Володимир Лвович Ешкін - Гойдалка, Володимир Лвович Ешкін

долинули змішані з хрипом невиразні слова. «Горобець» потягнувся до сумки, де зберігався його кризовий медичний набір.

— Лиши це… — почув він чи то шепіт, чи то думку вмираючої.

— Хто ви?

— Послання.

— Для кого.

— Для тебе.

— …?

— Ти зайвий, солдате, — йому здалось, що жінка сміється. — І вся наша довбана раса зайва. На добраніч.

Її пересохлі губи прошепотіли незнайому Цао комбінацію звуків.

Цієї миті «павук» ідентифікував особу вмираючої за індивідуальними особливостями її голосу. Він вивів на віртуальні монітори «горобців» дані техніка Ліфанійського космопорту Лі Танги, тридцяти двох років, уродженки і громадянки колонії Тіронії.

Власне, це повідомлення було останнім, що бачили елітні бійці імператора.

Вони не встигли нічого вдіяти, коли вибухи зрушили скельний масив навколо руїн Саїду, а на тунелі впали сотні мільйонів тонн базальту, ховаючи і залишки порталу, і техніка Тангу, і трьох «горобців».

Глибинні зрушення досягли поверхні планети, струсили з жовтих пагорбів пісок, підняли в небо стовпи пилу. Велетенська тріщина пробігла плоскогір’ям, химерно розгалужилась й, серед іншого, розколола штучну платформу, на яку спирались опори купола. Уламки товстої плити просіли, гул підземної стихії заступив скрегіт стомленого металу.

Позитронний мозок десантного модуля не встиг повідомити ані Маркову, ані резидентам Братства про катастрофу. Купол упав. Підточені пустельними вихорами опорні ферми тріснули і завалились, розчавивши модуль і поховавши його під уламками іржавих залишків минулої величі.

Зате урядові монітори та зонди Четвертого флоту побачили зі своїх орбіт хмару жовто-гірчичної куряви. Вона здійнялась над руїнами Іржавого поясу куполів, розповзлась пустелею й, підхоплена широтними вітрами, повільно рушила на захід. У свою чергу північна обсерваторія колонії зафіксувала локальний землетрус з дещо дивною, як на тутешню тектоніку, амплітудою.

Інформацію про хмару і землетрус оперативно довели до диспетчерів та аналітиків спецслужб, але тим було не до ландшафтних змін на північному безлюдді.

Прощальна пісня «горобців Бата»

(зберігається в усному переданні Братства Імперських воїнів)

Споряджайте човни, нам пора вирушати до Сходу,

хмар хитається дзьоб, вітер зрушив озерну гладінь,

ми молились на воду, на вічну незраджену воду,

що вечірнє сріблиться від мідних ранкових видінь.

Довго гарт накладався на сталь, ворожіння — на гарду,

але всьому відпущено бути не довше за дощ,

ми молились на воду, коли заступали на варту,

і тримали руками війну, як торбину для прощ,

ми з травою стелились і з птаством клектали над полем,

з комарами сідали на дзеркала чорних загат.

«Лише тиха вода буде нашим правдивим героєм», —

обіцяв «горобцям» підперезаний силою Бат.

Відпливають човни до бунчужного краю спочинку,

де чекають нас браття і чаша з вином забуття.

Ми молились на воду, що змиє з життя наші вчинки,

і вже змила з чобіт наші віддані трону життя.

12

Адміністративний купол рудника «Платиновий–3»,

планета Тіронія (3КВ22:4),

система зірки Хаябуси (HD10647).

7 юла 417 року Ери Відновлення.

За довгі роки служби шериф Орбаль допитав сотні, якщо не тисячі, тіронійських клонів. Більшість з них, за шерифовим досвідом, були хрестоматійними біороботами, здатними на виконання вузьких виробничих функцій, на примітивні реакції, куці доповіді та кумедні молитви.

Набагато рідше він мав справу з обдарованими особинами. Серед цієї категорії траплялися вправні злодії і фанатичні вороги природнонароджених, сумирні філософи і божевільні, а також небезпечні пророки та лідери заборонених клонських сект.

Але найнебезпечнішими Орбаль вважав не сектантів, а представників третьої категорії: на вигляд простих і пришелепкуватих, проте — невідомо коли, як і ким — засіяних конспіративним світоглядом. У їхньому мисленні все було перевернуто з ніг на голову. У їхній уяві боги обіцяли клонам владу над Галактикою, а природнонароджені знаходились десь у