Кайла Броді-Тернер - Легенди Ґотліну, Кайла Броді-Тернер

–О, справді? – він криво усміхнувся, підійшовши ближче.

Старла зазначила, що вони були практично одного зросту. Айріал теж звернув на це увагу, проте її очі були іншими. Вони були зеленого кольору. Явно зеленого. Виходить, згідно до матертиного пророцтва, погубила його все–таки Арлана. Але й зі Старлою навряд чи буде все мирно й райдужно. Брок торкнувся червоного локона її волосся, відводячи його вбік.

–Не торкайся до мене. – скривилася Старла.

–Це ще чому? – запитав Брок.

–Ти мені огидний. – відповіла вона, блиснувши очима.

–Я це стерплю. – відповів Брок і торкнувся обличчя Старли. Його рука почервоніла, як від опіку. І він ривком прибрав її.

–Що це за чари? – скривився він, дивлячись на обпалену руку.

Старла зніяковіла. Вона не застосовувала чари.

–Це щоб ти не ліз! – огризнулася вона і залишила його будинок.

Вона сама не розуміла, що сталося, чому дотик до неї залишив опік. Думки вилися в її голові, змушуючи відчувати цілу палітру емоцій. Злість, що Еліот помер через нього, радість, що його душа, хоч і в іншому тілі, та все ж таки жива, знову злість, що він забрав у неї коханого і ніби насмішка: повернув до життя, залишивши подалі від Старли. А ще те, як Брок захищав Ельгу, "найкращий друг", вона розреготалася.

–Цікаво, чи знає її сім'я, що за змію на грудях пригріла Верховна Королева? – вголос розмірковувала вона.

 Старла криво усміхнулася і перенеслася до будинку Найджела. Благо в таку пізню годину, сімейка була на місці. Старла постукала у двері і, помітивши захекану Калерію, широко посміхнулася. Калерія явно не повірила в дружній візит, а тому насупилася.

–Що тобі потрібно, Старло? – запитала мер, уважно дивлячись у її очі.

–Я хочу поговорити з кланом Ґотліна.– не припиняючи посміхатися, заявила Старла.

–Що ти задумала? – насупилася Калерія.

–Не змушуй мене повторювати знову. – примружилася сирена.– Мені потрібен увесь клан, просто тут. І від чашки кави без молока, я теж не відмовлюся.

–Тут тобі не кав'ярня.– тицьнувши її пальцем у груди, заявила Калерія, Старлу прошибло струмом, вона відійшла на крок назад.– У цьому домі зараз тільки я і мій син із дівчиною.

–Для початку непогано. – Старла ривком відчинила двері, змусивши Калерію відійти, і увійшла всередину. – А Пітер прийде? – обертаючись, запитала вона. – Його думка мені особливо важлива. І за присутність Ельгорта, я буду неймовірно вдячна.

Старла по–хазяйськи оглянула будинок і сіла на диван у вітальні. Найджел сидів на кріслі, навпроти дівчини, і підняв брови в подиві.

–Привіт, Найджеле. – не давши йому сказати ні слова, привіталася Старла, – Не подзвониш своїм приятелям? – вона спокусливо посміхнулася йому.– Будь ласка.

Найджел насупився, але все ж набрав Пітера. Той досі звикав до смартфона, але все одно відповів одразу. Коли Ельгорт, Пітер і Пайпер увійшли в будинок, Старла просяяла.

–Привіт! – посміхнулася вона. – Я – Королева Сердець. Яка честь зібрати вас усіх тут!

–Досить бравади, сирено. – сказала Калерія.– Що тобі від нас потрібно?

–Просто поспілкуватись, маю важливе питання, до ранку не втерплю, згорю з нетерплячки!

–Не вкурвлюй мене!– розсердився Пітер, в очах замиготіли небезпечні вогники.– Пані хоче мати чудову гаму кольорів на обличчі? Забезпечу.

–Ух... скільки емоцій! Вогонь і справді твоя стихія, Пітті.

–Не називай його так.– застерегла Пайпер.

–А, ось ти такої думки не викликаєш. – зауважила Старла, уважно дивлячись на дівчину. – Прикро.

–Дозволь пояснити, з чим завітала.– втомлено вимовив Ельгорт.

–Ось він – стриманий голос розуму.– дивлячись на Ельгорта, сказала Старла.– Твоїй сестричці не завадить повчитися в тебе манер, вона така хамка...

–Якщо ти прийшла вести безглузді промови, покинь дім негайно. У нас немає бажання слухати цю нісенітницю.– зітхнув Ельгорт.

–Повір мені, любий, за кілька хвилин ти зрозумієш, що помилявся щодо безглуздої нісенітниці... – криво усміхнулася вона.– Що ж... обійдемося без передмов. Ви всі знаєте, ким був Містифікатор.

–Знову ти про нього? – здивувалася Калерія.– Я теж втратила коханого, Старло. Але часом потрібно змусити себе жити далі.

–А ось тут моя улюблена частина.– широко посміхалася Старла.– Чи знаєте ви, що, пройшовши всі віки свого ув'язнення, Айріал в підсумку повернувся до своєї відправної точки, отримавши тіло назад?

–Брешеш!– відповів Пітер.

–Як би не так...– хитала головою сирена.– Формально, після ув'язнення він був безтілесним, і я відчувала його енергетику. А потім, знайшла його в новому вигляді. І коли я зібралася з рішучістю нарешті вбити його, дорогу мені перегородив ніхто інший, як твоя сестричка, Верхо–о–о–овна Короле–е–е–е–єва. – кривляючись, промовила Старла, уважно спостерігаючи за реакцією Пітера.

Усі втупилися на неї сумішшю шоку і презирства. Ельгорт насупив брови, багаття в каміні згасло і сніг заклубився під стелею.