Мирослав Іванович Дочинець - Синій зошит

їсть для здоровля, — бідний з голоду.

Нема ружі без колючки.

Дохла корова вовка не боїться.

Язик — кремінь, слова — іскри.

Рот без співанки тісний.

Викормив змийку — собі на шийку.

Відкладене — втрачене.

Ліпше в заздрости, ніж у жалости.

Яка постіль, такий і сон.

Борг не плаче, а спати не дає.

Зло прискаче верхи, а відійде пішки.

Порука — мука.

Тінь і в воді не тоне, і в огні не горить.

Поклоном шиї не зломиш.

Одне нині ліпше двох завтра.

Батько вчить дітей говорити, а діти батька — мовчати.

Здалеку всі люди не согірші.

Гість, як риба, — свіжий недовго.

Скупість — чиста глупість.

Добру дівку і на печі найдуть.

Взимі огень — ліки, вліті — яблуко, а приятель — завсіди ліки.

Камінь, що зірвався з гори, стане лише в ямі.

Не надовго старий жениться.

Своя хатка — як рідна матка.

Зроблено, як гузицею по рапатій дошці.

Сто друзів — мало, один недруг — много.

Дурневі весело з дурнем.

Жінка — скупа, чоловік — щедрий.

Море велике, бо приймає й малі потічки.

Каченя ще в яйці знає воду.

Далекий путь починається з близького.

Любов, огень і кашель не приховаєш.

Ложка дощу — бочка болота.

Файно мовчати важче, ніж файно говорити.

Коли нічого робити, беруться за великі діла.

Коли береш жону і купуєш коня — зажмурся і довірся Богу.

Старіючи, чоловік видить гірше, але більше.

Люди раді літу, а поля цвіту.

Жона, що часто показується, і плаття, що часто носиться, — втрачають на ціні.

Скупий не тупий, собі добро найде.

Чорна куриця теж несе білі яйця.

Файний цвіт — ніякий плід.

У вченого гроші під язиком.

У хромого і тінь хрома.

З дерева і вила для гною, і ложка для меду.

Праве око не любить ліве.

Рибу вбиває відкритий рот.

Бог любить говорити з тими, хто мовчить.