, - каже Бушнел. - Я підтвердив, що за кожну зекономлену мікросхему був бонус. Він лише похитав головою та присвиснув.

Хоч би якою була правда, Возняк пізніше наполягав, що вона не варта того, щоби про неї так багато говорити. Стів Джобс — особистість складна, й здатність маніпулювати є темною стороною його характеру, яка, однак, допомогла йому добитися успіху. Маніпулювання не було притаманним Стівену Возняку, але, як він і сам визнає, він ніколи не зумів би зробити компанію Apple настільки успішною.

— Ця історія — у минулому, — сказав Возняк, коли я наполягав на продовженні, - і це не те, за чим я би судив про Стіва.

Досвіц Atari допоміг Стівену Джобсу сформуватися як бізнесмену. Він оцінив простоту та зручність їхніх відеоігр, їх доступність для будь-якого користувача.

— Та простота закарбувалася в його уявленні про те, яким має бути виріб, - каже Рон Вейн.

Джобс також перейняв безпощадність Бушнела.

— Для Нолана не існувало «ні», — каже Алкорн. — Це було перше враження Стіва про ефективну манеру ведення бізнесу. Водночас Нолан ніколи не був брутальним, як іноді буває Стів. Але вони були однаково загонисті. Часом мене від цього аж тіпало, але - трясця! - це