Сніжний Василіск - Я виткав тебе з власного безсоння, Сніжний Василіск

- Пробач, що розбудив. - Простягає мені білі хризантеми. Я дивлюся на букет, на нього, нарешті закриваю двері й переводжу подих. 

- Як це розуміти? Хіба не ти казав, що віддаєш перевагу жінкам?

- Я свято вірив у це, а потім ти перевернув мої уявлення з ніг на голову. - Прочісує пальцями моє розпущене волосся. - Я увесь тиждень намагався викинути з голови недільний вечір, але думки мимоволі поверталися до тебе. До твоїх бездонних очей, безсоромних стогонів, смаку ніжної шкіри під моїми губами, цього невмолимо звабливого аромату з ноткою збитих вершків... Я намагався викинути це з голови. - Його руки повільно, але власницьки подорожують по моїх боках. - Списати за збіг. На помилку сприйняття. Що я просто сп’янів від твоєї крові того разу. - Шепоче мені в шию. - Я навмисне провів два дні в компанії найгарніших жінок, з якими міг познайомитись у барі, в галереї, в ресторані. - Впивається пальцями в мої стегна. - Фліртував із ними, як завжди, але нічого не тьохнуло, торкався їх — а думав про тебе. - Легкий поцілунок у шию, закусую губу, щоб не видавати звуків. - Незважаючи на голод, навіть не спробував пити чиюсь кров, просто не хотів її. Не хотів нічиєї, окрім твоєї. Але це нюанси. Я тут не через голод. - Протирається кінчиком носа по моїй щоці, його очі трохи світяться багрянцем у темряві, коли наші погляди зустрічаються. - Увесь тиждень я намагався тебе не торкатись, і чим сильніше на цьому зациклювався, тим лютіше хотілося. У мені ніби щось перемкнуло. Я думав, що вже все про себе знаю, а в результаті зловив себе твердіючим від однієї думки про дотик до тебе, ревнуючим тебе до інших професорів, з якими ти просто буденно розмовляєш в академії, і, боги, як мені лестила твоя реакція, коли я тебе дражнив. Цей голодний збентежений вираз у твоїх очах, коли ти намагався збагнути, чому я це робив. А я робив це несвідомо. І несвідомо насолоджувався кожною хвилиною. - На секунду притискає губи до моїх. - Але якщо вже так сталося, що ми не можемо вигнати один одного із голови — цілком усвідомлено пропоную перестати цьому опиратися.

- Я й не опирався. - Шепочу, покриваючи його бліде обличчя невагомими поцілунками. В одній руці затиснутий букет, інша обвиває пальцями його шию. 

- Це я більше до себе говорю. 

- Як скажеш. - Видихаю йому в шию. - Здивував мене, м’яко кажучи. Не віриться, що ти сказав усі ці слова.

- А що, вже встиг здатися? - Усміхається майже глузливо. 

- Не встиг і не думав, але й нав’язуватися не хотів. Не хотів, щоб ти від мене відвернувся, бо я тобі набрид.

- Я сам здивований, що все ще від тебе не втомився із твоїм незатикаючимся ротом. - Сміється і легко прикушує мочку мого вуха. - Ти мій непереборний феномен. Тому і не втримався, прийшов сюди о такій годині, не міг їсти, спати, думати — хотів запитати. - Бере моє обличчя у холодні долоні. - Кай. Сніжинко. Хочу, щоб ти танув тільки у моїх руках. - Усміхається чарівно й трохи хижо. - Ти на це погодишся?

- Це найдивніша пропозиція зустрічатися, що я чув, але коли вже ти приніс квіти, як я можу відмовити? - Тим паче, що я про це навіть мріяти боявся. Тягнуся до його губ, він м’яко відповідає на поцілунок, підхоплює мене на руки й несе до ліжка. - Квіти треба в воду.

- Почекають. - Забирає букет з моїх рук і кладе на тумбочку. - Я так скучив за теплом твого тіла. - Притискає мене до матрацу своєю вагою, губи блукають по моєму обличчю, шиї, повертаються до губ, наче не знають, на чому зупинитись. 

- Я й сам ледь з глузду не з’їхав. - Стягую з нього кофту, руки жадібно вивчають його тіло. Аж не віриться. - Ти ще з цим светром наче навмисне мене вирішив з розуму звести. - Дихання збивається, коли він присмоктується губами до моєї шкіри нижче ключиць. - Дражнив мене цим запахом.

- Сказав би, що я не спеціально, але трішки все ж навмисно. - Прикусує шкіру, я зариваюся пальцями в його волосся.

- Садист.

- Я знав, що тобі сподобається. - Усміхається, і його губи продовжують малювати вологу доріжку поцілунків вздовж мого живота, поки руки жадібно стискають мої боки і стегна. Тягнуся до застібки його штанів, він допомагає мені їх стягнути й знов притягує мене до себе. Ловлю момент і перевертаю його на спину, одразу ж осідлавши його стегна і припавши губами до його грудей, облизую, кусаю, присмоктуюсь спрагло, протираючись об нього дражливо знову і знову. Трохи занадто захоплююсь процесом, і він тягне мене за волосся до свого обличчя аж коли мої губи і зуби дражливо пасуться вздовж його напруженої плоті крізь тканину чорних боксерів. Притягує безкомпромісно і палко цілує, я наосліп вмощуюся знов на його стегнах і протираюся своїм стояком об його. - Який же ти нетерплячий. - Прикусує мою нижню губу і злизує краплинку крові. 

- Ти не уявляєш, як я про це мріяв, як я тебе хочу, просто сил нема терпіти. - Шепочу в його губи. Від дражливого, але недостатнього тертя по спині пробігають мурашки, зриваючи стогін. - Якби я знав, чого чекати, я б підготувався. Як я хочу відчути тебе всередині, просто дах їде. - Підтримуючи свою вагу на одному лікті, вільною рукою лізу вниз стягнути білизну, його і мою. Сіріус перехоплює мої руки, цілує мене глибоким вимогливим поцілунком, від якого голова йде обертом, і різко перевертає мене обличчям в подушку, підтягнувши мої стегна вгору, поставивши мене на коліна. 

- Я на це й не розраховував. Знаю, що це відносно складний і не моментальний процес. Це іншим разом.

- Хочеш, я піду і зараз все зроблю? Десь півгодини, і…

- Не сьогодні. - Заривається пальцями одної руки в моє волосся, притискаючи до подушки тісніше. - Я стільки чекати не витримаю. - Майже гарчить, протираючись твердим, як камінь, прутнем між моїх сідниць крізь тканину, і в наступний момент по лівій сідниці прилітає дужий ляпанець, що я аж здригаюся. Тріск тканини, він зриває мою білизну, розриваючи на дві частини. - З’їв би ці сідниці. - Стискає їх міцно, впиваючись пальцями.