Леся Українка - Том 11

ЛЕСЯ

УКРАЇНКА

ЗІБРАННЯ ТВОРІВ У ДВАНАДЦЯТИ ТОМАХ

ЛЕСЯ УКРАЇНКА

ЗІБРАННЯ ТВОРІВ У ДВАНАДЦЯТИ ТОМАХ

ВИДАВНИЦТВО

«НАУКОВА

ДУМКА»

ЛЕСЯ

УКРАЇНКА

ТОМ

11

листи

(1898—1902)

КИЇВ

1978

Уі Редакційна колегія:

У45

Є. С. ШАБЛІОВСЬКИЙ (голова),

М. Д. БЕРНШТЕЙН, Н. О. ВИШНЕВСЬКА,

Б. А. ДЕРКАЧ, G. Д. ЗУБКОВ, А. А. КАСПРУК,

П. Й. КОЛЕСНИК, В. Л. МИКИТАСЬ (заступник голови), Ф. П. ПОГРЕБЕННИК

Редактор тому Ф. П. ПОГРЕБЕННИК

Упорядкування та примітки О. О. БІЛЯВСЬКОЇ

Редакція художньої літератури

у 70403*628

М22і(04)-78 передплатне @ Видавництво «Наукова думка», 1978

листи

І. ДО О. П. КОСАЧ (сестри)

13 січня 1898 р. Ялта Villa Iphigenia,

1

Виноградная ул., Ялта, 18—98

З Новим роком, з новим щастям!

Люба Лілїчко і панове громадо, бажаю вам усім щастя і вдачі на кожній дорозі. Твій лист, дорога Лілічко, і Ук-сусовий лист ми отримали тільки вчора, 31-го, мама вже почала було трохи сердитись і непокоїтись, а я, признаться, і не думала, щоб ви могли раніш третього дня свят зібратись написать. Од папи я отримала перевод на 50 р. і при ньому записочку ще з Колодяжного, а того, що ти писала, ніби він послав з Києва, ще нема.

Коли сей лист застане папу ще в Києві, то передай йому моє поздоровлення з Новим роком і нехай вибачить, що не пишу тепер, бо не знаю, чи застану його з листом, скоро писатиму в Ковель.

Мама, певне, поописувала вам все, як і що, то я вже боюсь впасти в повтореніє. Скажу тільки, що домівка мені дуже подобається, а тільки дорого се страх — ЗО p., і коли б мені потім ся античність не прийшлася «з соком». Хоч мама страх намагається, щоб я покинула свій урок і всі платні занятія, але я того не хочу, бо інакше, буду страх зв’язана фінансами в щоденному навіть бюджеті, а про екстренні видатки нічого й думать. Кинуть урок і обідать тут, у господарів, то значить приплатити до хати ще 25 р. на обід, ergo 1 55 р. мені коштуватиме тільки самий грунт. Мама ніколи якось не лічить таких обставин, а я думаю, що і то вже багато, що папа мені мусить 50 р. щомісяця посилати. Я була б дуже рада, якби мені вдалось іще де знайти урок, але оказалось, що се не так-то легко, отже, треба триматися хоч того, що маю.

Мама, певне, понаписувала вам niestworzone rzeczy 1 про мою першу хату,— хата була неважна, але і не паскудна, як на 15 p., то навіть добра. Я сама думала звідти вибратись кудись у теплішу хату, та все ж би в такі хороми, як тепер, не попала. Врешті, якщо мої фінанси мені вдасться поставити на потрібну високість, то я буду зовсім задоволена з своєї оселі, бо таки правда, що тут дуже гарно, головно, приємно, що широкий дуже вид, як єсть на всі чотири сторони, і навіть моря чимало видко, а се в тутешніх квартирах чомусь-то дуже рідко буває, треба для того жити або десь високо на горах, або на якому третьому поверху.

В Одесу я після свят вже не поїду, а хіба або на Великдень, або як вертатиму додому в апрілі чи в маї, ergo вистава не про мене писана.

Мама, як приїхала сюди, то їй все здавалось, що тепер вербна неділя, а не різдво, так було тепло, але сьогодні щось завіяло знов, коли б не вдарив холод, бо тоді у мене тут буде так холодно, як, певне, бувало у самої Іфігенії в той час, як вона була в Тавріді жрицею холодної богині Діани — аже в ті часи навіть залізних грубок не було! Хата моя взагалі великого тепла не обіцяє, видно, доля судила мені мерзнути в хаті «на благосло-венном юге». Впрочім, мені чогось сі дні, як тому беран-жерівському petit homme tout habille de gris 2, все смішним здається, навіть те, що в моїй хаті дихання парує, мов фіміам «на алтарі величної богині»,— може, сьому винен кримський портвейн — не знаю!

Через маму писатиму ще, а тепер годі. Кланяйся всім, хто мене згадає, Хом’яковій, п. Михайлові і Гамбарову зосібна. Тебе міцно-міцно цілую, а серйозно бажати чого^ небудь боюсь.

Твоя Леся

2. ДО О. П. КОСАЧ (сестри)

22 січня 1898 р. Ялта Villa Iphigenia,

18—98

I

Люба Лілічко!

Обіцяла я тобі і гусям «багацько» написати через маму, та, як то часто буває, обіцянку не прийдеться справдити: вже тепер досить пізно (ми з мамою часто пишемо листи in der zwolften Stunde і я чогось дуже утомилась сьогодні біганням та переписуванням. Врешті, мама вам більше і ліпше розкаже про мене, ніж би я могла написати. Ти інтересувалась моїми новими віршами, то от їх ціла пачка їде з мамою в Київ,— як бачиш, нічого такого «надзвичайного», мовляв Бердяєв, у них нема, «уліти» як уліти.

Єсть у мене і деякі інші писання, та то все «не до громадської відомості».

Хотіла я написати тепер листа до п. Михайла, та вже не напишу, бо щось голова дурна, а дурних речей він і так, певне, чув немало. Скажи йому тільки, як побачиш, що я його дуже вітаю і жалую, що, певне, не хутко прийдеться нам з ним зобачитись. І взагалі шкода, що якось я менше, ніж всі, мала нагоду бачити його, через те, певне, я для нього здаватимусь найчужішою з усіх київських людей, яких він знав, а тим часом ся думка для мене сумна, бо я звикла відноситись до нього не по-чужому, а по-товарисыш.

Коли тільки матиму можливість, то пришлю тобі ще грошей, тоді ти половину їх оберни, куди там тобі здасться потрібніше, а половину віддай М. Д. Т..,— посилаючи, я про се не писатиму, то ти вже так і знай. Я вважаю, що я їй винна 18 p., була б рада віддати всі до літа, але навряд, бо провиджу, що мої фінанси будуть куди не блискучі сього семестру: хату маю дорожчу, а відповідно їй доходи не збільшаться, бо нової роботи не маю, дол-ги ж свої я, як ти знаєш, виплачувать стараюсь «власним» коштом.

Писав папа про те, яке