Велена Солнцева - Заборони для відьми, Велена Солнцева

-Далекі родичі..

-Але він же тебе знає?

Дар знову кинув на мене уважний погляд, ніби вирішував чи варто мені довіряти.

-Я йому дядько, просто далека гілка.

Мені було дуже цікаво, все ж таки не кожен день надається можливість поговорити з драконом, та ще й з перевертнем. Вони ж майже як реліктова раса. Подейкують, що раніше саме вони правили землями, але здається мені це просто казки.

-А у вас і дальня спорідненість підтримується?

Але замість відповіді Дар задав мені зустрічне запитання:

-А у людей хіба ні?

Ось мені вже навіть цікаво скільки він просидів у тій печері.

-У нас після третього коліна вже практично не рідня, а буває й таке що і на двоюрідних одружуються, нібито там уже розбавлена ​​кров, тому можна і непотребами різними займатися.

Даремно я це сказала. Дракон якось весь підібрався і провокаційно запитав:

-Це якими непотребами?

Я спочатку не зрозуміла що він має на увазі і потягла руки до вогнища, тому що похолодало, ми дійсно вже близько до півночі. Коли все ж таки до мене дійшло питання незворушно відповіла:

-Різними.

Дар підібрався ближче, видихнувши мені прямо в потилицю хвилю теплого повітря, від чого по руках мурашки забігали.

-Розкажи детальніше.

Я від несподіванки підстрибнула, коли тільки-но встиг підібратися так близько, адже всього секунду тому сидів навпроти. Розвернувшись до цього невдалого спокусника, обурено запитала:

-Ти чого?

Він зубасто посміхнувся, зиркнувши нелюдськими очима. Ну чисто полоз-спокусник у людській подобі.

-Мені надзвичайно цікава тема яку ти підняла. Розкажи докладніше, чи ще краще покажи.

І потягнувся своїми рученятами до мене. Очі блищать, губи облизує та либиться. Я кинула погляд на вже підсмаженого птаха, на великі листи лопуха, підготовлені щоб на них зняти тушку що підрум'янилася. Схилилася над багаттям, чуючи як позаду дракон запихкав аки самовар що скипів, спокійно схопила рожен, без зусиль стряхнула м'ясо і з розмаху гарячою головнею з'їзила сластолюбцю по його похабній морді, бо це обличчям назвати не можна було.

Тієї ж миті все змінилося. Дар відхитнувся стиснувши руки в кулаки, різко видихнув, ніби намагаючись заспокоїтися. Коли він підняв на мене погляд, я побачила в його очах шалену лють, а ще якийсь первісний голод.

-Ти що твориш?

Він почав шипіти по зміїному, я бачила як на його руках проступають лусочки, а з рота разом зі звуком виходила густа пара.

Злякано відсахнувшись відповіла:

-Вмиряю твій запал.

Він наблизився впритул і видихнув прямо в обличчя, обпалюючи шкіру гарячим диханням.

-Ніколи не смій більше так робити.

Він чітко промовляв кожне слово, від чого ставало ще більше не по собі. Затамувавши подих просто кивнула. Дар відразу відійшов подалі від мене і серьйозно дивлячись продовжив:

-Я міг тебе вбити. Дракона злити небезпечно, прокидаються інстинкти чинити опір яким надзвичайно складно. Якби на моєму місці був молодший дракон ти б вже була мертва.

Представивши таку сумну картину зблідла. Я не звикла перебувати в суспільстві нелюдів, і мабуть звичайні методи в цьому випадку мені не допоможуть. Доведеться бути більш спритною та хитрою.

Дракон уже помітно заспокоївшись сів навпроти мене і потягся до гуски.

-Образилася?

Я хитнула головою.

-Злякалася.

Дар із насолодою вгризся в тушку.

-Можливо так навіть краще, є шанс що запам'ятаєш.

Спідлоба подивилася на нього. Сказати мені не було чого, не казати ж йому що я князя нашого менше боялася. До слова про князя, підозріло зиркнувши на дракона що жує, запитала:

-А звідки ти князя нашого знаєш?

Дарунок від несподіванки питання подавився. Відкашлявшись, здавленим голосом відповів:

-Ми разом навчалися.

Я в задумі, особливо ні до кого не звертаючись, запитала:

-Це ж скільки йому років?

-Досить багато, навіть для некроманта.

Здається, дракона потягло на одкровення і це мені на руку.

-Чому тебе замкнули?

У мене звичайно була теорія, враховуючи шкідливість його характеру і як виявилося жахливу прилипливість, але хотілося почути його версію.

Але Дар ніби прийшов до тями, труснув головою і вже іншим, абсолютно спокійним тоном сказав:

-Лягай спати. Завтра вилітаємо з першими променями сонця.

Зрозумівши що з нього мені більше нічого не витягнути, принаймні сьогодні, лягла прямо на зім'яту траву. Як це не дивно, заснула я майже миттєво і без сновидінь. Холодно, всупереч моїм побоюванням не було, і трава була дивовижно м'якою та оксамитовою.

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно