Ксана Рейлі - Будеш моєю, Роксолано, Ксана Рейлі

Усю дорогу до квартири Дженка ми мовчали. Хлопець був дуже зосередженим та задуманим, а я ж просто дивилася у вікно. На душі з'явилася така образа та жалість на себе. Вперше за такий довгий час я захотіла зробити щось рішуче, щоб виправити всі свої помилки, але мені це не вдалося. Останнім часом я постійно приймаю неправильні рішення, але ця втеча здавалася мені найкращим виходом з цієї ситуації. Шкода тільки, що мій план не спрацював. Навіть якщо зараз мені доведеться говорити про це все з Дженком, то я зовсім не хвилююся. До нього відчувала лише непереборну злість. Не знаю, чи колись щось зможе змінитися, але я з нетерпінням чекаю дня, коли наш контракт буде розірвано і я стану вільною.
Ми заїхали на стоянку, а тоді попрямували до ліфта. Дженк ніс мою валізу, а я просто покірно йшла за ним, охопивши себе руками. Не було ні бажання, ні сили сперечатися. Хотілося просто сісти та плакати, бо на душі чомусь надто глибоко засіло розчарування.

— Зараз ти все мені поясниш, — спокійним тоном сказав Дженк, коли відчиняв двері до своєї квартири.

— Я не зобов'язана це робити, — холодно відповіла я.
Він лише трохи дивно глянув на мене, а тоді зайшов всередину. Я ж попрямувала за ним. Спочатку зняла свої незручні босоніжки, а потім просто всілася на диван у вітальні.

— Лано, що з тобою відбувається? — спитав хлопець та сів поруч.

— Я хочу розірвати договір, — впевнено сказала я. — Знаю, що сама винна в цій всій ситуації, але просто не витримую вже. Мене дратує ця увага журналістів, постійні вимоги від твого продюсера, а ще це зневажливе ставлення твоєї мами. Інколи я задаюся питанням, а що було б якби наші стосунки були справжніми? Невже ти б теж так просто сприймав те, що твою кохану дівчину ображають?

— Ні, я б не дозволив іншим так ставитися до неї, — спокійно відповів Дженк, — але ти не моя кохана дівчина.

— Це не означає, що мене можна ображати, — огризнулась я. — І знаєш, мені шкода ту дівчину, в яку ти колись закохаєшся, бо твоя мама так само буде зневажати її. І це все тому, що вона не Ясемін!

— Так, моя мама дуже сильно любить її, — Дженк кивнув, — і справді хоче, щоб ми знову були разом. Вона завжди намагається підлаштувати це, але я вже давно сказав їй, що це стара сторінка мого життя, до якої я ніколи не повернуся.

— Та тільки пані Фахріє так не думає, — я ображено відвела погляд. — Вона зробить усе, щоб наші стосунки завершилися. А може, розповісти їй правду? Сказати, що це все не по-справжньому і ми в будь-якому випадку розійдемося.

— Ні, — Дженк знервовано піднявся. — Вона в жодному разі не повинна про це дізнатися.

— Чому? — я подивилася на нього, ледь стримуючи сльози.

— Ти багато чого не знаєш, але я певною мірою залежу від Мехмета, — хлопець раптом присів біля мене та взяв за обидві руки. — Повір мені, я б теж дуже сильно хотів розірвати цей контракт, але у нас нема іншого вибору. Ми повинні робити все, що він каже, поки не пройде два місяці.

— Але чому? — я навіть не зрозуміла, що почала плакати.

— Лано, — Дженк важко видихнув та ніжно витер мої сльози, — ми повинні витримати цей термін та грати ролі, але я обіцяю тобі, що не дозволю нікому тебе образити. Ні Мехмету, ні мамі, ні Ясемін, а тим більше твоєму колишньому.

— Не знаю, — я втомлено подивилася йому в очі. — Мені дуже сильно це все набридло, правда. Я мала спокійне життя, але зараз... Зараз все надто складно.

— Уяви, що це у тебе така відпустка, — хлопець легенько усміхнувся.

— Це і мала бути відпустка, але в кінцевому результаті я навіть Стамбула толком не бачила, — буркнула я.

— Ну це не проблема. Як щодо вечірньої прогулянки містом? — Дженк підморгнув мені.

— З т-тобою? — я трохи здивувалася.

— Ну ти можеш знайти собі й іншого екскурсовода, але я готовий стати ним на сьогоднішній вечір, — він засміявся, а я вперше зауважила, що у нього дуже гарна усмішка.

— Гаразд, — погодилася я. — Тільки мені треба переодягнутися.

— Я покажу тобі кімнату, де ти будеш жити, — сказав Дженк, а я просто кивнула.

Мені дуже хотілося спитати в нього, чому він привіз мене до себе у квартиру, але я стримала себе. Потім обов'язково дізнаюся про це. Хлопець взяв мою валізу та поніс її в кімнату, яка знаходилася прямо навпроти тієї, де я прокинулася минулого разу. Напевно, тоді я ночувала у його спальні. Досі пам'ятаю ту дзеркальну стелю.
Кімната, в якій я тепер маю жити була трохи скромнішою, але гарною. Тут усе в приємних білих тонах, а меблі такого ж кольору. Хоча і стояло лише ліжко та невеликий комод. Мою увагу привернуло панорамне вікно, вигляд якого був на найгарніший район Стамбула.

— Я почекаю тебе у вітальні, — сказав Дженк та вийшов з кімнати, залишаючи мене одну.

Я підійшла до вікна та подивилася на цю всю красу. На вулиці вже стемніло, але вогні Стамбула наче оживляли це місто. Можливо, ця прогулянка допоможе мені трохи розвіятися та просто забути про все.

Ночі в Стамбулі досить теплі, тому я вирішила просто одягнути білі джинси та червону блузку на короткий рукав. Мій шлунок нагадав про себе тихим бурчанням і мені справді захотілося чогось смачного.

Коли я повернулася до вітальні, то побачила, що Дженк щось надто уважно читає у своєму телефоні.

— Тільки не кажи, що в інтернеті з'явилася нова стаття про нас, — заговорила я.

— Ні, нічого такого нема, — хлопець кинув телефон у кишеню джинс, а тоді попрямував до дверей. — Вже післязавтра розпочинаються зйомки серіалу, а мені надіслали певне уточнення до сценарію.

— Напевно, це дуже цікаво. Якщо чесно, то я уявлення не маю, як саме відбувається знімання фільму чи серіалу. Ми звикли бачити кінцеву картинку, але там безумовно покладено багато роботи.

— Тут ти маєш рацію. В першу чергу всі звертають увагу на акторів, але сама знімальна група налічує дуже велику кількість людей. Скоро ти побачиш, як це все відбувається.

— О, справді? — я трохи здивовано подивилася на Дженка.

— Ти забула, що маєш влаштовувати сцени ревнощів? — спитав він, а я просто закотила очі.