Віктор Суворов - Беру свої слова назад

Жуков до керівництва чи ні? Доповідь Голікова від 20 березня 1941 року називалася «Варіанти бойових дій німецької армії проти СРСР». За розповіддю Жукова виходить, що Голіков подав цю доповідь якомуь абстрактному керівництву, з яким у нашого геніального стратега не було нічого спільного.

Якщо Жуков себе до керівництва відносить, то треба прямо і чесно сказати: я, геніальний Жуков, виявився нітрохи не розумнішим за придуркуватого Голікова, я тримав ту ж інформацію в руках і зробив з неї ті ж безглузді висновки.

Якщо ж Жуков себе в поняття «керівництво» не включає, то про це теж треба було виразно заявити.

Нам малюють Жукова таким собі борцем, він, мовляв хотів правду про війну розповісти.

От і розповів би! Питання виняткової важливості: в чиї руки потрапила доповідь Розвідувального управління Генерального штабу від 20 березня 1941 року? Хто її читав? Хто на ній писав резолюції? Над Голіковом ми вже посміялися, але хто погодився з безглуздими висновками Голікова? Над ким ще треба сміятися? Кого ще записати в розряд ідіотів? Але ж тих, хто цю доповідь читав, не могло бути більше, ніж пальців на одній руці! Ось їх би й назвати по іменах! Чому ж Жуков каже про якесь таємниче керівництво, не називаючи нікого конкретно?

Тому, що довелося б і себе улюбленого назвати в числі тих, хто не оцінив гідно великий подвиг розвідників, хто погодився з висновками Голікова й тим самим підставив країну та її армію під нищівний удар.

– 6 -

Але, можливо, Жуков цей документ і не читав? Можливо, Жуков під ним не підписувався? Ці питання давно цікавили істориків, і ось через багато років після війни полковник Анфілов надав Жукову доповідну записку начальника Розвідувального управління Генерального штабу генерал-лейтенанта Ф.І. Голікова від 20 березня 1941 року і поставив запитання: як ви оцінили цей документ?

Далі було ось що:

"- Я вперше бачу її, - обурено сказав маршал, прочитавши документ.

– Хіба Голіков вам не доповідав?

– Він не підкорявся мені, а тому й не робив цього» («Красная звезда», 26 березня 1996 р.).

Правда цікаво: у своїх мемуарах Жуков докладно описав доповідь начальника Розвідувального управління від 20 березня 1941 року і висміяв Голікова за неправильні висновки, а через газету «Красная звезда» на весь світ оголосив, що вперше бачить цей документ.

Що з цього нестикування виходить? А все те саме: керівництво Центрального Комітету Комуністичної партії Радянського Союзу до написання мемуарів Жукова поставилося вкрай недбало. Треба було ознайомити Жукова зі змістом його мемуарів. Треба було визначити, чи вникає він у суть написаного, чи розуміє сенс? Це не було зроблено, і вийшло недобре. Люди, які писали мемуари Жукова, з доповіддю розвідки від 20 березня 1941 року були знайомі і дуже розлого від імені Жукова її описали, а сам Жуков кипить від обурення: вперше цей папір бачу!

– 7 -

Друге видання мемуарів Жукова було більш повним і більш правдивим, тобто більш смішним. Спочатку, як і в першому виданні, Жуков перераховує безліч повідомлень розвідки про підготовку німецького вторгнення. Жуков знову копає адмірала Кузнєцова за неправильні висновки, знову викриває Голікова, який своїми безглуздими висновками зіпсував правильну доповідь від 20 березня 1941 року. Він знову описує німецький план у тому вигляді, в якому радянська розвідка його подала керівництву Радянського Союзу, - удар наносять три групи армій: Бок - на Ленінград, Рундштедт - на Москву, Лееб - на Київ. Жуков знову розповідає про те, що розвідка передбачила дату вторгнення: спочатку з точністю до місяця, потім до тижня, нарешті, була названа правильна дата.

Повідомивши все це, Жуков раптом починає сам себе спростовувати: «З перших повоєнних років і по теперішній час подекуди у пресі побутує версія про те, що напередодні війни нам нібито був відомий план "Барбароса", напрямок головних ударів, ширина фронту розгортання німецьких військ, їх кількість та оснащеність. При цьому посилаються на відомих радянських розвідників - Ріхарда Зорге, а також багатьох інших осіб зі Швейцарії, Англії та ряду інших країн, які нібито заздалегідь повідомили ці відомості. Однак нібито наше політичне і військове керівництво не тільки не зрозуміло суть цих повідомлень, а й відкинуло їх. Дозволю з усією відповідальністю заявити, що це чиста вигадка. Ніякими подібними даними, наскільки мені відомо, ні Радянський уряд, ні нарком оборони, ні Генеральний штаб не мали» (Спогади та роздуми. М., 1975. Т. 1. С. 259).

Здоров, будь ласка!

Жуков детально описав повідомлення Розвідувального управління про появу нових німецьких військ на радянському кордоні і показав: це було не просто стрімке зростання, а зростання з прискоренням. Розвідка повідомляла не лише голі дані про зосередження і розгортання німецьких дивізій, але і вказувала мету такого зосередження - вторгнення в Радянський Союз. Понад те, із зазначенням приблизних термінів вторгнення. Розповівши все це, Жуков «з усією відповідальністю» заявляє, що про зосередження німецьких військ нічого не знав.

Гаразд, повіримо.

Але як повірити іншому: на сторінці 258 першого тому другого видання Жуков розповідає, що «Ф.І. Голіков подав керівництву доповідь, що містила відомості виняткової важливості. У цьому документі викладалися варіанти можливих напрямків ударів німецько-фашистських військ під час нападу на Радянський Союз. Як потім з'ясувалося, вони послідовно відбивали розробку гітлерівським командуванням плану "Барбароса", а в одному з варіантів, по суті, відображена була суть цього плану». А на наступній 259-й сторінці «з усією відповідальністю» заявляє, що напрямок головних ударів не був відомим ні розвідці, ні Генеральному штабу, ні наркому оборони, ні Радянському уряду.

Головою уряду до 4 травня 1941 року був Молотов, після цієї дати - Сталін. Якщо вірити Жукову, то ні Сталіну, ні Молотову, ні наркому Тимошенко, ні йому, Жукову, нічого про німецькі плани не