АнєчкаLB - Сновидіння доброго ведмедика, АнєчкаLB

- Хто це, Авері? - запитав Каден, впритул мене розглядаючи.

- Мій знайомий. Допоміг із пакетами.

- Пакети й усе? - уточнив він. - Чому я не знайомий із твоїми "знайомими"?

Я спокійно і відсторонено відповідав на його недовірливий погляд. У мене не було поваги до цієї людини. Я добре пам'ятав випадки із зап'ястям і з дверима. І це тільки те, що сам бачив. Не хотів навіть думати, що було ще, але і цього цілком вистачало, щоб не зараховувати цю живність до гідних людей, більше того, до чоловіків. Але це мої особисті переконання. Він такий, який є.

Задзвонив його телефон, він відповів, відволікся, а я пішов. І добре, що він не бачив, як міцно перед виходом обіймала мене Даніка. Якщо Авері може поводитися холодно, щоб чоловік нічого не запідозрив, то дитина прикидатися не бажає. Усі почуття назовні й напоказ.

Вечір. Я підійшов до будинку Авері з пачкою спагеті. Купив у найближчому маркеті, як вона й просила. І сів на траву за широким деревом в очікуванні. Протягом хвилини вона підбігла до мене.

- У мене є чверть години.

Я зрозумів, що вона сказала Кадену, ніби пішла в магазин за цими самими спагеті. Я поки погоджувався на такі махінації. Вона щаслива просто бачити мене. Чому б і ні. П'ятнадцять хвилин минули швидко. Цей час було повністю витрачено на поцілунки взасос. Усе, як їй подобається. Після закінчення виділеного на це часу вона схопила спагеті й поспішила додому.

А якось вони з чоловіком робили покупки в супермаркеті. І поки Каден із дітьми зайняв місце в черзі біля кас, Авері повернулася на один із рядів, де тісно до мене притулилася. Вона просунула свої руки під мій светр і, обіймаючи за спину, цілувала мою шию. А я? Я дивився на те, яке задоволення їй це приносить. І звісно ж, ми про цю зустріч домовилися заздалегідь. Поки я був присутній у її житті, намагався, щоб це було для неї відчутно.

На роботі все було чудово. Виконуючи свої обов'язки, я слухав балаканину Самюеля і дивився на миготливих відвідувачів кафетерію, наче змінюючі один одного слайди. І поки ще жодного разу не пошкодував, що погодився на цю роботу. Чи надовго я тут?

- Красиво, - промовила Авері.

Ми на оглядовому майданчику спостерігали за безперервним рухом водних потоків біля Національної дослідницької ради. Водоспади Рідо.

Я дивився на свою супровідницю. Вона виглядала набагато щасливішою, ніж у нашу першу зустріч. Це моїх рук справа?

- Красиво, - погодився я, не відводячи від неї свого погляду.

Зараз ми були вдвох. Діти залишилися в гостях у тітки. А в нас - чергова прогулянка.

- Обожнюю шум води, - захоплювалася дівчина, радісно посміхаючись. - Таке умиротворення! Відпочинок. Від усього. У мене купа щоденних планів і справ. Стільки всього протягом дня потрібно встигнути зробити! Але, крім другорядних побутових занять, я хочу більше часу приділяти дітям. Я з ними, звісно, цілодобово, але при цьому потрібно займатися ще й чимось іншим. А я хочу більше насолоджуватися їхньою присутністю. Мені важливо, щоб у них залишилися найтепліші спогади з дитинства. Ті, які вони візьмуть із собою в доросле життя. Щоб у неприємні моменти своїх днів знали, що все не так погано. Гарний початок - це основа основ. Скільки б разів на своєму шляху вони не розчаровувалися, головне, щоб у їхній пам'яті було місце, де благодатно. Куди можна подумки повернутися і набратися оптимізму та віри в краще. А Каден усе псує і зводить нанівець усі мої прагнення. Я намагаюся вдихати життя у своїх дітей. Хоча сама при цьому трохи видихнулася. У моєму списку буденних справ немає пункту "Відпочинок".

В її списку немає не тільки цього пункту. Там відсутній цілий розділ, присвячений самій собі.

- Даніці, по-моєму, подобаються твої старання, - зазначив я.

- Так. Вона промінчик.

- Чому Меттью такий? Він завжди поводиться так чи тільки в моїй присутності?

- Він обережний. Вразливий. Чутливий. Коли Каден підвищує голос - він плаче. І намагається все менше потрапляти йому на очі. Ховається. Вже не довіряє йому, навіть коли той у нормальному стані.

- Як батько він пробував поговорити із сином? Пояснити певні моменти своєї поведінки. Як узагалі він бере участь у житті дітей?

- Це не можна назвати участю. Швидше, рідкісні зустрічі на одній спільній території. І звісно ж, він не веде жодних бесід із дітьми. Найбільше, що він може зробити, - нетривалий час почитати їм книжку або пограти іграшками, поки я зайнята. Але й це рідкість. Чоловік аргументує це тим, що йому потрібно працювати. Цитую: "Адже гроші приношу тільки я". А за такої установки не до дітей і не до дружини. А має бути якось по-іншому. Ось бачиш на вулицях закохані пари і думаєш: "Ні. Безумовно, у них не так".

- А як має бути? Як, по-твоєму, треба кохати?

- Мені здається, що коли кохаєш, не можеш сказати, чому. Якась внутрішня тяга, якій немає назви. Адже якщо можна визначити причину, через яку ми кохаємо, значить, любов тоді вже не до цієї людини, а до цієї причини. Якщо, скажімо, дівчина каже, що любить хлопця тому, що він турботливий, отже, їй просто дуже подобається те, що він про неї піклується. Подобається настільки, що вона приймає разом із цією турботою, як на додаток, і цього хлопця. Отже, якщо він перестане піклуватися, то перестане її цікавити. Правильно? Так і з зовнішньою красою. Чи... Та все що завгодно! Дивлячись кому що важливо. Тому, якщо можна відповісти на питання «за що?» - значить, важлива не сама людина, а її конкретне вміння, навичка, особливість або майно. А якщо любиш по-справжньому, то просто відчуваєш, що це твоя людина.