Тетяна Сергіївна Коханюк - Системне тлумачення кримінального закону

class="book">У проведених дослідженнях підтримуємо думку Н. Пікурова, який вважає, що системний підхід, як і будь-який інший спосіб пізнання істини, має сильні і слабкі сторони. До недоліків методу можна віднести закладену в ньому небезпеку надання системним ознакам начал, які зводять все лише до корисності для цілого і потребують пріоритету системи над її елементами.

У реальній дійсності системні зв'язки набагато багатші, динамічніші і не завжди передбачувані. Зміст системного об'єкта формується знизу вверх і зверху вниз, але залежно від його характеру може виникати перевага того чи іншого напрямку. Достатньо порівняти характер взаємозв'язку елементів усередині системи публічного і приватного права, щоб переконатись — все не є однотипним.

Для першого характерне переважання процесів організації, що потребує відповідно імперативного методу правового регулювання. Для другого більш прийнятними є самоорганізація, саморозвиток автономних суб'єктів, яким на основі диспозитивного методу надаються широкі можливості самостійного узгодження своїх інтересів[183].

Вивчення системи кримінального закону стає важливим не лише з науковою, але й з практичною метою, де він розглядається як органічне утворення, у якому існують елементи, взаємопов'язані один з одним.

Крім елементів та їх зв'язків, необхідно визначити характер таких зв'язків, їх зміст, системоутворюючі фактори, встановити процеси, які відбуваються всередині системи. Знання і врахування цих системних складових, факторів, процесів безпосередньо відображається у законотворчій і правозастосовній галузях. Системний підхід дозволяє вирішити завдання, пов'язані із конструюванням системи кримінального законодавства[184].

Крім цього, використання системного підходу є необхідним під час конструювання складу злочину, поза як передбачає:

1) врахування під час створення складу злочину його системних зв'язків з іншими правовими галузями;

2) врахування системоутворюючих зв'язків з іншими приписами кримінального права;

3) врахування під час формування складу злочину системних властивостей самого складу[185].

Проте системний підхід — це не єдиний засіб вивчення систем. Системний підхід не може замінити конкретні науки у вивченні конкретних систем, він покликаний допомагати науковцям усіх спеціальностей вивчати системи, використовуючи в концентровано методологічному вигляді всі досягнення такого наукового пізнання[186].

Отже, теорія систем є методологічною основою системного тлумачення кримінального закону, адже таке тлумачення ґрунтується на положеннях про те, що кримінальний закон є системою, законодавство України є системою, ці системи є цілісними, мають відповідні елементи, характеризуються існуванням певних зв'язків. Якість результату системного тлумачення кримінального закону безпосередньо залежить від рівня систематизації законодавства, яке перебуває у зв'язку із кримінальним законом, та самого кримінального закону.

Основним завданням системного підходу у кримінальному праві є вироблення відповідної теоретико-пізнавальної технології вивчення кримінального закону як системи, пізнання системності законодавства, застосування отриманих знань на практиці.

Застосування такої «пізнавальної технології» додає науковим знанням про кримінальний закон нові аспекти, поглиблює знання про нього, дозволяє краще долати перешкоди на шляху його пізнання.

Узагальнюючи зазначене в цьому розділі монографії, можемо зробити такі висновки:

1. Історичний екскурс, пов'язаний із становленням тлумачення загалом та системного способу тлумачення зокрема, свідчить, що тлумачення пройшло певні етапи від повного заперечення до теперішнього визнання його необхідності. Хоча питання історичного становлення тлумачення досліджено вибірково, це дозволило простежити певні його поетапні особливості.

Зокрема: а) спостерігається повна заборона тлумачення;

б) тлумачення дозволяється однак з багатьма умовами;

в) тлумачення стає невід'ємним атрибутом правозастосування та визнається законодавцем; г) значення закону порівняно з тлумаченням зменшується, стає можливим нівелювання приписів законів.

Проте навіть тоді, коли тлумачення заборонялось, викорінити його було неможливо: його називали інакше та суть була тією ж. Тлумачення здійснювали державні мужі і простий люд; з негайною реалізацією та без неї. Тлумаченню законів не навчали, але усвідомлення і роз'яснення дійсного змісту норм права, державної волі, яка в них виражена, здійснювалось повсякчас.

2. Такі терміни, як тлумачення, тлумачення норм права, герменевтика, юридична герменевтика, коментар, семантика, доповнюють один одного, а в деяких випадках можуть заміняти один одного. Щодо терміна коментар, то на цьому етапі розвитку суспільства у галузі права доцільно вживати його для позначення специфічних книг, як-от, Коментар Конституції України.

Семантику виокремлюють як розділ логіки, результати її активно використовували і використовують у тлумаченні загалом та тлумаченні норм права зокрема.

Інтерпретація становить частину науки герменевтики і водночас є синонімом до терміна тлумачення. Крім цього, термін інтерпретація можна застосовувати із семантичним аспектом тлумачення для позначення стадії попереднього створення певного терміна. Як визначає більшість теоретиків права, саме питання інтерпретації залишається відкритим.

Герменевтика як загальнофілософська наука призначена полегшувати розуміння та інтерпретацію (тлумачення), а її різновид — юридичну герменевтику можна замінити словами «техніка тлумачення норм права». Коли говоримо про способи, види та ін., то в поєднанні доцільно вживати термін «тлумачення норм права» (тлумачення). Інтелектуально-вольова діяльність спрямована на з'ясування (усвідомлення) і роз'яснення волі законодавця матеріалізованої у нормі права, а також результати цієї діяльності узагальнюються терміном тлумачення норм права.

3. Аналіз позицій науковців у галузі тлумачення дає підстави вважати, що тлумачення кримінального закону — це інтелектуально-вольова діяльність, спрямована на з'ясування (усвідомлення) і роз'яснення смислу кримінального закону (його певних приписів) у разі необхідності з метою точного його застосування, та результати цієї діяльності.

4. Відповідно до логіки між суміжними поняттями, які утворюють зміст вказаних