Марк Лівін - Простими словами. Як розібратися у своїх емоціях, Марк Лівін

Ходімо далі. Майбутнє — це те, що ще не настало, а минулого вже немає. Наше життя існує лише в цю секунду часу, яка теж тікає від нас. Це все окей, подумаєте ви, але до чого тут Вільям Джеймс?

Ось як він описав нудьгу: «Це настільки не наповнена змістом мить життя, що фокусом уваги стає сам перебіг часу». Ми ж не замислюємося про те, як минає час, яка його тривалість: це якась умовна домовленість між усіма, завдяки якій зручно організовувати свої справи. Але рідко хто з нас сідає біля годинника і стежить за стрілкою.

Однак коли йдеться про нудьгу, саме так усе й відбувається. Наше життя завжди чимось наповнене — подіями, зустрічами, сном, розвагами тощо. Ми можемо жити чимось у майбутньому, можемо згадувати минуле, але в теперішньому все одно щось відбувається. І якщо воно не має кольору та смаку, не має цінності, то й справді цокання годинника стає центром життя. «Ну коли це вже завершиться, коли відбудеться щось цікавіше?»

Часто нудьга добре помітна в потязі чи літаку. Коли людина, скажімо, прямує у відпустку. У її думках вже море, пісок, коктейль — і все це в якомусь майбутньому. Але саме зараз треба сидіти в незручному кріслі й терпіти. «Пошвидше б уже долетіти», — думають іноді люди. Окрема мука — це монітори, що показують маршрут пересування й час у дорозі. Тоді в людини є опція буквально бачити кожну хвилину переміщення.

Вільям Джеймс звернув увагу, що коли життя наповнене важливим змістом, то час навпаки прискорюється. Недаремно так багато людей сумують за літом. Адже це пора подій, мобільності й легкості, коли за день можна пережити кілька життів. Осінь, зима й весна в наших широтах теж прекрасні, та лише літо може похвалитися такою яскравістю і насиченістю. Тож виходить, що період пролетів як мить, а спогадів так багато, ніби жив кілька років.

І навпаки, коли час всередині періоду тягнеться повільно й нічим не наповнений, то потім і згадати нічого. Наприклад, як багато з вас пам’ятають перельоти чи переїзди будь-­куди? Через це часом буває відчуття, що переліт тривав довше, ніж сама відпустка. Виходить, коли життя не має змісту, спочатку воно тягнеться, як цівка меду з ложки в чашку, але в майбутніх спогадах перетворюється на коротку порожню мить, про яку й згадати нічого.

Коли терапевт говорить з клієнтом про нудьгу, він спершу дивиться на те, чим живе ця людина. Насамперед важливо помітити відсутність змісту життя, подій, горизонту планування, цікавих проєктів, дружби, захопливої роботи. І тоді вже думати, чим життя можна наповнити.

Скажімо, людина приходить і говорить: «Мені нецікаво жити». У розмовах про її спосіб життя виявляється, що вона прокидається вранці, йде на роботу, там «щось робить», увечері приходить додому, вмикає серіал, тоді лягає спати. Звісно, у такому житті непросто знайти глибокий сенс.

Буває так, що зміст витіснено у фантазії, ідеї, образи, іноді сни, бажання, які здаються недосяжними. Є мрія: «От би з’їздити на море» або «От би бути багатим чи знаменитим». Але нічого для цього не робиться. Виходить, замість діяльності є лише мрія.

Ми аж ніяк не хочемо сказати, що якщо вести активне зовнішнє життя, то ніколи не буде нудно. У деяких випадках активність може бути лише втечею від чогось справжнього, що не дає спокою всередині. Ідеться також і про наповненість внутрішніми подіями. Можна сказати, що ми живемо два життя: зовнішнє, помітне багатьом, і внутрішнє, знайоме лише нам. В ідеалі обидва мають взаємодіяти між собою та наповнювати сенсом.

Чому багато людей з активним життям нудьгують? Нерідко успішні музиканти, політики, актори приходять у кабінет терапевта зі словами: «Мені нецікаво жити». Те, що колись сприймалося як улюблене заняття, як пристрасть, тепер стало конвеєром. Людина кілька років може перебувати у кризі сенсу, але вийти з неї складно, адже на них багато зав’язано. Можливо, людині хочеться вже не на сцені співати, а вирощувати кізочок у Полтавській області, але вона змушена саме зараз жити за відчуттями чуже життя. Це хороший приклад того, як за нудьгою можуть ховатися справжні прагнення.

Нудьга як відчуття потрібна, щоб переосмислювати життя, вчитися знаходити цікаве в будь-якій миті. Окей, що цікавого можна зробити в літаку чи в потязі, на нудній вечірці чи в ліжку, чухаючи червоний від шмарклів ніс? Саме це відчуття піднімає багато фундаментальних питань. Куди я прямую? Чим наповнене моє життя тут і зараз?

Щоб уникнути переживання нудьги й не наражатися на емоції, які можуть за нею критися, люди часом «перескакують» у збудження. Наприклад, більше працювати, більше вживати алкоголю чи інших допінгів, писати колишнім, а тоді шкодувати про це. Потім питаєш: «А навіщо ти їй (йому) написав?» — «Було нудно», — чуєш у відповідь. Можна сказати, що нудьга — це психологічне чистилище. Не кожен згоден побувати там і пережити всі його кола.

Історія Іллі про новий смартфон

Це сталося кілька років тому, коли я працював на телебаченні. Мій колега якось сказав: «Хочу, щоб ці три тижні минули швидше і я нарешті придбав цей телефон». Він очікував на зарплату, щоб зробити покупку. Я тоді пережив щось схоже на відчуття жаху: ого, людина готова перемотати 21 день, лише щоб отримати те, чого їй хочеться.

Історія Марка про черешню й море