Мирослав Іванович Дочинець - Синій зошит

вивчати довколишній світ. Немає меж розширенню свого «світика». Не стільки важна освіта, як просвіта ума. Пізнання нового освіжає і зберігає його гостроту.

Прислухайтеся до инших. Вчіться слухати — і вчуєте все, що вам треба.

Гумор — життєва сила, що помагає долати нужду. Смійтеся передусім над собою, так щоб і иншим було весело від сього. Коли ми сміємося — ми не сердимося. Коли ми сміємося — ми не сумуємо. Коли ми сміємося — ми не заздримо…

Захоплюйтесь. Захоплення — густота життя.

Держіться правди. Брехня забирає сили. І час. І друзів.

Дивуйтеся з дивного і дивних. Але не судіть їх.

Добрий і тривкий сон уночі — не марнування часу. Дрімання вдень — доточення віку.

Повно життя — се повнота життя.

Не всі дні світлі. Перед досвітком найтемніше. Світіть собі і своїй родині. Віддане їй тепло грітиме вас довго й надійно.

Не поспішайте захопити щось значне, знехтувавши малим. Оцінюйте мале, радійте малому, бо мале перед великим іде, і за ним. Се те, що буде завжди з вами. Краса світу — в чудесних розсипах дрібности.

Робіть щоденно щось привабне для себе. Або для инших.

Що більше буде людей, які вас люблять, — тим довші ваші роки.

Не будьте праведні, але будьте правильні.

Не дайте себе опосісти дрібницям. Не дозволяйте їм бентежити вас і дратувати.

Уникайте сварок, спорів, плачів, метушні, пустих клопотів, пригнічення чимось чи кимось. Уникайте людей, які се несуть.

Сійте на пожиток иншим зерно, яке ви все життя збирали в инших. Поміч людям — поміч собі. Доброчинців кріпить Бог.

Якщо заглянете у свою душу, то неодмінно знайдете сильні ознаки, що помагають жити. Навіть у слабости. Пригадуєте в святого Павла: «Сила Моя об’явлена в немочи».

Будьте відповідальні. Шукайте відповіді, шукайте причини нещасть — і виривайте їх, як дикий бур’ян. Розчищайте собі простір свободи і радости.

Роки, дати не мають над нами влади. Живіть одним днем, але хай буде він наповнений по вінця. День — як малий вік. Се і є довгоденствіє, як у давнину казали.

Якщо все йде в нитку — добре. А якщо навиворіт — теж не біда. Червак стає кволим і здихає, коли його покласти в м’яке клоччя. Поборення лихоліть гартує дух.

Вік — не хворота. Поліття — заслужена доба спокою і миру, стягання духу. Приймайте сладу дня, черпайте спокій ночи. Робіть те, що треба, і не зважуйте зроблене. Сповідайте помірність і поміркованість. Плекайте добродушність. Держіться землі, любіть її — і вона вас так прийме. Нищоту любощів заміщайте любов’ю. Споглядайте світ у широті і цілости його, а не у відрубности — родинній, домашній, просторовій. Много ходіть, та не відлучайтеся далеко від родимих теренів. Очищайтеся водою, довіряйте їй. Нехай плин життя вашого буде, як тиха ріка.

Не речі нагромаджуйте — громадьте дух

Вода — мій учитель. Ось що вонамене навчила.

Вода уникає прямого сонячного світла, любить затінок.

На осонні жерела вичахають і всихають.

Студена вода має більшу силу, ніж тепла.

Вільна вода має більшу потугу, ніж скута.

На поверхні легше плавати, ніж на дні.

Плавба в студеній воді проти течії множить сили. Се навчили мене риби струги.

Навіть камінь пливе, якщо не кострубатий, а гладкий, обтічний.

Аби бути здоровим, треба мати здорову натуру. І силу характеру. Потребою зробіть легеньку «муштру» тіла й духу бодай одну годину в день. Більшість недугів як приходять, так і минають самі. Їх долає наша кріпка природа, себто — робота, вправи, терпіння до холоду, голоду, жари, втоми, здоровий природний стіл, жива вода. Що більший натиск світу на нас — тим більше треба годити здоровлю. Звір при сьому рятується бійкою або втечею. Людина — свідомими фізичними та духовними вправами.

Жадібність виростає з кореня заздрощів. Хочемо мати, вдержати більше, ніж инші. Та хіба можливо стягнути все на себе? Тим більше — скористатися тим. Найгірша жадібність — зазіхання на чиюсь особу, її свободу, успіх і щастя. Давайте своїм ближнім волю вибору і поведінки. Дайте можність їм бути самими собою, без вашого диктату.

Бо хіба мож відібрати від когось його шкіру?!

Голди і китайці, з якими я провів роки ловецтва, — люди на подив витривалі, стійкі й дужі при зовнішній недолугості. Тижнями обходяться без даху, часто без їстива, сплять під дощем і на снігу, носять на собі чималі тягарі. Не знають докторів. На перший взір виглядає, що ніскільки не переймаються своїм здоровлям. Та се не так. Я мав достатньо часу й цікавости, аби придивитися й оцінити нехитрі дії, що помагали їм м’якшити невигоди лісового життя.

Рідко я видів, аби Чан Бао мився водою, зате день він починав «змиванням» лиця сухими долонями. Звільна розтирав щоки, скроні, чоло і очи — згори донизу і знизу догори. Відтак робив се з вухами, спершу пальцями, а потім долонями. Далі брався за голову, ретельно розтираючи тім’я з чола до потилиці і назад.

Инші супряжники мали й свої способи. Схрестивши пальці, закидали руки ззаду на шию. Тоді намагалися відкинути голову назад, переборюючи опір рук.

Сидячи, злегка нахилялися вперед і горбами долонь розтирали поперек: одна рука вгору — друга вниз. Далі — від хребта в боки.

Коли я допитувався, для чого те роблять, пояснювали: «Розбуджуємо духів охорони, аби перебули з нами день». І я зримо бачив, що се таки «охороняє» їх.