Леся Українка - Том 11

class="p1">Мушу сказати правду, трохи досадно було мені, що моє переписування (експедиції) дарма пропало, я тоді — признаюсь по правді — заплатила за інтенсивну роботу добрим конвульсивним нападом. Ну, та де наше не пропадало! Хоч се і дурна філософія, то кращої тим часом не пригадаю. Між іншим, сей напад не перший і не остатній, бо я тепер взагалі трохи біснувата.

Тільки що була в магазииі «К[иевской] стар[ины]», там мені казали, що «Р[усская] м[ысль]» Вам послана. То й гаразд, коли так. Тільки чи отримали Ви її?

Як Ви маете видавати II т., чи Вам хто помагає перекладати статті? Коли б так мені в Берліні не пришилось дуже круто,— а може ж, і не прийдеться — то я б Вам помогла, хоч Ви, здається, про мої переклади не дуже високої думки, та все-таки за мене хоч те, що я незгірше знаю чужі мови. Наприклад], праці на італьянській мові я могла б взяти на себе (от як «Movipento litterario» 1 та статті в «Antologia» 2 і т. і.). «Movimento litterario» можу і тут знайти, а статті, може, з Болгарії можна спровадити. Вам, може, чудно, що я після мови про конвульсивні напади від роботи знов про тую ж роботу заводжу річ, але ж писати дома, при комфорті, то зовсім інша річ, ніж писати в бібліотеці при таких столах, при яких пишуть звичайні люди, а не інваліди.

Бувайте здорові! Пишіть мені й далі, листи доходять добре.

Л. Косач

45. ДО Л. М. ДРАГОМАНОВОЇ

ЗО листопада 1898 р. Київ 18.ХІ

Люба дядино!

Спішуся не менше, ніж Зоря. Пишу третій день «без просвітку». Завтра мають читати моє оповідання в Літературному] обществі, а тим часом воно (оповідання) ще далеко не скінчене! Буду писать, певне, і вночі. А там ще маю роботу для вечора юбілейного (юб[ілей] Котляревського і століття української] літератури). Коли не зроблю того, що обіщала, то мене з’їдять приятелі. З неділі буду вільпа і тоді нарешті напишу Вам толком. У нас все гаразд.

Бувайте здорові! Цілую Вас і всю родину.

Ваша Леся

46. ДО М. І. ПАВЛИКА

12 грудня 1898 р. Київ

XI

Шановний друже!

Шукаємо ми тії злощасної статті і ніяк не знайдемо. Либонь, її нема в 80 р. Але ще є надія знайти, отже,

1 «Літературний рух» (італ.).— Ред.

2 «Антології» (італ.).— Ред.

як тільки дістанемо, то вишлемо Вам. Вертати Drucksа-chen 38 маєте просто в магазин «Киевской старины», кажуть, можна й не рекомендуючи.

Н. Ж. каже, що грошей він Вам не посилав ніяких, а тільки просив одкрити йому кредит в 20 р. до січня, бо раніш не міг би заплатити.

Досі не подякувала я Вам за Дрепера, хоч і була дуже втішена книжкою. Простіть за таку нечемність, вона^ більш на папері, ніж в думці. При сьому маю передати Вам запитання: скільки примірників] Дрепера видано і скільки авторських примірників маєте Ви?

Як моє здоров’я? Було б нічого собі, якби не та дурна істерія, хорея, слабість серця чи біс її зиа, як вона зветься. Ходжу собі по світі, як людина, пишу — часом навіть багато, приймаю участь в товариському житті, а тільки за все це плачу регулярно нападами, про які може Вам розказати 0[льга] Ф[едорівна]. Я, здається, хутко до них звикну, як вельможні пані звикають до балів, rowt’iB 39, soirees 40 і т. п,— тоді буде all right! 41

Відсвяткували ми тут роковини століття досить бучно. Телеграма зі Львова зірвала грім плескання. Певне, звістки про се свято будуть послані в Галичину, тим-то и не пишу більш про нього. І взагалі кінчаю — багато роботи.

Бувайте здорові!

Л. У.

47. ДО Л. М. ДРАГОМАНОВОЇ

18 грудня 1898 р. Київ 6.ХІІ

Люба дядино!

Оце знов писатиму без толку, бо знов спішуся. Сеї ночі виїжджаю екстренно з Києва в Умань, щоб піймати там проф. Бергмана, до якого я збиралась в Берлін. Се щасливий випадок, що Бергман визваний в Умань на операцію, і треба сей випадок ловить. Таким способом завтра буде рішено, чи можна мені робить операцію, чи ні.

Коли ні, то я і не рипатимусь в Берлін, а коли можна і слід, то вже вибиратимусь як треба, знаючи, на який кінець. Дуже я рада, що се так виходить,— може, воно економізує багато грошей, часу і нервної втрати.

Про Зорю не турбуйтесь. Вчора щось було трошки мов лихорадка, я дала йому хіни, і він вже сьогодні здоров, жару зовсім нема, ходить, просився гулять, та я не пустила, наказую, щоб і завтра ще не ішов у гімназію, хоч, окрім насморку, справді нічого нема. Купила йому сьогодні калоші глибокі і теплі рукавиці. В Умані не засиджусь, думаю післязавтра вернутись, бо мама тепер в Коло-д[яжному], а вернеться тільки перед різдвом. Отже, Вашого поручення я не могла їй ще передать, при побаченні скажу і напишу Вам відповідь. Будьте певні, що коли б Зоря був скільки-небудь серйозно слабий, я б не поїхала

з дому навіть ради Бергмана, отже, будьте спокійні. Я зо-ставляю Зорі написаний конверт і прошу писать Вам без мене.

Вернувшись, напишу Вам і Раді, а тепер спішуся. Бувайте здорові. Цілую Вас міцної

Ваша Леся

48. ДО Л. М. ДРАГОМАНОВОЇ

23 грудня 1898 р. Київ 11.ХІІ

Моя люба дядиної

Перше всього скажу, що Зоря здоровий. Противне хлоп’я не написало Вам, поки мене не було дома! Тепер оце він в гімназії, прийде, то, може, напише, а ні, то і не буду його ждать, бо і так мене вчора даремне затримав, збирався писати листа, а тим часом як сів за якусь задачу, так і просидів, аж поки спать було пора.

Зо мною справа так: Бергман сказав, що операцію треба зробить і щоб я приїздила в Берлін після 7-го ян-варя ст. ст. Так я і зроблю. Він казав, що боятись нема чого і що навіть нога подовшає після операції. Значить, all right! Я дуже рада, може, справді скінчиться оцей «безконечник». Мама раніш казала, що хоче теж їхати зо мною в Берлін, певне, і тепер вона рішить так, тільки я ще про се нічого не знаю, її ще нема в Києві і на листи мої