Кайла Броді-Тернер - Легенди Ґотліну, Кайла Броді-Тернер

–Брешеш, підлого стерва робота! – ступив уперед Пітер, вогонь розпалився з новою силою.

Сирена замовкла, уважно стежачи за кланом, вона щиро насолоджувалась їхніми сумнівами.

– Що, сидиш, як срака в гостях? Сказати нічого?– розсердився Пітер.

–Чого ж нема. Я можу сказати де він. – хихотіла Старла, витріщивши очі. – А ви самі його й розпитаєте. Він легко в усьому зізнається, навіть чеше бздуру, що шкодує і все переосмислив.

–Ну, гаразд, гаразд. Припустимо, ти не брешеш, що спірно. – хмикнув Пітер. – Як по–твоєму, його звуть тепер?

–Так само, як його звали й раніше. – наблизившись до нього, промовила Старла.– Айріал Брок. Коротше кажучи, просто Брок. Упевнена, ви чули ім'я багатія, який скупив задвірки міста, чи не так, пані мер?

Старла повернула голову, глянувши впритул на Калерію. Її обличчя зараз виражало цілковите сум'яття.

–Що скажеш, Калеріє? – запитала Старла, уважно вивчаючи тінь, що пролягла обличчям жінки. – Ти житимеш далі, знаючи, що вбивця твоєї половини, якого відпустила сестра, на волі?

Калерія розгублено оглянула всіх. Здається, у неї перехопило подих.

–Ну, а ти, що скажеш, Ельгорте? – повернувши голову до нього, запитала Старла. – Напевно, боляче усвідомити, що твоя половина віддала перевагу твоєму вбивці, а не тобі?

Ельгорт без тіні емоцій втупив погляд на Старлу. Вираз його обличчя їй прочитати не вдавалося.

–Я впевнений, що це не так.– він перевів погляд на рідних. – Я пропоную дочекатися Ельгу і поставити це питання їй. Не варто вірити сирені. Усім відомо, про щирість цих істот.

Ці слова, хоч і сказані делікатно, вкололи Старлу, але вона вважала за краще не подати виду. Вона встала, рухаючись до вхідних дверей.

–Забирайся звідси.– пробурчав Пітер.

–Я вже йду, якщо ти не помітив. – огризнулася Старла. – обійдуся без стусана під зад, не люблю бути непроханим гостем. – проспівала вона, усміхаючись.

–Помітно.– закотив очі Пітер.

Старла обернулася, глянувши на всіх, хто слідом за сиреною покинув вітальню, скупчившись у передпокої. Вони дивилися на неї сумішшю злості, презирства і недовіри. Нехай, головне не переконати, а змусити їх засумніватися у всій такій справедливій Верховній Королеві. «Я посіяла зерно розбрату, а перегризуться вони вже без  моєї допомоги.»– задоволено подумала Старла.

–Сподіваюся, ви обміркуєте мої слова. Адже, як не крути, а я бажаю вам добра... – вона посміхнулася і зачинила за собою двері.

Ще з секунду вони дивилися на замкнені вхідні двері, ніби очікуючи, що Старла вистрибне з–за них, як чорт із табакерки. Її поява й справді збентежила кожного, вони повернулися до вітальні, де просиділи мовчки ще кілька хвилин, методично обмірковуючи слова сирени.

–Я не вірю, що Ельга пішла б на таке.– заговорила першою Калерія.

–Я думаю, навіть якби вона пішла на це, у неї були на те причини.– втрутився Ельгорт.

–Ти з дуба впав?!– Пітер вибухнув.– Зніми ти пелену з очей, Ельгорте! Він убив тебе і ти дивом опинився в мавзолеї...

–Взагалі–то... я чув, що говорили сестри Фібі, коли був там. Містифікатор попросив перехопити мою душу і зберегти тіло в Мавзолеї в останній момент.

–Еге ж, одразу після того, як вирвав твоє серце. – відповів Пітер. – Ти просто не хочеш зізнатися собі, що Ельга знову обрала не сім'ю, а щось інше. І тут вона не вибрала життя на самоті, замість усіх нас, вона вибрала твого вбивцю, замість тебе!

–Чому тоді вона відіслала його? Чому не залишила його в живих, якщо він був потрібен їй? – сперечався Ельгорт.

–А може це був черговий спектакль для нас? Як же... хороша королева, залишити звіра на волі, роблячи вигляд, що здійснила правосуддя.– обурювався Пітер. – Вам не здається, що це просто підло?! Так би й зацідив за патли та в пику!– бурчав він, Пайпер взяла його руку в свою, намагаючись заспокоїти чоловіка.

–Як легко ти забув про свою любов до неї. – здивувався Ельгорт. – Варто було якійсь сирені прийти і змусити сумніватися, як ти одразу ж радо ненавидиш Ельгу. У цьому весь ти, Пітер! Ти, як флюгер, мінливий. Ти пробачив її, прийняв і показав, що віриш у неї. А тепер ти судиш сестру, без її присутності і вважаєш, що маєш рацію!

–Сиренам віри немає, це так. – відповів Пітер, дивлячись на брата. – Але вона не брехала. Я відчув це. Ви всі відчули, що вона говорить правду. –переводячи погляд на кожного в кімнаті, додав він. – І сам факт існування Містифікатора на волі доводить м'якотілість і зраду Ельги!

Калерія вийшла на вулицю. Слухати ці сварки було вище її сил. Якщо сирена має рацію, і Брок це справді Айріал, вона має з'ясувати це сама. А тому, вирушила в його будинок. Вона бувала тут, коли маєток тільки побудували. І знала, що саме тут мешкає загадковий багатій, однак і подумати не могла, що ним може виявитися вбивця Калеба. Перемістившись на поріг будинку, в якому були вибиті двері, Калерія насторожилася. Невже Старла вбила його?

–Броку? – покликала вона.

Сходами спустився молодий хлопець, він нічим не нагадував Містифікатора. І тому Калерія насторожилася.