Євген Степанович Березняк - Пароль «Dum Spiro…»

Сталіна, Леніна. Як це у вас: «Щоб ворога бити — треба його знати». Певно, ми не все знаємо, бо програємо війну. Я присягав фюреру, але. з мене досить. І я не хочу вашої крові. Навіщо віддавати програній війні ще одне молоде життя.

Перед Ольгою сидів літній, зневірений чоловік. Але підозра не зникала. «Чому ній вирішив переді мною сповідатися? Чи не пастка? Чи не затягує в павутиння?».

— Я вам не вірю.

— І не вірте. На здоров'я. «Я не хочу, о други, умирать. Я жить хочу, чтоб мыслить и страдать». Тільки не розумію, чому страждати, в іншому цілком згоден з Пушкіним. Жити, мислити. Радіти зорям, небу. Розумієте — жити! Хочу вам допомогти, фрейлейн Ольго.

— Я не стану продажною шкурою.

— Хіба я завів би з такою особою цю відверту розмову? Подумайте самі, фрейлейн Ольго.

— Що вам від мене потрібно?

— На цьому етапі — нічогісінько. Просто я допоможу вам втекти.

— А потім…

— Потім ви допоможете мені.

— Як саме?

— Розкажіть про мене і обставини вашої втечі своєму шефу. Передайте: офіцер абверу і ще одна особа пропонують свої послуги радянському командуванню.

— Знову гра? Де гарантія?

— А наша розмова і ваша втеча хіба не гарантія? Мені потрібна тільки адреса, явка.

… Ольга повірила. А чи повірять люди Тадека? І ти сам?

Я слухав Ольгу і ловив себе на думці: сталося б таке місяць тому, міг би й не повірити. Сам пройшов через усе це. Сам благополучно вибрався з гестапівської петлі. Але Отман… Чи можна йому вірити? З усього видно: досвідчений, тертий. Не виключено: вся історія з втечею Ольги — початок хитро задуманої провокації. Втертися, увійти в довір'я, налагодити зв'язки — і одним ударом покінчити з групою, 'з усією агентурною сіткою.

А якщо не провокація? Користуватись послугами заступника начальника одного з підрозділів армійської контррозвідки!

В руках Отмана поки що одна-єдина ниточка — адреса Тарговського. Його будинок назвала Ольга. Я доручив Грозі посилити стеження за цією явкою і тимчасово звести до мінімуму контакти з її господарями. Тепер залишалось тільки одне: чекати.

ГРОЗА В КРАКОВІ

Гроза за допомогою товариша Міхала влаштувався в Кракові на будівництво оборонних об'єктів. Гітлерівці, повідомляв Олексій, щодня вивозять із міста поляків у напрямку Бохні й Мєхова — на риття окопів, протитанкових ровів.

Правою рукою Грози став Юзеф Присак (Музикант) — «пан керовник» оркестру, точніше сімейного тріо (сам Юзеф, його дружина і донька). Іноді до них приєднувався і Олексій з акордеоном. Тоді тріо ставало квартетом. Стася — донька Юзефа — тоненьким голоском виводила жалібні солдатські пісні про фатерлянд і фрау. Плакала скрипка Присака… Іноді їх запрошували у військові казарми і ресторани «нур фюр дойче».

Жили Присаки в передмісті Кракова — Броновіце. Комітет партії допоміг Юзефу влаштуватися нічним сторожем на залізниці. Ночами Музикант охороняв сади і городи навколо магістралі, яка зв'язувала Краків із Сілезією. І, таким чином, ми регулярно мали інформацію про воєнні перевозки. Повідомлення Присака з кожним днем ставали точнішими, лаконічнішими: відчувалася школа Грози.

Гроза, між тим, повідомляв: нічого підозрілого наші люди, які стежать за квартирою Ігнаца Тарговського, не виявили.

І раптом записка від Грози:

«Товаришу капітан, 6-го надвечір в квартирі Ігнаца з'явилися абверівці. Назвавши пароль, який дала Ольга, зажадали зустрічі з вашим представником. На 9. Х. призначена зустріч з ними. Прошу вказівок. З привітом О.».

Приніс цю записку із Черніхува наш зв'язковий Збишек. Він залишився ночувати в загоні, щоб на світанку повернутися з відповіддю.

Не поспішати. Головне — не поспішати. Зважити всі можливі ходи противника. Перш за все відвести удар від Ігнаца, створити на час зустрічі максимальну безпеку для наших людей.

Повільно складалися рядки листа-інструкції для Грози.

«9. Х. пошли на зустріч Метека. Хай він передасть їм таке:

1. Квартира, обрана Ольгою для зустрічі з ними, ненадійна. Ігнац симпатизує німцям і може легко продати всіх. (Це щоб вигородити Ігнаца, якщо вони виявляться провокаторами).

2. Командир загону не побажав зустрітися на цій квартирі й призначив зустріч на 12. Х. у лісі біля містечка Черніхув (визнач сам точне місце зустрічі).

3. Командир загону бажає знати, чим вони можуть прислужитися Червоній Армії, що хочуть від нас.

В такому плані проінструктуй Метека і пошли його на зустріч.

Будь обережний. Метек не повинен знати, де ти. Ні в які інші переговори він не повинен з ними вступати. Якщо вони згодяться, піди на цю зустріч сам. Візьми із собою трьох-чотирьох автоматників. Вибери нове місце зустрічі.

Після зустрічі негайно приходь до мене з докладною інформацією. Врахуй, що мене будуть цікавити всі деталі, а головне мотиви, які спонукали німців працювати з нами.

Якщо перші переговори справлять на тебе позитивне враження, давай клички, обумовлюй дальший зв'язок. З привітом Василь».

… Олексій з'явився в загоні вночі. Розбудив мене. По сяючих очах я зрозумів: удача. Він усе зробив по інструкції. Зустріч призначив у лісі. О десятій годині ранку припливла перша «рибка».

Володимир Комахов — учитель математики. Із військовополонених. Завербований Отманом[12], восени 1941 року. Готовий кров'ю спокутувати свою провину. І от прийшов.

Отмана Олексій упізнав з Ольжиних розповідей. Невисокий, кремезний, лисуватий. В руках новий широкополий капелюх. З'явився на місце зустрічі, як умовились, один. Головна мета його — вижити, врятувати сім'ю.

— Дайте гарантію, що залишите мене і сім'ю живими. У моїх руках такі джерела інформації, які вам, молодий чоловіче, і не снилися.

Олексій розсміявся:

— Нам, гер Отман, показуй товар лицем. Як каже один мій приятель, поживемо — побачимо.

— Поживемо — це хороше.

Завбачливий Олексій мав у своєму дорожному чемоданчику ковбасу, сало, горілку. Отман сказав, що в розвідшколі його вчили пити «по-російському», тобто не маленькими ковтками, а залпом. При цьому інструктор, великий дока по Росії, розповідав, як через цю дрібницю провалився не то в Сталінграді, не то в Горькому дуже цінний агент.

Розлучалися задоволені один одним, домовившись про місце зустрічі в Кракові.

І от радіограма в Центр:

«Завербовані працівники військової контррозвідки фронту Курт Отман (кличка Правдивий), росіянин

Володимир Комахов (кличка Блискавка). Дані будуть перепровірятися Грозою. Гроза зустрічається з ними. Голос веде переппску. Є підстави їх даним вірити. Голос».

Донесення, які поступали від Грози, Зайонца, Музиканта, повністю підтверджували достовірність інформації гітлерівських контррозвідників.

Інша радіограма в Центр:

«Донесення Правдивого, Блискавки. Колишній командуючий фронтом «Північна Україна» генерал-фельдмаршал Модель переведений на Західний фронт. На його місце призначений начальник штабу фронту генерал Гарпер. Начальник першого