Лев Миколайович Толстой - Війна і мир 3-4

131

все це зробиться ретельно і методично,

132

і вигляд світу змінився б.

133

вино відкорковане і треба його випити,

134

Хай живе імператорі

135

придворному штаті імператриці,

136

— Ну, Рапп, як ви гадаєте: гарні сьогодні будуть наші справи?

137

— Поза всяким сумнівом, государю,

138

— Чи пам’ятаєте ви, государю, ті слова, які ви зволили сказати мені у Смоленську: вино відкорковано, треба його випити.

139

— Бідолашна армія, вона дуже поменшала після Смоленська. Фортуна справжня розпутниця, Рапп. Я завжди це казав і починаю відчувати. Але гвардія, Рапп, гвардія ціла?

140

— Так, государю.

141

— Чи роздали сухарі і рис гвардійцям?

142

— Так, государю,

143

— А рис?

144

Наше тіло є машина для життя. Воно для цього створено. Дайте спокій життю в ньому, хай життя само захищається, воно більше зробить само одно, ніж тоді, коли ви йому заважатимете ліками. Наше тіло схоже на годинник, який повинен іти певний час; годинникар не може відкрити його і лише напомацки і з зав’язаними очима може керувати ним. Наше тіло є машина для життя.

145

— Та й годі.

146

— Завтра ми матимемо справу з Кутузовим!

147

— А! зі стариків!

148

хрещення вогнем.

149

великого редуту, фатального редуту, центрального редуту

150

— Скажіть неаполітанському королеві, що ще нема полудня і що я ще не досить ясно бачу положення шахів. Ідіть...

151

— Ну, що там ще?

152

— Государю, герцог...

153

гусеняти, якого я зробив орлом,

154

пекельний вогонь,

155

— Ідіть ви к...

156

прокламація коротка і енергійна,

157

залізних людей,

158

оберемки ворожих орлів та знамен,

159

— За три тисячі двісті верст від Франції я не можу дати розгромити свою гвардію,

160

перенести в простір,

161

«Старий пан спокійно влаштувався»,

162

старого пана,

163

з цього самодурства старого пана.

164

— Ви, отже, не думаєте, як інші, що ми повинні відступити?

— Навпаки, ваша світлість, у невиразних боях переможцем виходить той, хто впертіший, і на мою думку...

165

м’ясо для гармат,

166

— Їм ще хочеться І..

167

— Государю?

168

— Ще хочеться, ну і всипте їм.

169

поле бою було розкішне,

170

«Російська війна мала б бути найпопулярнішою в новітні часи: це була війна здорового розуму і справжніх вигід, війна на загальний спокій і безпеку; вона була суто миролюбна і консервативна.

Вона вела до великої мети, до кінця несподіванок і до початку спокою. Новий обрій, нові труди розгорталися б, несучи щасливе життя для всіх. Систему європейську було б закладено, питання полягало б уже лише в її встановленні.

Добившись успіху в цих великих питаннях і заспокоївшись щодо всього цього, я б теж мав свій конгрес і свій священний союз. Це ідеї, які в мене вкрадено. В цьому зібранні великих государів ми обмірковували б наші інтереси сімейно і ставилися б до народів, як писар до хазяїна.

Європа дійсно скоро становила б таким чином один народ, і кожен, мандруючи хоч би там де, перебував би завжди на спільній батьківщині.

Я б виговорив, щоб усі ріки були судноплавні для всіх, щоб море було спільне, щоб постійні великі армії були зменшені єдино до гвардії государів і т. д.

Повернувшись до Франції, на батьківщину, велику, сильну, прекрасну, спокійну, славну, я проголосив би кордони її незмінними; всяку майбутню війну оборонною; усяке нове розширення — антинаціональним; я приєднав би свого сина до правління імперією; моє диктаторство кінчилося б і почалось би його конституційне управління...

Париж був би столицею світу, і французи предметом заздрощів усіх націй!..

Потім моє дозвілля і останні дні були б присвячені, з допомогою імператриці і під час царственого виховання мого сина, на те, щоб потрохи одвідувати, як справжнє сільське подружжя, власними кіньми, всі куточки держави, приймаючи скарги, усуваючи несправедливості, розсіваючи на всі боки і скрізь знання та благодіяння».

171

«Із 400 000 чоловік, які перейшли Віслу, половина були австрійці, пруссаки, саксонці, поляки, баварці, віртембергці, мекленбургці, іспанці, італійці і неаполітанці. Імператорська армія, власне кажучи, на третину складалася з голландців, бельгійців, жителів з берегів Рейну, п’ємонтців, швейцарців, женевців, тосканців, римлян, жителів 32-ї військової дивізії, Бремена, Гамбурга і т. ін., в ній навряд чи було 140 000 чоловік, що розмовляють по-французькому.

Російська експедиція коштувала власне Франції менше як 50 000 чоловік; російська армія у відступі з Вільни до Москви у різних боях втратила в чотири рази більше, ніж французька армія; пожежа Москви коштувала життя 100 000 росіян, що померли від холоду та злиднів у лісах; нарешті під час свого переходу від Москви до Одеру російська армія теж постраждала від суворості пори року; по приході у Вільну вона складалася лише з 50 000 чоловік, а в Каліші менше як з 18 000».

172

— Добра чи погана моя голова, а покластися більше нема на кого,

173

— Отже, панове, виходить, мені платити за перебиті горшки,

174

Je suis né Tartare. Je voulus être Romain. Les