Елена Радькова - Меч дракона Олдера. Дракон і Птаха, Елена Радькова

Глава X

Нейлі чекав коли настане останній день Чорної луни. Він невблаганно наближався. І ось цієї ночі ланцюг повинен бути замкнений. Вже був південь, Нейлі нервував, якесь негарне передчуття було в нього. Чорнокнижнику потрібно було йти до Менсока і готуватись до обряду, але щось зупиняло Нейлі, він як хижак передчував щось недобре, якусь небезпеку. Він дуже не хотів бачити Менсока.  Молодик відкрив свою чорну книгу й одразу відчув дихання Чорного Дракона.

- Нейлі, це останній крок і ми станемо володарями всесвіту! Я повинен попередити тебе. Керіа сама пливе до нас і вона вже не під захистом співочого туману. Але я хочу жертву, я хочу силу Співочого туману. Приготуй Вігдіріс до жертвоприношення, а для Керіа нехай приготують весільне вбрання. Я обвінчаю їх із Менсоком темрявою. Кров Вігдіріс додасть мені сили.

- Гаразд, мій Темний Володарю. Все буде зроблено.

Нейлі почав читати закляття. Одразу почало з’являтися вбрання для Вігдіріс та Керіа. Вбрання Вігдіріс було із тонкої, бордового кольору тканини,  для волосся була приготована золота діадема із рубінів, чомусь саме цей колір вибрав Нейлі, плаття доповнював пояс із чорної лакової шкіри, яка теж була оздоблена золотом та рубінами. На зап’ястки чаклун вибрав золоті, широкі браслети. Неначе злий геній-художник, Нейлі упивався цим заняттям.

Тепер Керіа... Наречена... Але ж чорна сукня, теж з тонкої тканини. Широкий шкіряний пояс і оздоблений золотом ліф. Тіара поверх чорної фати.

Щось зловісне було в цих двох образах. Нейлі било дрібне тремтіння, він ледве стримувався, очікування доводило його до сказу.

Нарешті вбрання для двох жінок було готове. Нейлі попрямував до покоїв Менсока.

- Ваша Ясність, сьогодні ми повинні нарешті замкнути ланцюг. До нас пливе Керіа і в нас є дівчисько, яке має силу співочого туману. Ви оженитесь із Керіа і принесете в жертву Вігдіріс - з поклоном промовив чорнокнижник.

- Нарешті я стану володарем Всесвіту! - прохрипів Аразі

Очі герцога Аразі дивились неначе в пустоту.

- Так, сьогодні о півночі ... Ми закінчимо обряд на лоджії, у моря. Потрібно приготувати Вігдіріс.

Не встиг Нейлі договорити, як до кімнати увірвалися, навіть влетіли Кардок і Ромуель.

- Ваша Ясність! До берега приплив корабель. На ньому прибула Керіа і герцог Елмарт. Ми заарештували їх.- доповів Кардок.

- О ні! Кардок, відпустіть людей Елмарта на корабель, або до таверни. Елмарт і Керіа мої гості.- зловісно протягнув Менсок- Веди їх сюди. В нас буде свято! Ромуель, для тебе теж є завдання. Приведи в дальню кімнату Вігдіріс, туди принесуть вбрання, вона до півночі повинна бути вбрана, приведи служниць нехай допоможуть їй.

- Все зрозуміло, Ваша Ясність! - в один голос відрекомендувались чоловіки й кожний пішов  виконувати наказ.

 

Кардок і Ромуель з охороною спустилися в підземелля. Кардок направився до камер де були Елмарт і Керіа. Їх відімкнули, мессир зайшов до Керіа.

- Доброго дня, Ваша Величність! Я прийшов супроводити вас і Елмарта до герцога Аразі. Він запрошує вас на обід. Буде святковий обід і думаю вам сподобається.

- Я чекала цього. Я повинна обговорити одне питання з Аразі. Я думаю, йому теж сподобається.- загадково посміхнулася Віналі.

Вони з Кардоком вийшли із темниці до них приєднався Смарагдовий герцог, якого теж випустили. Тим часом Ромуель з охоронцями виводив Вігдіріс. Коли вони проходили повз Кериа, вона прошипіла дівчині :

- Дрянь, дівчисько! Ти думаєш, ти Володарка Всесвіту? Ні, я не вірю, я не віддам тобі Кабор і владу над світом. Я сама стану Хранителькою! Я знищу тебе!

Але Ромуель швидко закрив Вігдіріс собою і дав їй змогу пройти далі по коридору.

Охорона з Ромуелем і Вігдіріс пройшла далі.

- Ваша Величність! Ви що дасте згоду на брак із Менсоком. Благаю не треба робити цього! - почав Елмарт.

- Це не стосується тебе, Смарагдовий герцог. Я стану володаркою світу.

Керіа та Елмарт увійшли в тронну залу. Нещодавно сидячі на цьому троні Володарка Кабору зухвало відмовляла герцогу Аразі. Тепер на троні сидів Менсок і з іронічною посмішкою зустрічав Керіа Віналі.

- Вітаю, Ваша Величність! - сухо привітався Менсок.

Керіа помітила, що очі герцога набули якогось страшного вигляду. Темні та бездонні, холодні та мляві.Та це не злякало її. Королева гордо скинула голову та без передмов почала:

- Я думаю, що нам обом вигідно обговорити наш шлюб. Навіщо ходити по колу, вам потрібен меч, мені потрібна сила Олдера. Ми будемо володіти світом тільки удвох.

Менсок підвівся, встав з трону і підійшов до Віналі. Подивився в її очі своїм металевим поглядом. Керіа навіть на мить стало лячно, вона трохи відсахнулася.

- То чого ти злякалась, моя королева! - розсміявся їй в обличчя Аразі.- Ти повинна мене кохати! Я твій наречений!

Герцог не припиняв сміятися страшним божевільним сміхом. Потім несподівано замовчав.

- Підготуйте її до церемонії! Моя наречена повинна бути неперевершеною! Елмарт, ви, як кузен нареченої запрошені на весілля, а зараз відпочивайте у своїх покоях і без дурниць! - голосно віддав наказ герцог і вийшов із зали.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍