Мирослав Іванович Дочинець - Синій зошит

сміявся сам до себе, як безмозкий.

Поплуганилися на рубку загони. Витріщаються, регочуть, ячать. А очи в голоти цвітуть, гейби самі блекоти наїлися. Та я шукав поглядом лише одну пару. І радісно вихопив її з рухомих сірих рядів. І запам’ятав ті очи на віки-вічні. Ботанік.

Ще раз про щастя. Тяглість щасливости дуже коротка — година-друга, день-два. Щастя — як блискавка, вона сліпить і тому не може світити довго. Щасливі недовго ходять верховиною втіхи. Щасність змінна і нетривка. Инакший стан — блаженство. Хто засягнув його, той ним багатий рівно як у благополуччі, так і в знегодах.

Поліття — плин довголіття

Через свою бороду просіяв я чимало літ. Ще більше просіяв спостережень, розмислів, чужих і своїх одкровень. Найпершими, себто головними, моїми вчителями були майстрові люди і старійшини, люди довгих і благих літ. Неодмінно — благих, бо многії літа лише тоді мають ціну, коли благими суть. І ось ті людкове й поганьбили своїм тривком знану приповідку «старість — не радість». Таки наповнили свою старість тихою і благою радістю. І мене сподобили притягнути її у свій поважний вік.

З тими крихтами надбань довгожительських радо ділюся.

Не дивіться на календар і годинник. Звично провадьте в мирі свої будні і намагайтеся вздріти маленький празник кождого дня.

Побільше ходіть. Змушуйте себе кождий день виходити на вулицю і провадити невелику прогульку. Чи просто походити довкола хижі, в саду. Головна засада тривалої молодости — щоденний рух.

Додержуйте міру вартости у всьому. Най добротність визначає вашу їду, питво, устрій життя, роботу, стосунки, думки, сподівання.

Доки при силі — мандруйте. Не бійтеся за гроші — їх приносить вольний вітер. Враження і досвідчення цінніші за гроші.

Затямте: ніхто не має вас контролювати і ви нікого.

Робіть одне діло щодня. Просто для себе робіть. І досить одного діла.

Знайдіть своє прилюбне заняття й живіть ним.

Не скупіться.

Прощайте.

Не зрівнюйте себе з иншими, інак ніколи не будете щасливими. Трава на чужому дворі завжди зеленіша.

Ніколи не переставайте вірити в любов.

Якщо самота вас обтяжує, знайдіть собі пару і оженіться. Але — з благохотіння. І хай близькість між вами буде натхненною.

Якщо вас бентежить чиясь присутність, не примушуйте себе до неї.

Якщо когось не терпите, держіть свою зненависть при собі. Не завдавайте иншим людям болю, якою б не була для того причина.

Якщо кортить плакати — плачте. Не бійтеся оплакати те, що ви втратили. Зі сльозами відійде гіркота, прояснений взір відкриє нове пояснення.

Віра — найсильніша опора. Але слід зрозуміти, в що ви вірите, і непохитно держатися того. Від вірної віри і поміч вірна.

Навчіться пристосовуватися.

Життя — се путь. Безнастанний. Продовжуйте йти вперед.

Якщо самому вам одиноко, а з людьми клопітно, заведіть собі якусь животинку. Вони нагадують нам про те, наскілько ми всі живі.

Будьте втішні, задоволені. Ви не мусите бути щасливим увесь час, але повинні бути вдоволеним.

Любіть людей. В кождому можна знайти щось файне і добре — просто тому, що всі ми люди.

До останньої днини освічуйте себе новими знаннями. Сього ніхто не в силі відібрати від нас. Старіючи, людина видить гірше, але більше.

Мисліть ясно, просто й сподівально. Прикрі думки отруюють тіло.

Щодня — бодай крихту фізичних зусиль, управ. День починайте з сього. Я знав одного вченого чоловіка, хворого й кволого в старості, котрий щоранку сідав на друкарку — і друкував сто рядів, щоб зайняти свій пригаслий мозок і охлялі руки. «Завдяки сьому, — казав він, — я можу підняти лікті, обслуговувати себе, жити…»

Як годні довше перебувайте просто неба, дихайте свіжим, приймайте силу сонця і воздуха.

Не готуйтеся до вмирання дочасно. Смерть завжди приходить занадто рано. Живімо, доки живеться!

Честуйте своїх народичів. Грійте їх щирою синівською шанобою. Так і свою старість зігрієте. Без подовження їх віку не буде вашого довговіку.

Не знаєте, чим себе зайняти? Опишіть своє прожиття. Неквапливо й подрібно опишіть. Якщо се нікому не згодиться, то вам — неодмінно.

Не втомлюйтесь многими правилами устрою і часу. Живіть волею і вволю.

Не городіть собі часові межі. Ніхто не знає, коли проб’є його час підйому і спаду. Хтось вичерпує себе замолоду, а хтось починає справдешнє служіння лише після 50-60-ти літ. І ніхто, крім птиць, не знає краю свого життєвого перельоту.

Медицини не цурайтеся, але пам’ятайте, що молитва, природа, музика, прилюбне діло, добрі книги, тварини мають не меншу лічну силу. Доктор тягне нас на операцію, на якій сам ніколи не був, і прописує ліки, яких здебільшого сам не куштував. Пам’ятайте, що лікарям платять за те, скільки хворих вони прийняли.

Думки про старість старять.

Наш путь — коло. Колись воно замкнеться. Але ми не знаємо коли. Розширяймо кожний відтинок, кожду дугу того кола, щоб воно не замкнулося за нашого життя.

Біль оповита таємницею, яку долає лише радість буття.

Накопичуючи тяжкою ціною добра, пам’ятайте, що се колись треба залишати.

Якщо не можете себе в чомусь утвердити, знайдіть узірець для наслідування і держіться його. Спроможіться бодай на вершок піднестися над ним, навіть якщо намір не звершиться.

В пору глибокої зрілости працюйте добровільно і вільно, виділивши зручний час. Добре, якщо ся праця приносить плоди для громади, а для вас — насолоду.

Добре, якщо ваш чоловік чи ваша супружниця молодші за вас.

Обходьтеся без позичань, не залізайте в борги. Бо се — несвобода.

Якщо довіряєте собі нині, в доброжитності, то певність укріпить сили для змагання з труднощами, що колись постануть.

Займайтеся тим, що займає вас. Робота, яку любимо, — не робота.

Розум, як і тіло, потребує поживи. Живить його допитливість, потреба