Мерайя Д Рок, Мар'яна Доля - Син маминої подруги, Мерайя Д Рок, Мар'яна Доля

Розділ 18. Чужа кров

Коли Кіра прокинулась,  у неї дуже боліла голова. Мабуть, такий стан буває у людей після похмілля. От тільки дівчина навіть краплі спиртного у рот не брала. Вона розплющила очі, і світло в кімнаті здалося таким яскравим, що Кіра відразу замружилася. В роті пересохло, так що вона навіть слину не могла проковтнути, бо слини не було.

 — Пити, — пробурмотіла вона. 

Повернула голову трохи вбік,  де на приліжковій тумбочці зазвичай стояла склянка з водою. Але цього разу тумбочка була порожньою. А на стіні за нею Кіра побачила якусь червону пляму. Трохи сконцентрувавшись, вона навела фокус зору на ту пляму, і з вусь зірвався тихий зойк. На світло-бежевій фарбі чітко і зловісно виділявся яскраво-червоний відбиток чиєїсь долоні. 

Кіра рвучко сіла на ліжку, і її погляд упав на власну руку, якою вона спиралася об постіль. Рука теж була вимащена чимось червоним. І постіль… І її піжама…

Перша думка, що вона ходила уві сні, адже таке траплялося й раніше. Вона прокидалася в кімнаті, де були переставлені меблі, на ній був інший одяг, а вона не пам’ятала, як і коли пересувала столи і комоди, перевдягалися… Це було якось моторошно, але Кіра заспокоювала себе, що в неї просто лунатизм. Ніяке не божевілля, вона просто ходить уві сні. 

Може, й цього разу таке трапилося? Розбила, наприклад склянку, порізалася, звідти й кров на руках. Що це була саме кров, Кіра вже не сумнівалася. 

Вона, зовсім забувши про головний біль, зіскочила з ліжка і помчала у ванну кімнату. Відкрила теплу воду й почала змивати кров з долонь, зап’ясть, передпліччя… Коли шкіра стала чистою, Кіра не побачила на ній жодної рани чи подряпини. Роздягнулася догола, кинувши забруднену кров’ю піжаму у кошик з білизною до прання. Ніде не було жодної найменшої травми. Тоді звідки кров?

Кіра  стала під холодний душ, щосили терла себе губкою, ніби від того, наскільки вона буде чистою, залежить її подальша доля.  Одягнула махровий халат, замотала мокре волосся рушником і знову повернулася до спальні. Серце калатало як шалене, руки тремтіли, коліна підгиналися, коли вона дивилася на відбиток долоні над тумбочкою, на скалки розбитої склянки на підлозі, на червоні плями на простирадлі…

Підкоряючись якомусь інтуїтивному імпульсу, вона простягнула руку і відчинила дверцята тумбочки. Всередині, на книгах, які Кіра читала, лежав ніж з довгим тонким лезом. На лезі темніли червоні плями…

Кіра стояла так, немов загіпнотизована, потім повільно приччинила дверцята тумбочки і повернулася до ліжка. Заходилася зривати заплямовану кров’ю постіль, закинула її в великий пакет для одягу, який знайшла в шафі. Накинула на ліжко покривало, зібрала скалки склянки і кинула в корзину для сміття, тоді, повагавшись, дістала з тумбочки ніж і заховала його між речами в пакеті. Вже зібралася виходити, як побачила той відбиток на стіні. 

Схопила зі столу перший-ліпший малюнок, за допомогою кнопок прикріпила до стіни, замаскувавши відбиток. Озирнулася навколо — тепер спальня мала звичайний вигляд. 

Залишалося найважче — винести пакет з речовими доказами з дому і заховати десь у лісі. Дядько з тіткою не повинні це побачити… Бо тоді вони точно запруть її в якусь божевільню…

Вона намагалася не думати, чия то була кров. На щастя, її ніхто не побачив. Вона швидко збігла з ганку і поспішила до одного місця, яке зауважила раніше — там стояло сухе дерево, потім його спиляли і залишився великий пень,  з коренями, які виступали на поверхню, а під тими коренями було достатньо місця, щоб заховати невеликий пакет з речами. 

Повернувшись до будинку, вона швидко пішла до своєї кімнати, щоб потім вийти звідти “офіційно”, спустившись до сніданку. Зараз перевдягнеться в щось інше, бо на халат начіплялося реп’яхів…

Але як тільки відчинила двері, то побачила тітку. Вона стояла біля вікна, повернувшися до нього спиною, і здивовано витріщалася на Кіру…

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍