Елена Радькова - Меч дракона Олдера. Дракон і Птаха, Елена Радькова

- Керіа, схаменись! - Елмарт знову почав відмовляти Віналі - Це не принесе тобі щастя, ти згубиш своє життя.

- Ти проти мене, Елмарт? - повернулась до Смарагдового герцога Керіа - Тож краще помовчи та будь на моєму боці.

Елмарт різко відвернувся і вийшов.  Керіа у супроводі охоронців направилась до своїх покоїв.

У покоях властительку чекало вбрання, яке приготував Нейлі. Володарка Кабору була у захваті від весільної сукні.

- Боже, яка краса! Це дуже пасує володарці всього світу! - голосно почала радіти Віналі.- Тож почнемо приготування до весілля влади і сили!- звернулася вона до служниць, які чекали її в кімнаті.

Для Керіа приготували ванну з пелюстками чорної троянди. Служниці стояли поряд і чекали чергових наказів. Володарку чекали найдорожчі пахощі, які Менсок наказав привезти із Руфумії. Це були пахощі з ароматом кримії. Запах був холодний і жорсткий, неначе крижана вода. До речі, для Вігдіріс він теж  підготував аромат, бо дуже хотів, щоб жертва сподобалась Чорному Дракону. Для Вігдіріс він підібрав пахощі з ароматом агнії, вони були привезені з островів Співочого туману і мали теплий, але водночас легкий запах, трохи наче вогняний.

- Я хочу, щоб на весіллі була присутня і ця погань, ця самозванка! Шилу нехай приведуть на наше весілля! І ще... Меч дракона Олдера... Нехай буде біля мене. Він в таємному підземеллі, Елмарт його знає. Передайте це герцогу! - наказувала служницям Віналі.

-Так, я передам ваше прохання герцогу, Ваша Величність. - схилившись у поклоні відповіла старша фрейліна.

- Що! Прохання? Це мій наказ! - заверещала красуня.

- Вибачте... - зніяковіло відповіла старша фрейліна.

Цю сцену почув Нейлі, який стояв за дверима покою Володарки.

- Нічого - подумав про себе чорнокнижник - Нічого скоро гординя та пиха спадуть з тебе і з твого нареченого. Ви усі будете валятися в ногах Чорного Дракона.

Тим часом Ромуель вів Вігдіріс палацовими коридорами до її нових покоїв. Він дивився на дівчину, милувався мерехтінням світла від факелів у її темному волоссі, її маленьким, тонким станом. Хлопець одразу пригадав той містичний поцілунок, коли він шукав Шилу у її покоях, пригадав лагідний дотик пелюстки полум’я та подих крижинок, це було казково. Це було наче чаклунство якесь.

- Шила... - звернувся Ромуель до чаклунки.

- Я Вігдіріс - відповіла дівчина - Я - вогняна душа... Твій батько знищив мій народ, убив жінку, яку я вважала своєю матір’ю. Я поклялась помститися, знищити, викорчувати із коренем Аразі!

- Гаразд, Вігдіріс...  Я хочу врятувати тебе, я не знаю, що ти зробила зі мною, але я хочу врятувати тебе. Довірся мені. Ти знаєш де тут таємні ходи. Тож давай втечімо. Тебе готують до жертвоприношення.

Вігдіріс повернулася до Ромуеля. Він побачив її глибокі темні очі, як грозове небо. Кілька секунд вона мовчала. Потім стрепенулась неначе пташка.

- Гаразд, я вірю тобі, бо чую твоє серце. Пішли.

Вігдіріс із Ромуелем минули ще декілька поворотів і опинились у вузькому довгому коридорі. Вігдіріс підійшла до стіни і вона відкрилась. За стіною біли сходи по яких нещодавно спускалася в укриття Керіа. Але ... За стіною був Нейлі…

Чорнокнижник залився диявольським реготом. Потім різко зупинився ...:

- Так ось воно що... Ромуелю! Я чекав, що ти можеш зрадити! Бо я так і не розкрив таємницю твоєї появи на світі. Чи дійсно твій батько Вілуар Аразі, хто твоя мати? Ось ти й показав своє справжнє обличчя! Ти зрадник! Охорона, схопити їх. Ромуель, ти будеш присутній при народженні нової сили. Твоя Вігдіріс буде принесена в жертву, ти побачиш це, а згодом стратимо і тебе на честь весілля Менсока!

Охоронці кинулись до Ромуеля. Він вихопив меч, одразу відкинув двох. Вігдіріс відійшла, інстинктивно протягнула долоні, в яких вже майоріла пелюстка полум’я. Дівчина із силою кинула її вбік Нейлі. Полум’яна пелюстка розкрилася, збільшилась в розмірах і стала величезним стовпом вогню. Але Нейлі захистила величезна чорна хвиля і вогняний стовп не зачепив його. В ту ж мить Нейлі кинувся до чародійки. Після вогняного стовпа сили майже покинули її і чорнокнижник легко схопив її. Чаклун приставив до її горла кинжал:

- Зупинись, Ромуель і здайся! Інакше я переріжу їй горло!

Ромуель повернувся до Вігдіріс і в ту ж мить на нього накинулися охоронці.

- Ведіть Ромуеля до темниці в підземеллі. А дівчину в приготовані для неї покої. Там її приготують для жертвоприношення.

Нейлі розвернувся і наче димовий вихор зник по коридору.

Вігдіріс привели до покоїв. Вона одразу побачила вбрання, яке приготував їй Нейлі та служниць, які чекали її біля купелі. Якби вона не знала, що її готують в жертву, то можна було б подумати, що це все приготоване для володарки всесвіту.